Справа № 22ц-1860/10 Головуючий у 1 інстанції – Кратюк С.П.
Категорія - 57 Доповідач – Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2010 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Свистун О.В.,
суддів –Осіпука В.В., Подолюка В.А.,
при секретарі – Матюхіній О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську на постанову Нововолинського міського суду від 30 червня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Нововолинського міського суду від 30 червня 2009 року позов задоволено частково.
Постановлено поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року у розмірі встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач управління пенсійного фонду України в місті Нововолинську просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволені позову, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Нововолинську . Протягом 2006 – 2007 років підвищення до пенсії як дитині війни не нараховувалося та не виплачувалося, у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 9 липня 2007 року № 1-29/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, то відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірною.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Зокрема - посвідченням, виданим управлінням Пенсійного фонду України в місті Нововолинську, з якого вбачається, що ОСОБА_1 народилася у 1941 році і є пенсіонером за віком та дитиною війни (а.с.5), довідкою відповідача від 18 травня 2009 року про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Нововолинську та отримує пенсію за віком і протягом 2006-2007 років надбавка до пенсії, як дітям війни, не нараховувалась і не виплачувалась. Починаючи з 1 січня 2008 року їй виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.14).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 1-29/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 рік є обґрунтованими.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 № 10-рп /2008 нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22 травня 2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та на те, що відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів є Пенсійний фонд України, не заслуговують на увагу, так як достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 вказаного Закону розмірі судом не встановлено.
Також безпідставним є доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість із виплати щомісячної допомоги позивачу виникла не з вини відповідача і що в зв’язку з цим судом першої інстанції невірно застосовано вимоги ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо визначення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці доводи суд детально проаналізував і дав їм належну оцінку, обгрунтовано зазначивши в оскаржуваному судовому рішенні про порушення з боку відповідача законодавства, яке пов’язане з невиплатою позивачу підвищення до пенсії, про триваючий характер цього порушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, які підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, постанова прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську відхилити, а постанову Нововолинського міського суду від 30 червня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун