Справа №22ц-1777/10                                                                            Головуючий у 1 інстанції – Черняк В.В.

Категорія – 5                                                                                           Доповідач - Русинчук М.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

2 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Мудренко Л.І.,

суддів:  Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,

при секретарі – Губарик К.А.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2,   ОСОБА_3, ОСОБА_4, його законного представника ОСОБА_5, представника відповідачів ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на майно за апеляційною скаргою позивача на рішення Горохівського районного суду від 12 березня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А  :  

Рішенням Горохівського районного суду від 12 березня 2010 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане судове рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

В своїй уточненій позовній заяві від 8 лютого 2010 року (а. с. 246-248) ОСОБА_7 просив встановити факт його проживання однією сім’єю з ОСОБА_8 і на підставі цього факту визнати за ним право власності на Ѕ частину магазину «Анжеліка» в АДРЕСА_1; Ѕ частину будівлі ринку та земельної ділянки біля нього по АДРЕСА_2; трикімнатну квартиру по АДРЕСА_3; банківській метал масою 99,80 тройських унцій золота, що знаходиться на депозитному рахунку у ВАТ «Укргазбанк» на підставі договору №1/05.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Кодексу сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

 В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснено, що при застосуванні статті 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають, у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.  

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 15 червня 1991 року по 27 грудня 2004 року (а. с. 56, 62). Свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_8 отримала 20 серпня 2007 року.

Позивач ОСОБА_7, який доводить що жив із ОСОБА_8 однією сім’єю близько 10 років, до 3 грудня 2004 року перебував у шлюбі з ОСОБА_9 (а. с. 19). Місцем його постійного проживання на час звернення до суду із розглядуваним позовом згідно з даними його паспорту було село Березовичі Володимир-Волинського району (а. с. 17).

ОСОБА_8 постійно до кінця 2007 року проживала в АДРЕСА_4 (а. с. 201, 202) зі своїм колишнім чоловіком та двома неповнолітніми на той час дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_3  (а. с. 56, 57), про що ствердили в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10, яка до середини літа 2007 року двічі на тиждень приходила у вказаний будинок для надання репетиторської допомоги ОСОБА_3 у зв’язку з її поступленням до вищого навчального закладу, і ОСОБА_11, яка проживає по сусідству з сім’єю ОСОБА_4.

Твердження позивача про те, що він з ОСОБА_8 постійно з 2006 року і до смерті останньої проживав однією сім’єю в квартирі своєї тітки ОСОБА_12 по вулиці Качалова,7 в місті Луцьку, спростовуються показаннями названих свідків та тим, що вказана квартира набута у власність ОСОБА_12 25 грудня 2007 року (а. с. 249).

Показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про те, що позивач і ОСОБА_8 з 2006 року проживали однією сім’єю за згаданою адресою є загальними, не конкретними, з акцентуванням саме на вказаному році початку їх спільного проживання. Оцінку стосунків названих осіб як сімейних зазначені свідки роблять на основі того, що кілька разів на рік бачили їх разом.

Такі показання наведених свідків можуть вказувати на наявність між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 близьких відносин як чоловіка і жінки, чого з огляду на інші наведені докази недостатньо для висновку про те, що між ними склалися усталені відносини, притаманні для подружжя.

Можливі періодичні зустрічі, спільне проведення відпочинку, святкування певних подій ще не може свідчити про наявність між названими особами сімейних відносин.

Те, що ОСОБА_8 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу в серпні 2007 року, а її неповнолітні діти, які є членами однієї з нею сім’ї, ніколи не жили разом з ОСОБА_7, вказує на відсутність у неї навіть наміру до вказаного часу створювати сім’ю з позивачем.

За наведених обставин суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для встановлення факту проживання однією сім’єю позивача і ОСОБА_8 у 2005-2007 роках, коли останньою набувалось у власність спірне майно (а. с. 73, 76-78, 82-84, 118-121), і, виходячи з цього, обгрунтовано відмовив в позові.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а зазначені в ньому висновки відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами справи.                                                                                                                                                                                                                    

 Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_7  відхилити.

Рішення Горохівського районного суду від 12 березня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                   Судді: