Справа №22ц-21225/10 Головуючий в 1 інстанції – Шум Л.І.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
«06» липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Михайлів Л.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача – Шаніної Ірини Володимирівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізорудком») про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що працюючи тривалий час у шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 12.03.2009 року йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 40% - по радикулопатії, 5% - хронічний бронхіт і повторно 15% по виробничій травмі, яка сталася 25.01.2007р.
Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача 130 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. На його користь з ВАТ «КЗРК» у відшкодування моральної шкоди стягнуто 40 тис. грн. та витрати ІТЗ.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізорудком» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і порушенням вимог процесуального права.
Зокрема відповідач вважає, що під час ухвалення рішення суд не встановив характер правовідносини сторін, правові норми, якими ці правовідносини регулюються; ВАТ «Кривбасзалізорудком» не повинен відшкодовувати моральну шкоду, оскільки обов’язок по відшкодуванню потерпілим шкоди, завданої ушкодженням здоров’ю, покладено з 01.04.2001р. на Фонд соціального страхування; не взяв до уваги, що нещасний випадок стався також за вини позивача і за порушення вимог інструкції був потім підприємством притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Також, відповідач вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди не було встановлено висновками МСЕК на які покладено обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди.
Також, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України та не враховано положення п.п 4.2 п. 4 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізорудком» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1988 року працював на різних посадах на ВАТ «Кривбасзалізорудком» і в березні 2009 року був звільнений у зв’язку з виходом на пенсію.
Рішенням ЛЕК НДІ від 08.01.2009р. ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання - радикулопатія шийна і попереково-крижова, хронічний бронхіт ЛН 1 ст.
Висновком МСЕК від 12.03.2009р. позивачу була встановлена втрата працездатності 60:, із них: вперше 40% по радикулопатаії, 5% по хронічному бронхіту і повторно 15% по виробничій травмі, яка мала місце 25.01.2007р.
Актом розслідування нещасного випадку від 28.01.2007 року за формою Н-5 та Актом №1 про нещасний випадок, затвердженого заступником голови правління ВАТ «Кривбасзалізорудком» встановлена причина нещасного випадку – порушення вимог безпеки під час експлуатації бурового верстату, яке допустили керівництво та сам потерпілий ОСОБА_2 (а.с. 12-20).
Актом розслідування професійного захворювання від 03.02.2009 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Тернівського району м. Кривого Рогу встановлена причина професійного захворювання – робота впродовж 20 років 1 місяця в умовах фізичного перевантаження, запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК та несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві трудовим каліцтвом і професійного захворювання моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту від 03.02.2009р. розслідування професійного захворювання (а.с. 21-23) причиною професійних захворювань ОСОБА_2 є робота протягом 20 років і 1 місяця в умовах фізичного перевантаження, запиленості повітря робочої зони, що перевищували ГДК та несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» і ст. 153 КЗпП України, якими передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно п.1,2 акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 28.01.2007р. причиною нещасного випадку визначено незадовільний технічний стан бурового верстату, порушення вимог безпеки під час експлуатації бурового верстату (а.с. 12-15).
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності по трудовому каліцтву позивачу було встановлено 20.06.2007 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 28), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним каліцтвом і професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач відчуває постійні болі та обмеження рухів в суглобах рук, біль в поперековому відділі хребта, зміни у його життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Колегія погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
З вище вказаних підстав колегія суддів погоджується і з розрахунком суми стягнутої з відповідача моральної шкоди на користь позивача.
Інші доводи ВАТ «Кривбасзалізорудком», викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Суд при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв’язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: