Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4390/10 Головуючий у 1 інстанції: Іванченко М.В.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області на постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області (далі Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області) про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак впродовж 2006-2007 р.р. зазначена допомога йому не виплачувалась, а з 01.01.2008 року виплачувалась у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, вважає, що відповідачем їй протиправно не нараховувалась щомісячна соціальна допомога, сума якої за вказаний період становить 3891,90 грн., яку просить зобов’язати нарахувати та виплатити їй. Також стверджує, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації, тому вважає, що строк позовної давності пропущений нею з поважних причин.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд поновити строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки та за 2008 рік у сумі 3891,90 грн.
Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.12.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зобов’язано Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області донарахувати та виплатити ОСОБА_3 як «Дитині війни» щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.12.2008 року по 31.12.2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Управління ПФУ у Пологівському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскілки Законом України „Про соціальний захист дітей війни” розмір мінімальної пенсії за віком не визначений, а розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, тому просить скасувати постанову суду та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 розд. П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, після набрання ним чинності адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджено ксерокопією пенсійного посвідчення, паспортом (а.с. 5-6).
У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області відхилити.
Постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: