АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Нагорняка В.А.
суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.
при секретарі: Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконним і скасування розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 в первісній позовній заяві просить визнати його звільнення з посади головного лікаря Кашперівського дитячого туберкульозного санаторію «Лісова пісня» незаконним, поновити його на посаді головного лікаря вказаного санаторію, стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 грудня 2009 року по день поновлення на роботі. Позивач посилається на те, що він з 6 червня 1996 року працював головним лікарем Кашперівського дитячого туберкульозного санаторію «Лісова пісня», перебував у трудових відносинах з Вінницькою обласною радою. Розпорядженням голови Вінницької міської ради від 11 грудня 2009 року за № 169 його було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків головного лікаря за п. 3 ст.40 КЗпП України. Вважає, що при його звільненні було допущено ряд порушень трудового законодавства. 28 жовтня 2009 року на нього було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани за належне здійснення статутної діяльності дитячого санаторію в частині організації лікувально-діагностичного та навчально-виховного процесу.
Підставою для накладення стягнення був акт результатів перевірки роботи дитячого санаторію від 8 вересня 2009 року. За результатами цієї перевірки мали місце незначні (на думку позивача) недоліки, які йому пропонувалось усунути. Однак, він не був згодний з вказаними недоліками та заперечував проти них в своєму поясненні, наданому 28 жовтня 2009 року. Практично він не зміг їх усунути своєчасно, так як хворів, починаючи з 28 серпня 2009 року по 23 жовтня 2009 року, і на цю обставину посилався в своєму поясненні. Незважаючи на його заперечення та поважність причини не усунення недоліків по акту ревізії, до нього було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Через незначний проміжок часу, а саме, 25 листопада 2009 року була знову проведена перевірка роботи дитячого санаторію і акт перевірки був підставою для його звільнення.
Позивач посилається на те, що звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України допускається лише за наявності вини працівника. Він вважає, що його вини в деяких незначних недоліках, згідно акту ревізії, немає. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Якщо брати за основу, що йому була винесена догана по недоліках відповідно до акту результатів перевірки від 8 вересня 2009 року, то звільнений він за актом результатів перевірки від 25 листопада 2009 року, де практично вказано на одні і ті ж самі недоліки. Вважає, що він допустив одне порушення, а міра дисциплінарного стягнення застосована двічі: догана та звільнення. При обранні стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, однак, при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення це не було враховано, його звільнили при відсутності вини.
В заяві про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що при попередньому розгляді справи представник відповідача в судовому засіданні надала суду розпорядження № 173 від 15 грудня 2009 року, в якому вказано, що у зв'язку з допущеною технічною помилкою скасовується розпорядження обласної ради № 169 від 11 грудня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального закладу «Кашперівський дитячий туберкульозний санаторій «Лісова пісня», суду було надане нове розпорядження обласної ради за № 174 від 15 грудня 2009 року, згідно якого він був звільнений з посади головного лікаря з 15 грудня 2009 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків головного лікаря, покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення стали акт перевірки результатів роботи від 25 листопада 2009 року, його пояснення та розпорядження обласної ради від 28 жовтня 2009 року за № 140 про накладення стягнення. Він не згодний з наказом про звільнення, вважає його незаконним, та таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства. В розпорядженні про його звільнення не дано оцінки акту перевірки та сформульовано, в чому конкретно полягає його вина в тих виявлених та вказаних в акті недоліках; не обґрунтовано, в чому саме полягає систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Вважає дії відповідача незаконними. Просить поновити його на роботі, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до ухвалення рішення про поновлення на роботі.
В позовній заяві про визнання розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення незаконним ( т.2, а.с.1), позивач посилається на те, що 28 жовтня 2009 року було видано розпорядження № 140 голови Вінницької обласної ради про накладення на нього дисциплінарного стягнення – догани за неналежне здійснення статутної діяльності дитячого санаторію в частині організації лікувально-діагностичного та навчально-виховного процесу. Підставою для накладення стягнення був акт результатів перевірки роботи дитячого санаторію від 8 вересня 2009 року. За результатами цієї перевірки мали місце незначні недоліки, однак він не був згодний з вказаними недоліками та заперечував проти них в поясненні , наданому 28 жовтня 2009 року. Цим розпорядженням його було зобов'язано усунути виявлені недоліки, але він практично не зміг їх усунути своєчасно, так як хворів, починаючи з 28 серпня 2009 року по 23 жовтня 2009 року. Позивач вважає, що формулювання розпорядження, а саме: неналежне здійснення статутної діяльності дитячого санаторію в частині організації лікувально-діагностичного та навчально-виховного процесу не відповідає тому, що вказано як недоліки в акті перевірки від 8 вересня 2009 року; що вказані недоліки ніяк не пов'язані з неналежним здійсненням статутної діяльності дитячого санаторію в частині організації лікувально-діагностичного та навчально-виховного процесу; що в самому розпорядженні не конкретизовано, за що саме йому була винесена догана. Позивач вважає, що необхідно було конкретно вказати в розпорядженні, в чому полягало неналежне виконання ним покладених на нього обов'язків, і чи пов'язане таке невиконання з порушеннями в організації лікувально-діагностичного та навчально-виховного процесу в дитячому санаторії, та в чому полягали ці порушення. Позивач також вважає, що якщо погодитися з тим, що мало місце неналежне здійснення статутної діяльності, то при обранні стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. При застосуванні до нього дисциплінарного стягнення це не було враховано.
Вважає, що замість накладення дисциплінарного стягнення, відповідач міг передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу. Такі положення трудового законодавства були проігноровані, а тому вбачається упередженість відносно нього як керівника установи. Вважає, що розпорядження відповідача про накладення на нього дисциплінарного стягнення є незаконним і підлягає скасуванню.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати як незаконне та необґрунтоване, справу направити на новий розгляд. Вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 6 червня 1996 року працював в комунальному закладі «Кашперівський дитячий туберкульозний санаторій «Лісова пісня» на посаді головного лікаря, тобто перебував у трудових відносинах з Вінницькою обласною радою.
28 жовтня 2009 року розпорядженням № 140 голови Вінницької обласної ради позивачеві ОСОБА_1 була оголошена догана за неналежне здійснення статутної діяльності дитячого санаторію в частині організації лікувально-діагностичного та навчально-виховного процесу, порушення вимог Кодексу законів України про працю. Підставою для винесення догани стали акт результатів перевірки роботи Кашперівського обласного дитячого туберкульозного санаторію «Лісова пісня» від 8 вересня 2009 року, пояснення ОСОБА_1 від 28 жовтня 2009 року, листки непрацездатності ( а.с. 3-4, т.1 ; а.с. 12-13, т.2).
Розпорядженням голови Вінницької обласної ради за № 174 від 15 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади головного лікаря комунального закладу «Кашперівський дитячий туберкульозний санаторій «Лісова пісня» з 15 грудня 2009 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків головного лікаря, покладених на нього трудовим договором, за п. 3 ст.40 КЗпП України, а саме за невжиття заходів для усунення порушень, виявлених під час перевірки 8 вересня 2009 року, (оформлення ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики; забезпечення лікувально-діагностичного процесу в частині консультацій дітей спеціалістами вузького профілю; порушень у фінансовій дисципліні та консультацій дітей спеціалістами вузького профілю; порушень у фінансовій дисципліні та відшкодування незаконно витрачених коштів тощо). Підставою для звільнення стали: акт результатів перевірки роботи Кашперівського обласного дитячого туберкульозного санаторію «Лісова пісня» від 25 листопада 2009 року, пояснення ОСОБА_1 від 14 грудня 2009 року, розпорядження № 140 голови Вінницької обласної ради від 28 жовтня 2009 року «Про стягнення ОСОБА_1…"( а.с. 36-37, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні догани ОСОБА_1, розпорядженням голови обласної ради від 28.10.2009 року № 140, йому було доручено вжити заходи по усуненню порушень виявлених під час перевірки 08 вересня 2009 року. Саме невжиття заходів до усунення порушень, що підтверджено перевіркою 25.11.2009 року, стало підставою для його звільнення з врахуванням догани, яка була винесена 28 жовтня 2009 року.
Розпорядження про оголошення догани було винесено з дотриманням вимог ст.ст. 148-149 КЗпП України, а саме, позивачем надано письмове пояснення (а.с. 26-28 т. 2); стягнення було застосовано в межах одного місяця з дня його виявлення, з врахуванням того, що позивач з 28.08.2009р. по 23.10. 2009р. був тимчасово непрацездатний, що доведено лікарняними листами(а.с. 1, 2; 226-231 т. 3).
Звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до порядку встановленому КЗпП України, з врахуванням ступеня вчиненого проступку, обставин за яких вчинено і попередньої роботи позивача.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дав належну та об’єктивну оцінку зібраним по справі доказам, ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Судом повно з’ясовано обставини справи, котрі мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам. Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України судове рішення належним чином мотивовано, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2010 року залишити без змін.
Протягом двох місяців з дня проголошення ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: