ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р.                                        Справа № 909/916/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді:                                                                      Бойко С.М.

суддів?:                                                                                ОСОБА_1

          ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участю представників:?

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

розглянув апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністарції Івано-Франківської області №2356/01-23 від 30.11.2016,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016, суддя – Грица Ю.І.,

у справі № 909/916/16

за позовом публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Івано-Франківськ,

до відповідача управління соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, смт. Богородчани,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 року у справі №909/916/16 позов публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до управління соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області – задоволено.

Стягнуто з управління соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" суму боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 35 743,45 грн. та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що документальними доказами у справі підтверджено, а відповідачем не спростовано існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 35 743,45 грн. Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В апеляційній скарзі управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністарції Івано-Франківської області (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 у справі №909/916/16 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком”відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги вказану у акті звіряння розрахунків заборгованість, що станом на 05.01.2016 року складає 33 969,00 грн., а тому скаржник вважає, що сума позову у розмірі 35 773,42 грн. не відповідає сумі вказаній у акті звіряння і є завищеною.

?Позивач та відповідач явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 року у справі №909/916/16 без змін, апеляційної скарги управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністарції Івано-Франківської області без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012р., Закону України " Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про охорону дитинства" позивач надає послуги зв'язку на пільгових умовах.

?У період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку означеній категорії пільговиків на загальну суму 35 743,45 грн., що підтверджується розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у жовтні, листопаді та грудні 2015 року (а.с. 12-57) та зведеним розрахунком заборгованості за жовтень, листопад та грудень 2015 року (а.с. 11).

Таким чином, з огляду на викладене, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про телекомукації" передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до підпункту "б" п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов’язків; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов’язків; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини п’ятої статті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії.

При цьому ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

?Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) (п. 3 Порядку).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя (п. 4 Порядку).

За приписом п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим нараховані постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.

Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п.6 Порядку).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

?Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

?Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

?Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

?Згідно документальних доказів у справі, зокрема, розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у жовтні, листопаді та грудні 2015 року (а.с. 12-57) та зведеного розрахунку заборгованості за жовтень, листопад та грудень 2015 року (а.с. 11) підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 35743,45 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених позовних вимог про стягнення боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі у розмірі 35 743,45 грн.

Поряд з цим, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року у якому констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Покликання скаржника на те, що судом першої інстанції не взято до уваги вказану у акті звіряння розрахунків заборгованість, що станом на 05.01.2016 року складає 33 969,00 грн., а тому скаржник вважає, що сума позову у розмірі 35 773,42 грн. не відповідає сумі вказаній у акті звіряння і є завищеною, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки акт звіряння розрахунків не є первинним документом, що свідчить про наявність господарського зобов'язання між сторонами спору, а також акт звіряння розрахунків не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів та оцінюється судом в сукупності з іншими документальними доказами у справі. Крім цього, акт звіряння розрахунків складено станом на 05.01.2016р. (а.с. 105), а позовну заяву подано до господарського суду Івано-Франківської області 24.10.2016р. згідно відмітки господарського суду Івано-Франківської області про отримання такої (а.с. 3).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

?Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд, прийшов до висновку про залишення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 у справі №909/916/16 без змін, апеляційної скарги управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністарції Івано-Франківської області без задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи залишення апеляційної скарги управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністарції Івано-Франківської області без задоволення сплату судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2016 у справі №909/916/16 залишити без змін.

          Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністарції Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя:                                                                                С.М. Бойко

Судді:                                                                                                    Т.Б. Бонк

                                                                                                              ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено 23.02.2017.