АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                                                          У Х В А Л А

                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 травня 2010 року                                                                            м.Вінниця

         Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Нагорняка В.А.

суддів Пащенко Л.В., Мартьяновій Л.В.

при секретарі Пшеничній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 –ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 18 березня 2010 року за позовом Головного управління юстиції у Вінницькій області в інтересах та за дорученням ОСОБА_1 до ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про визнання утримання  незаконним неповнолітньої дитини ОСОБА_6 на території України  та повернення дитини до Федеративної Республіки Німеччини.

                                             в с т а н о в и л а :

         Головне управління юстиції у Вінницькій області в інтересах та за дорученням ОСОБА_1  звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2  про визнання незаконним утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 на території України та повернення дитини до Федеративної Республіки Німеччини. Позовні вимоги мотивовані тим, що  ОСОБА_7 та ОСОБА_1 30.06.2003 в м.Берлін ФРН зареєстрували  шлюб. В шлюбі 03.08.2004 в них народився син ОСОБА_8. В червні 2009 року відповідачка із сином з дозволу ОСОБА_7 приїхала на Україну відвідати батьків. Так як відповідачка із сином відмовляється повернутись, просив задоволити позов.

         Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 18 березня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконним утриманя на території України неповнолітньої дитини ОСОБА_6  ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір’ю ОСОБА_1 Повернути неповнолітнього ОСОБА_6 30 липня 2004 року до АДРЕСА_1.

        В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд з тих підстав, що судом неповно з’ясовані дійсні обставини справи, що позивач не має постійного місця проживання, що вона не бажає повертатись до Німеччини, у сина погіршився стан здоров’я.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без зміни  зі слідуючих підстав.

        Матеріалами справи встановлено, що сторони з 30.06.2003 перебувають в шлюбі, реєстрація якого проведена в м.Берлін ФРН. У подружжя 30 серпня 2004 року народився син ОСОБА_6, який з народження зареєстрований громадянином Німеччини, а згодом зареєстрований і громадянином України. До 2007 року сім’я проживала на території Німеччини, а потім в зв’язку з професійною діяльністю  ОСОБА_2, переїхала до Австрії в м.Відень. В кінці травня 2009 року подружжя повернулося в ФРН в м.Берлін для подальшого спільного проживання, що підтверджується повідомленнями дитячого садка відносно влаштування сина ОСОБА_6, даних про облаштування нової квартири в м.Берлін, іншими письмовими доказами.  ОСОБА_1 10.06.2009 надав своїй дружині ОСОБА_2 письмову згоду на тимчасовий виїзд до України, яка отримала кваліфіковані роз’яснення в галузі права на території Німеччини. Разом з цим, відповідачка свідомо прийняла рішення про відмову від поверненння разом з дитиною до батька дитини та до місця свого постійного проживання на території Німеччини. ОСОБА_1 повністю усунутий від участі в вихованні сина та позбавлений можливості здійснювати свої права та виконувати обов’язки щодо дитини. Відповідачка ОСОБА_2 не надала суду переконливих доказів про існування серйозного ризику того, що повернення поставити дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створення для дитини нетерпиму обстановку.

        Суд належним чином оцінив добуті представлені докази по справі, дійшов вірного висновку, що відповідачка ОСОБА_2 незаконно утримує сина ОСОБА_6, тому підставно задоволив позов.

        Рішення суду відповідає вимогам закону,  матеріалам  справи, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,308,314,315 ЦПК України,колегія суддів

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 08 березня 2010 року без зміни.        

        Протягом двох місяців з дня проголошення ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий                                                  

Судді

З оригіналом  вірно: