ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4299/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П., повний текст складено 22.02.2019 року) у справі №280/4299/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 27.08.2018 №398 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, винесений ДВБ НП України;

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу від 17.09.2018 №160 о/с, винесений ДВБ НП України, про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та звільнення його з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України;

- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного перебування на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління ДВБ НП України, яка дорівнює різниці між посадовими окладами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно прийнято оскаржуваний наказ про його звільнення з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України. Зазначав, що твердження відповідача про порушення позивачем Порядку використання транспортних засобів Національної поліції України не відповідає дійсності, оскільки позивач на законних підставах користувався транспортним засобом Volkswagen Passat, який був за ним закріплений. Вказував, що нічний виїзд на вказаному транспортному засобі 26.07.2018 було здійснено у зв'язку із виникненням службової необхідності по зібранню інформації відносно працівників патрульної поліції, в

свою чергу про зазначену обставину позивач планував повідомити керівника підрозділу зранку та зробити відповідний запис у дорожньому листі транспортного засобу. Також, позивач вказував на ту обставину, що оскільки позивач користується вказаним транспортним засобом періодично, то не володіє вичерпною інформацією про підстави знаходження інших номерних знаків у багажному відділенні автомобіля, проте, зазначені обставини не були враховані під час прийняття наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27 серпня 2018 року №398 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 17 вересня 2018 року №160 о/с "По особовому складу" про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та звільнення його з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17 вересня 2018 року;

поновлено ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18 вересня 2018 року;

зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086) нарахувати та виплатити грошове забезпечення, яке дорівнює різниці між посадовими окладами на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за період з 18 вересня 2018 року по 12 лютого 2019 року.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено наступні висновки.

Так, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем було порушено положення Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, оскільки не надано доказів виконання позивачем 26.07.2018 службових завдань при виникнення пожежі, стихійного лиха, інших надзвичайних подій, що в свою чергу зумовило використання автомобіля без додержання положень Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України.

В той же час, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу, то накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення, у тому числі за вказане порушення, відповідачем фактично вдруге притягнуто позивача до відповідальності за один і той самий проступок, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Крім цього, встановивши те, що спірні накази видані не лише з огляду на порушення позивачем Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, а і з огляду на відсутність належного контролю з боку позивача в організації діяльності підпорядкованого відділу, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів такого порушення службової дисципліни.

Також, суд вказав на те, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано того, що позивач нагороджувався заохочувальними відзнаками та не мав не знятих стягнень.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Скаржник не погоджується з висновками суду про те, що позивача фактично притягнуто двічі до відповідальності за одне і те саме порушення. З цього приводу відповідач вказує на те, що у спірному випадку позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, при цьому, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України передбачено, що особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Законом. Не погоджується скаржник і з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів порушення позивачем службової дисципліни, в частині відсутності належного контролю з боку позивача в організації діяльності підпорядкованого відділу. З цього приводу відповідач вказує на те, що проведеним службовим розслідуванням було встановлено факти не належне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, зокрема, в частині відсутності контролю в організації діяльності підпорядкованого відділу та не дотримання підлеглими працівниками службової дисципліни.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1, на час прийняття оскаржуваних наказів, обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України, спеціальне звання - підполковник поліції.

31 липня 2018 начальником ДВБ видано наказ №352 "Про призначення та проведення службового розслідування", яким з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці про результати перевірки стану оперативно-службової діяльності, дисципліни та законності у Запорізькому управлінні від 30.07.2018, щодо можливих неправомірних дій заступника начальника Управління - начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції ОСОБА_1, призначено службове розслідування (а.с.13, т.1).

Крім того, 31.07.2018 начальником ДВБ видано наказ №131 о/с "По особовому складу", яким відповідно до частини 1 статті 70 Закону України "Про Національну поліцію" відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) підполковника поліції ОСОБА_1 (0064907) заступника начальника Управління - начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції (а.с.12, т.1).

Проведеним службовим розслідування встановлено, що 26.07.2018 службовий автомобіль Volkswagen Passat, номерний знак 11 4025 (на синьому фоні), яким має право користуватися ОСОБА_1, у позаробочий час перебував не за адресою місця поза гаражного зберігання. Близько 03 год. зазначений вище автомобіль виявлено за адресою м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 1, з номерним знаком НОМЕР_3, що не належить цьому транспортному засобу.

26.07.2018 ОСОБА_1 не здійснив відповідний запис у дорожньому листі про час виїзду вночі та запис про показання спідометру після закінчення роботи, не доповів начальнику Запорізького управління Департаменту про намір виїзду в нічний час та не поінформував Департамент про намір змінити місце поза гаражного зберігання службового автотранспорту в нічний час доби.

За результатами проведення огляду слідчим Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, окрім номерного знаку НОМЕР_3, вилучено номерний знак НОМЕР_2, який виявлено в багажному відділенні зазначеного транспортного засобу.

Згідно відповіді Регіонального Сервісного центру в Запорізькій області МВС України номерні знаки НОМЕР_3 та НОМЕР_2 не знищувалися.

У ході опитування ОСОБА_1 виявив нещирість, зазначивши про те, що вперше звернув увагу на номерні знаки НОМЕР_3 та НОМЕР_2 лише 26.07.2018. На запитання походження номерних знаків ОСОБА_1 відповів, що йому невідомо, з якого часу в автомобілі находилися зазначені номерні знаки.

Наведений факт спростовується зібраними матеріалами та отриманим відеозаписом, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Passat з номерним знаком НОМЕР_3, що не належить цьому засобу.

При цьому опитаний ОСОБА_1 не пояснив, у чому виникла терміновість виїзду на службовому автомобілі та призначення зустрічі саме в нічний час та не повідомив про результати її проведення.

До того ж, 26.07.2018 ОСОБА_1 перед початком проведення огляду автомобіля поводився некоректно, грубо, не контролював свої емоції, не виявляв поваги до працівників Департаменту та спілкувався підвищеним тоном.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як допущення порушення вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017р. №757 та доручення керівництва Департаменту від 28.03.2018р. №132 «Про затвердження контролю за використанням службового автотранспорту».

Одночасно службовим розслідуванням встановлено факти неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, що виявилось у відсутності контролю в організації діяльності підпорядкованого відділу та не дотриманні підлеглими працівниками службової дисципліни.

Так, проведеним службовим розслідуванням було встановлено неналежну організацію роботи в частині здійснення оперативно-розшукових заходів.

За висновками службового розслідування: заступника начальника управління-начальник відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 звільнити з посади (т.1 а.с.68-95)

Наказом начальника ДВБ НП України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 27.08.2018 №398 до заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади (т. 1, а.с. 10-11).

Наказом начальника ДВБ НП України від 17.09.2018 №160 о/с "По особовому складу", відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", призначено підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління з посадовим окладом 2500 гривень, звільнивши його з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління, з 17.09.2018 (т.1, а.с.209).

Правомірність та обгрунтованість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із ст..2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (дія якого поширюється і на поліцейських згідно із Законом від 23.12.2015 №901-VІІІ) дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Положення ст.ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

З огляду на положення зазначених норм права можливо дійти висновку про те, що невиконання наказів та нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ є проступком, який кваліфікується як порушення службової дисципліни.

Таким чином, невиконання позивачем вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017р. №757, що встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, відповідачем правильно кваліфіковано як скоєння позивачем дисциплінарного проступку.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивача фактично двічі притягнуто до відповідальності за один і той же проступок, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим.

Так, такі висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9 Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу, а отже притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, за позицією суду першої інстанції, є порушенням приписів ст..61 Конституції України.

Відповідно до ст..61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

У спірному випадку позивача не було притягнуто двічі до одного виду юридичної відповідальності, оскільки адміністративна відповідальність та дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є скоєння особою адміністративного правопорушення, а підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є скоєння особою дисциплінарного проступку. При цьому, відповідно до ст..9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У свою чергу, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст..2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»).

Крім цього, встановлені обставини справи, свідчать про те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за порушення п.2.9 Правил дорожнього руху, а за невиконання вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017р. №757.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо притягнення позивача двічі до відповідальності за один і той же проступок, що суперечить вимогам ст..61 Конституції України, є безпідставними.

Крім цього, в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності №398 від 27.08.2018р. зазначено, що іншою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, окрім порушення позивачем використання службового транспортного засобу, є встановлення фактів неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, що виявилося у відсутності контролю в організації діяльності підпорядкованого відділу та не дотримання підлеглими працівниками службової дисципліни.

Таким порушенням, як зазначив представник відповідача та вбачається з висновків службового розслідування, є неналежна організація позивачем роботи в частині здійснення оперативно-розшукових заходів.

Надаючи оцінку зазначеній підставі для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції зазначив те, що з урахуванням відмови відповідача у наданні позивачу та його представнику дозволу на ознайомлення з матеріалами службового розслідування та не надісланням/не врученням відповідачем позивачу таких матеріалів, зазначені матеріали службового розслідування не враховуються судом при прийнятті рішення у справі. З цих підстав суд першої інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем зазначеного порушення.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки суд фактично усунувся від дослідження та надання оцінки доказам, які надавалися стороною на підтвердження обґрунтованості своєї позиції. При цьому, слід зазначити, що норми КАС України не надають суду таких повноважень (відмови у дослідженні доказів) у разі відсутності таких доказів в іншої сторони.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції взагалі безпідставно вказав на те, що відповідач відмовився надати позивачу матеріали службового розслідування для ознайомлення.

Так, з відповіді Департаменту внутрішньої безпеки на адвокатський запит (т.1 а.с.27) вбачається, що відмова у наданні матеріалів службового розслідування, з підстав обмежень для їх використання (для службового використання), стосувалася саме адвоката ОСОБА_3, яка є представником позивача. При цьому, відповідачем роз'яснено право позивача на ознайомлення з такими матеріалами та зазначено про місце їх знаходження.

Отже, вказані обставини не дають підстав стверджувати про те, що відповідачем було порушено право позивача на ознайомлення з матеріалами службового розслідування у межах процедури дисциплінарного провадження.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем, під час службового розслідування, надавалися пояснення і з приводу організації роботи підлеглих працівників в частині здійснення оперативно-розшукових заходів (т.1 а.с.97).

Відповідно до функціональних обов'язків заступник начальника управління - начальник відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України (посаду яку обіймав позивач) здійснює контроль за виконанням підлеглими працівниками відділу запланованих заходів, забезпечує реалізацію ними оперативно-службових завдань по лінії ДВБ НПУ. Несе персональну відповідальність за виконання підлеглими працівниками їх функціональних обов'язків (т.2 а.с.12).

Факт неналежної організації роботи в частині здійснення оперативно-розшукових заходів підтверджується, зокрема, Листом прокуратури Запорізької області (т.1 а.с.105), в якому порушено питання про вжиття невідкладних заходів до активізації роботи в цьому напрямку. Більш детальна інформація щодо неналежної організації позивачем роботи, напрямок якої прямо передбачено його функціональними обов'язками, наведена у висновках службового розслідування із зазначенням номерів оперативно-розшукових справ по яким виявлені факти неналежної організації проведення оперативно-розшукових дій (ДСК).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, які зазначені в наказі №398 від 27.08.2018р., як підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із посади, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст..12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Таким чином, повноваженнями щодо накладення дисциплінарного стягнення, визначення його виду, з урахуванням встановлених службовим розслідуванням обставин, тяжкості проступку та заподіяної шкоди, а також інших обставин, які впливають на визначення виду дисциплінарного стягнення, наділений саме відповідний начальник органу поліції.

Отже, враховуючи те, що повноваженнями щодо визначення виду дисциплінарного стягнення наділений начальник органу поліції, приймаючи до уваги те, що службовим розслідуванням встановлено факти порушення позивачем службової дисципліни, які є підставою для застосування дисциплінарного стягнення, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку щодо неправомірності та необґрунтованості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі №280/4299/18 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25.04.2019р.

Повне судове рішення складено 26.04.2019р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк