АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Нагорняка В.А.,
Суддів : Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.,
при секретарі : Пшеничній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 липня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», мотивуючи свої вимоги тим, тим що відповідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. їй присвоєний статус дитини війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому просила задоволити її позовні вимоги.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 липня 2009 року ОСОБА_1 в задоволення позову до управління Пенсійного фонду України Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову якою задоволити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та отримує пенсію за віком в управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці та належить до категорії «Діти війни».
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відповідач діяв на підставі і в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений діючими законами України, зокрема законами про державний бюджет на відповідні роки ,а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Проте, з таким висновком повністю погодитись не можна.
Згідно ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006р. ,,Про Державний бюджет України на 2007р." дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004р. зупинено на 2007р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006р. ,,Про Державний бюджет України на 2007р." щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону від 18 листопада 2004р.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008р., то підпунктом 2 п.41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007р. ,,Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня до 31 грудня 2008р.
УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, зазначеного в повній мірі не врахував .
Отже позивач мав право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії як дитина війни з 9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня до 31 грудня 2008р.,а тому висновки суду не відповідають закону ,рішення суду підлягає частковій зміні з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог.
Заперечення проти позову щодо пропуску позивачем строку звернення до суду заслуговують на увагу .
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому цим Кодексом.
заперечення проти позову щодо пропуску позивачем строку звернення до суду заслуговують на увагу.
У запереченнях на позов відповідач наполягав на застосуванні судом ч. 1 ст. 100 КАСУ.
ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом звернулася до суду 23 квітня 2009 р., тим самим пропустивши строк, передбачений ст. 99 КАСУ.
Таким чином , позивач по вимогах за період з січня 2007 року по 23 квітня 2008 року пропустив строк звернення до суду передбачений ст.ст. 99, 100 КАС України та не довів поважності причин його пропуску, а відповідач наполягав на застосуванні його, тому за період з січня 2007 року по 23 квітня 2008 року позовні вимоги задоволенню не підлягають через пропуск строку звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги про те ,що згідно зі ст.46 Закону України, № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія повинна виплачуватись за минулий час без обмежень будь яким строком не заслуговують на увагу, оскільки передбачає виплату саме нарахованих ,але не отриманих з будь чієї вини сум пенсій. В даному ж випадку нарахування пенсії не проводилось ,за реалізацією свого права позивач був змушений звертатись до суду і дотримуватись при цьому строків. Тому вказана ним норма до даних правовідносин застосовуватись не може.
Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Установивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення , зазначаючи конкретні розміри (суми).
Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про зобов’язання управління Пенсійного фонду в Замостянському районі м. Вінниці та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нараховувати доплату до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.
Разом з тим, постановляючи 16 липня 2009 року постанову, суд першої інстанції, порушив норму матеріального права, відмовляючи у задоволенні позову в цілому, а тому, колегія суддів вважає, що постанова підлягає частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову Замостняського районного суду м. Вінниці від 16 липня 2009 року скасувати в частині відмови зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області стягнення на користь позивача недоплачену соціальну допомогу до пенсії за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області про поновлення строку на звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення із відповідача на її користь недоплачену соціальну допомогу до пенсії за період з січня 2007 року по березень 2009 року в сумі 2900,10 грн. і зобов’язання нарахувати допомогу відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195 – VI «Про соціальний захист дітей війни», її надалі – задоволити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року та провести відповідні виплати.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: