Справа № 22ц-21877/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 57 (IП) Костенко В.В.
Доповідач - Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Барильської А.П.,
при секретарі: Євтодій К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу) про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, посилаючись на те, що йому, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2006 року по 31.08.2009 року відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів, визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті на його користь щомісячної державної допомоги до пенсії, стягнути на його користь з відповідача недоплачену суму такої допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.08.2009 року в розмірі 4387 грн., а також зобов’язати відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», й надалі.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня по 31 серпня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня по 31 серпня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік, за період з 01 січня по 09 липня 2007 року, за період з 01 січня по 22 травня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнення недоплачених сум та покладення зобов’язання здійснювати у подальшому зазначені виплати у конкретних розмірах.
Стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати пропорційно частині задоволених на його користь вимог в сумі 3,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішеннями Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду з позовом, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до його пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 6-8), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.
Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювався і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Разом з тим, колегія суддів зважує на доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення, встановленого ст. 99 КАС України, при подачі ним позову.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України ухвалено 09.07.2007 року, а позивач ОСОБА_2 звернувся з позовними вимогами до суду першої інстанції 25.11.2009 року (а.с. 2), то колегія суддів вважає, що він пропустив річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування йому підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 25.11.2008 року.
При цьому, колегія суддів враховує, що позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на поважність причин його пропуску, оскільки про факт порушення свого права він дізнався з засобів масової інформації, де почали обговорювати вказане питання. Бере до уваги колегія суддів й той факт, що при розгляді справи судом першої інстанції відповідач не наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, тим самим визнавши право позивача на захист, починаючи з 09.07.2007 року.
З урахуванням наведеного та приписів ст. 100 КАС України, колегія суддів поновлює позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, у зв’язку з чим доповнює резолютивну частину ухваленої судом першої інстанції постанови висновком по суті розглянутої вимоги.
В іншій частині постанова суду відповідає вимогам процесуального та матеріального закону, й підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 – поновити».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: