Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4710/10 Головуючий у 1 інстанції: Лінник Г.О.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.,
Суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
При секретарі: Черненку А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області на постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2009 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про поновлення строку позовної давності для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області (далі - Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області) про поновлення строку позовної давності для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак впродовж 2006-2007 років зазначена допомога йому не виплачувалась. Таким чином, вважає, що відповідачем йому протиправно не нараховувалась щомісячна соціальна допомога сума якої за вказаний період становить 2733,30 грн. Також стверджує, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, тому вважає, що строк позовної давності пропущений ним з поважних причин.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд поновити строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зобов’язано Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 як щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Управляння ПФУ в Пологівському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскілки Законом України „Про соціальний захист дітей війни” розмір мінімальної пенсії за віком не визначений, а розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, суд безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду, тому просить скасувати постанову суду, прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову, застосувати ст..99,100 КАС України щодо строку позовної давності звернення до суду, та залучити в якості співвідповідача Державне Казначейство України.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 розд. П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, після набрання ним чинності адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, і цього не заперечують сторони у справі, що позивач має статус "дитина війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус "дитини війни", на 30% мінімальної пенсії за віком.
На порушення вимог діючого законодавства у 2006 - 2007 роках вказана надбавка до пенсії позивачеві не призначалася, не нараховувалася та не виплачувалася.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми законодавства України, зокрема, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, тому під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, суд першої інстанції правильно посилався на те, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни", повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007р.
Виходячи зі змісту ч. З ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 09.07.2007р. (дата прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини оскільки вона є людиною похилого віку, юридично не грамотною, та не обізнаною в питаннях неодноразовості внесення законодавцем змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яким призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії «дітям війни», що вочевидь заважало їй розумітися у нормах законів, періоду їх дій, умов та порядку застосування строку звернення до суду, а також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до того часу, поки в ЗМІ не стали масово обговорюватися питання про порушення прав «дітей війни» та про невиконання рішень Конституційного Суду України, тому він підлягає поновленню.
Відносно клопотання апелянта про залучення у якості співвідповідача Державного Казначейства України, слід зазначити, що Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами.
Таким чином, залучення до участі у таких справах як другого відповідача чи третьої особи Держави в особі органів Державного казначейства України є помилковим.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини та ухвалено законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області відхилити.
Постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: