СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
30 серпня 2007 року |
Справа № 2-30/3605-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Лисенко В.А.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 довіреність без номеру від 30 жовтня 2006 року;
відповідача: Левінцова О.В. довіреність №31/07-14 від 13 березня 2007 року;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 24 травня 2007 року у справі № 2-30/3605-2007А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,НОМЕР_1)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим (шосе Героїв Сталінграду, 60/1,Керч,98329)
про скасування вимоги про сплату боргу
ВСТАНОВИВ:
27 січня 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності міста Керчі ОСОБА_1, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Керч про скасування вимоги про сплату боргу НОМЕР_2 від 07 квітня 2006 року з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за результатами перевірки за 2005 рік на суму 251,52 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що на підставі Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»для суб'єктів малого підприємництва встановлена спрощена система оподаткування, яка передбачає заміну сплати встановлених законом податків та зборів сплатою єдиного податку. Згідно з пунктом 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»відділення казначейства України наступного дня після надходження коштів повинні перерахувати одержані кошти, зокрема, в пенсійний фонд в розмірі 42 %. Посилається на те, що за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року щомісячно сплачувала єдиний податок в сумі 80,00 грн. та, відповідно, страхові внески, тому вважає, що вищезгадана вимога відповідача про сплату боргу НОМЕР_2 від 07 квітня 2006 року винесена з порушенням норм законодавства і підлягає скасуванню.
Управління Пенсійного фонду України в місті Керчі у відзиві НОМЕР_3 від 30 березня 2007 року проти позову заперечує з підстав, що згідно з наданим звітом за 2005 рік за перший квартал позивачу нарахована фіксована ставка в сумі 251,52 грн., яка не сплачена позивачем і стала недоїмкою. На думку відповідача, так як вимога Пенсійного фонду НОМЕР_2 від 07 квітня 2006 року оскаржена позивачем не була, то вважається узгодженою і підлягає оплаті, а тому у позові слід відмовити (а.с. 84).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2007 року у справі №2-30/3605-2007А позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено. Вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Керч НОМЕР_2 від 07 квітня 2006 року про сплату боргу в сумі 251,52 грн. скасовано. Стягнено з Державного бюджету міста Сімферополя на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.
Не погодившись з винесено постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, так як вона є необґрунтованою та незаконною, порушує інтереси держави.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Керчі з 16 лютого 1998 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_4).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 року № 2063-111 для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, яке на наступний день після одержання коштів перераховує суми єдиного податку:
- до місцевого бюджету - 43 %;
- до Пенсійного фонду України - 42 %;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Як встановлено господарським судом, у 2005 році позивач була платником страхових внесків у фіксованому розмірі згідно із Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03 липня 1998 року та пунктом 8 статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року.
16 березня 2006 року прийнято Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку, звітності у зв'язку з нерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року» № 3583-ІV, згідно зі статтею 2 даного Закону сплачені у 2004 і у першому кварталі 2005 року суб'єктом підприємницької діяльності суми внесків у складі податків і не зараховані на рахунки у Фонді не являються недоїмкою.
Як вбачається з матеріалів справи, в 1-му кварталі 2005 року позивач квитанціями від 28 січня 2005 року № К-506-0010, від 25 лютого 2005 року № К-506-0017 та від 30 березня 2005 року №К-506-0189 та сплатила через установи банку фіксований податок в сумі 80,00 грн. за кожний місяць (а.с. 62-64, 81).
У матеріалах справи наявні 12 квитанцій за 2005 рік про сплату СПД Ляба фіксованого податку по 80,00 грн. щомісячно до державного бюджету міста Керчі (а.с.53-64).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що СПД ОСОБА_1свої зобов'язання перед державним бюджетом виконала у повному обсязі, тому вимога Управління Пенсійного фонду України в місті Керч НОМЕР_2 від 07 квітня 2006 року про сплату боргу в сумі 251,52 грн. підлягає скасуванню.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що сума недоїмки за вимогою, яка оскаржується позивачем, зменшилася на 24,00 грн., так як до складу єдиного податку входять щомісячно 08,00 грн. пенсійних внесків (08,00 грн. х 3 = 24,00 грн.), що підтверджує службова записка від 25 жовтня 2006 року, з якої вбачається, що залишок заборгованості становить 227,52 грн., а не 251,52 грн. (а.с. 94).
Таким чином, вимога відповідача НОМЕР_2 від 07 квітня 2006 року не може вважатися з цих підстав узгодженою, а тому доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.
Також, не приймається до уваги звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків про наявність боргу за позивачем, на який посилається апелянт, так як первинними документами підтверджується сплата фіксованого податку та, відповідно, страхових внесків (а.с. 93).
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, при вирішенні даної справи судом першої інстанції норми матеріального і процесуального права не порушено, підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2007 року у справі № 2-30/3605-2007А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис З.Д. Маслова
Судді підпис В.А. Лисенко
підпис М.І. Ткаченко