ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 червня 2010 р.                                                                                    № 10/133  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

судді Муравйов О. В.

Кривда Д. С.

Полянський А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФізичних осіб –підприємців: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Колективної науково-виробничої фірми "Елма"

на постанову

відЛьвівського апеляційного господарського суду

17.03.2010 року

у справі№ 10/133 Господарського суду Чернівецької  області

за позовомФізичних осіб –підприємців: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Колективної науково-виробничої фірми "Елма"

до

третя особа1.          Чернівецької міської ради

2.          Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс"

провизнання недійсним пункту 18.2 рішення

За участю представників сторін:

від позивачів:

від відповідача - 1:

від відповідача –2:

від третьої особи:
не з'явились

не з'явились

не з'явились

Продан Л. Д. –дов. від 16.03.10р.

В С Т А Н О В И В:

Фізичні особи –підприємці: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Колективна науково-виробнича фірма "Елма" звернулись до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради і Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання недійсним пункту 18.2 рішення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.01.2010 року по справі № 10/133 (суддя Ковальчук Т. І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року по справі № 10/133 (головуючий суддя Бойко С. М., судді Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фізичні особи – підприємці: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Колективна науково-виробнича фірма "Елма" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 34, 38, 43 ГПК України, ст. 128 ЦК УРСР, ст. 120 ЗК України, у зв'язку з чим просять скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс" проти доводів скаржників заперечує та просить залишити оскаржувані рішення в силі.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.06.2010 року № 02.03-10/395 у зв’язку з відпусткою судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 10/133 утворено колегію суддів в наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий, доповідач), судді: Кривда Д. С., Полянський А. Г.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

За згодою представника третьої особи в судовому засіданні 22.06.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарським судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.08.2000 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВ “Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс", засновником якого виступило ВАТ "Облагропостачсервіс".

Згідно постанови Голови арбітражного суду Чернівецької області від 21.07.1999 року по справі № 6-153-21/25 за позовом ВАТ "Облагропостачсервіс" до Виконкому Чернівецької міської ради, залишеній в силі постановою Вищого арбітражного суду України від 14.03.2000 року № 04-1/27-14/8, зобов’язано Виконком Чернівецької міської ради видати ВАТ "Облагропостачсервіс" державний акт на право постійного користування землею на площадку з твердим покриттям площею 18 862 кв. м. по вул. Зеленій, 6"А" у м. Чернівці.

На виконання зазначених судових рішень відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 03.05.2000 року № 337/9 "Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" ВАТ "Облагропостачсервіс" надано в постійне користування земельну ділянку  площею 1,4544 га по вул. Зеленій 6-а у м. Чернівці.

У подальшому рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року № 231/7 "Про надання у користування і передачу у приватну власність земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення"  на підставі листа-згоди від 12.12.2000 року № 01-09/80 у ВАТ "Облагропостачсервіс" було вилучено земельну ділянку по вул. Зеленій, 6-А площею 1,4544 га, надану рішенням виконкому міської ради від 03.05.2000 року № 337/9, у зв’язку з переходом права власності на будівлі (літери "Г", "Е", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "О", "У", "Ф", "Щ", "Э", "Ю", вбиральня літ. "А-1") (пункт 18 рішення) та надано ТОВ "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсервіс" земельну ділянку по вул. Зеленій, 6-А площею 1,4544 га в постійне користування для організації та обслуговування продовольчого ринку, в тому числі на підставі свідоцтва про право власності на будівлі (літери "Г", "Е", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "О", "У", "Ф", "Щ", "Э", "Ю", вбиральня літ. "А-1") від 30.11.2000 року, акту № 2 приймання-передачі основних засобів до статутного фонду від 31.07.2000 року (пункт 18.2 рішення).

19.04.2001 року ТОВ "Чернівецька нафтобаза ВАТ "Облагропостачсевіс" видано Державний акт серії І-ЧВ № 001571 на право постійного користування землею по вул. М. Тореза, 70 площею 1,5273 га в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської Ради народних депутатів від 29.01.2001 року № 42/2.

Позивачі є власниками об’єктів нерухомого майна, розташованого по вул. Зелена, 6-А у м. Чернівці.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що на день прийняття зазначеного рішення не було зареєстровано в установленому порядку право власності позивачів на належні їм об’єкти нерухомості по вул. Зеленій, 6-А у м. Чернівці, хоча така реєстрація була обов’язковою згідно з чинним на той час наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06. 1998 року № 121 "Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб". На думку судів, без державної реєстрації права власності на будівлі і споруди оформлення (посвідчення) права на землю, яке перейшло при переході права власності на такі будівлі, є неможливим.

Суди дійшли висновку, що прийняттям оспорюваного рішення права позивачів як землекористувачів земельної ділянки по вул. Зеленій, 6-А у м. Чернівці не порушувалися, оскільки право користування землею жодного з позивачів на той момент не було оформлено в установленому порядку.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, виходячи з наступного.

Стаття 1 ГПК України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям "охоронювані законом інтереси", що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений  загальним змістом, об’єктивний і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та ін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що на день прийняття зазначеного рішення не було зареєстровано в установленому порядку й право власності позивачів на належні їм об’єкти нерухомості по вул. Зеленій, 6-А у м. Чернівці.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, яка була чинною на момент прийняття спірного рішення відповідача, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Вирішуючи спір, судами зазначена норма не врахована, що призвело до помилкового висновку про те, що без державної реєстрації на будівлі і споруди оформлення (посвідчення) права на землю, яке перейшло при переході права власності на такі будівлі є неможливим.

В касаційній скарзі заявники зазначають, що спірні приміщення ними придбавались, починаючи з 1998 року, а дати витягів з державного реєстру на які посилаються суди, є лише датами прийняття рішень про державну реєстрацію права власності в єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, який запроваджено з 12.12.2002 року.

На вказані обставини суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при прийнятті оскаржених судових рішень судами не застосовано відповідні норми матеріального права, зокрема ст. 128 ЦК України, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, що є порушенням ст. 43 ГПК України.

Оскільки збирання та оцінка доказів, встановлення обставин справи не входить до компетенції Вищого господарського суду України згідно з положеннями ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляд суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене, на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати момент переходу права власності на приміщення до позивачів, вирішити питання наявності порушення прав чи інтересів позивачів та вирішити спір у відповідності до законодавства.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичних осіб –підприємців: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Колективної науково-виробничої фірми "Елма" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року по справі № 10/133 Господарського суду Чернівецької області та рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.01.2010 року по справі № 10/133 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий   суддя                                                                  О. В. Муравйов  

Судді                                                                                          Д. С. Кривда

                                                                                                   А. Г. Полянський