АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4331/2010 р.                 Головуючий у 1 інстанції: Іжевська Н.Г.

Суддя-доповідач Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 липня 2010 р.                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Крилової О.В.

суддів:                 Бабак А.М.

                             Спас О.В.

при секретарі      Черненку А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного м. Запоріжжя від 11 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Шевченківської районної адміністрації про визнання права власності на будівлі,

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Шевченківської районної адміністрації про визнання права власності на будівлі.

В позові зазначала, що згідно Договору купівлі-продажу від 22.07.1989 року посвідченого П’ятою Запорізькою Державною нотаріальною конторою, вона є власником жилого будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір купівлі-продажу зареєстрований в ЗМБТІ 23.07.1990 року. На земельній ділянці 853 кв.м. вона побудувала жилий будинок, службову прибудову, житлову прибудову, службову прибудову, вбиральню, але не отримала Розпорядження Шевченківського РВК про визнання права власності на будівлі, оскільки маються надлишки землі, які залишені їй у тимчасове використання.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Шевченківської рай адміністрації від 11.07.1985 року № 227/27 земельна ділянка виділена в розмірі 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на зазначені обставині просила суд визнати за нею право власності на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: самочинно збудований житловий будинок К, службову прибудову А’, службові прибудови а’, а2,а3, вбиральню З, а також на житловий будинок А, службові прибудови а і А’, сарай Г, гараж Е; Зобов’язати ЗМБТІ призвести погашення правового документу, договору купівлі-продажу № 1-2858 від 22.07.1989 року на ім’я ОСОБА_4.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2005 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на будинковолодіння № 5 по вул. Горній в м. Запоріжжі, а саме: самочинно збудований житловий будинок К, службову прибудову А’, службові прибудови а’, а2,а3, вбиральню З, а також на житловий будинок А, службові прибудови а і А’, сарай Г, гараж Е.

Зобов’язано ЗМБТІ призвести погашення правового документу, договору купівлі-продажу № 1-2858 від 22.07.1989 року на ім’я ОСОБА_4.

ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з таких підстав.

За ст. 213 ЦПК  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законом також передбачені питання , які вирішує суд під час ухвалення рішення ( ст. 214 ЦПК),  до кола яких входить з’ясування: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.

З матеріалів справи вбачається, що  позивачка поставила  питання про визнання права власності на новозбудовану споруду, зазначивши відповідачем в справі Шевченківську райадміністрацію. Відповідачем не оспорювалося право відповідачки,  тоді як особи, які фактично проживали у новозбудованій споруді  до участі в справі не залучалися, питання про фактичного власника будівельних матеріалів та будівельника  не з’ясовувалося та доводи позивачки про те, що будівля належить лише їй особисто,  нічим не підтверджені.

 Принаймні в справі до ухвалення судового рішення немає жодного доказу на підтвердження приналежності будівлі позивачці, немає жодних відомостей про те, чи існували будь-які перешкоди для встановлення та реєстрації права власності на зазначену будівлю у передбаченому позасудовому порядку за відсутності будь-якого спору та заперечень з боку фактичних користувачів та сусідів.

Також в справі до судового рішення відсутні будь-які узгодження та висновки щодо відповідності зазначеної будівлі санітарним, архітектурним та іншим технічним вимогам.

Разом з тим,  Законом України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 р. № 1699-ІП визначено основні  вимоги  і правила правил забудови, порядку одержання дозволу на будівництво, порядку одержання вихідних даних на проектування об'єкта будівництва та одержання проектної документації на будівництво та дозволу на виконання будівельних робіт, порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Регіональні правила відображають механізм надання громадянам земельних ділянок для будівництва житлового будинку згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України та оформлення належного дозволу на будівництво.

Згідно п. 9.2. цих Правил на підставі рішення місцевої ради про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку забудовник звертається до місцевого органу містобудування і архітектури за отриманням будівельного паспорта індивідуального житлового будинку.

Суд визнав право власності без з’ясування всіх суттєвих обставин справи,в справі відсутні будь-які відомості про представника відповідача, який нібито приймав участь у справі, немає жодних відомостей, що підтверджували б його повноваження.

За таких обставин рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі в справі  осіб, якими оспорюється право власності та нового розгляду справи з дотриманням вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 311, 3145. 315  ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2005   року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :