АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Нагорняка В.А.
Суддів : Мартьянової Л.І., Пащенко Л .В.,
при секретарі : Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною, стягнення недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області про визнання відмови в перерахунку пенсії протиправною, стягнення недоотриманої пенсії згідно зі статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796 – ХІІ).
Позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Посилаючись на те, що розмір призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам установлених Законом № 796 – ХІІ, та на відмову відповідача привести їх у відповідність з останнім, ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначені порушення провівши відповідні розрахунки.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області просить скасувати постанову суду і ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Статтею 49 Закону № 796 – ХІІ передбачено, що пенсії особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 цього Закону особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІ групи – 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи від захворювання, пов’язаного із наслідками аварії на ЧАЕС.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з положень ст. 49, ч. 4 ст. 54, 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та прийшов до правильного висновку про те, що позивач відповідно до вказаних нормативно – правових актів має право на одержання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із засад пріоритету законів над підзаконними актами суд прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Із матеріалів справи не вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення спору, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом вказаних норм не можна визнати обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення є правильним і справедливим та ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області відхилити.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному провадженні протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді: