ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

13.06.06                                                                                           Справа  № 12/122

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді                                                                              М.Г. Слука

Суддів                                                                                                    В.В. Онишкевич

                                                                                                         П.Д. Скрутовський

при секретарі Крутько О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківського міського відділу УМВС в Івано-Франківській області за № 12\1461 від 19.12.2005 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2005 р.

у справі № 12/122

за позовом  приватного підприємства проектно-виробничної фірми (далі ПП ПВФ) „Техноспецбуд”, м. Івано-Франківськ

до відповідача: УМВС в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про стягнення 19707, 05 грн.

за участю представників:

від апелянта:  не з”явився

від позивача: не з”явився

Представники сторін в судове засідання 13.06.2006 р. не з”явились. Ухвала від 03.05.2006 р. направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленнями (№ 146950, № 146951), тобто, про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином. Будь-яких клопотань сторони суду не надали.

Позивач, листом б/н і дати (вх № 4388 від 03.05.2006 р.), надав ксерокопії доказів, вказаних в додатку.

Відповідач вимог суду, вказаних в ухвалах від 03.02.2006 р., 06.03.2006 р., 03.05.2006 р., не виконав, витребуваних доказів не надав.

Апеляційна скарга розглядається за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, позовної заяви, судом встановлено:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2005 р. у справі № 12/122 (суддя Матуляк П.Я.) позов задоволено частково –стягнуто з відповідача на користь позивача суму 9734,52 грн. основного боргу, судові витрати, мотивуючи рішення тим, що: позивачем виконано свої договірні зобов”язання перед відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт б/н за січень, лютий, квітень –3 шт., травень –3 шт., червень –4 шт., липень –4 шт., а відповідач розрахунків не провів. З запереченням відповідача щодо пропуску строку позовної давності суд погодився, оскільки, відповідач 07.07.2005 р. частково погасив суму боргу і запевнив позивача про погашення боргу, а позивач направив копію позову 30.05.2005 р., чим намагався врегулювати спір в позасудовому порядку. Такі обставини суд вважає поважними причинами пропуску строку позовної давності і підставою для відновлення пропущеного строку позовної давності та часткового задоволення позову.

Апелянт, в апеляційній скарзі, посилається на те, що: позивач пропустив строк позовної давності; часткове погашення боргу є помилковим і спростовується висновком службового розслідування, а направлення копії позовної заяви на адресу відповідача не доведено і не є підставою для продовження строку звернення до суду; судом не вирішено питання заміни неналежного відповідача і не досліджено повноваження особи –керівника відособленого підрозділу на право укладення договорів; просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2005 р. у справі № 12/122, прийняти нове рішення –в позові відмовити.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, посилається на те, що: ст. 264 ЦК України передбачає, що перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу; договір є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (ст. 204 ЦК України); відповідач, знаючи про те, що немає повноважень на укладення договору, укладає договори, щоб не оплачувати виконані роботи; просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого:

Як видно з матеріалів справи, між позивачем і Івано-Франківським МВ УМВС України   м. Івано-Франківськ укладено договір № 4 від 21.12.2001 р. підряду на ремонт адміністративного приміщення (надалі договір № 4).

Відповідно до п.2.1 договору № 4 вартість робіт складає 65000 грн. Кошторисна документація в матеріалах справи відсутня. Відповідно до пп. 4.1 -5 договору № 4 фінансування робіт проводиться згідно погодженої схеми з попередньою оплатою 50% вартості за договором. Остаточна оплата за виконані роботи проводиться платіжними дорученнями протягом 5-ти днів після підписання довідок Ф-3, але не пізніше 15 числа поточного місця. Відповідно до п.6.2 договору № 4, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання ремонтно-будівельних робіт.

Як видно з довідок форми КБ-3 за січень-липень 2002 р. позивач виконав роботи на суму 77406,2 грн., тобто, роботи виконані на суму, що перевищує договірну ціну. Доказів погодження робіт понад договірну ціну в матеріалах справи немає.

Виконані роботи проведено з матеріалів замовника (відповідача) переданих позивачу, згідно накладних № 47 від 25.02.2002 р., № 44 від 30.05.2002 р., № 45 від 27.06.2002 р. на загальну суму 8705,68 грн.

Таким чином, з врахування проплати суми 3000 грн. в липні 2005 р. і мінусом використаних матеріалів, а також проплати відповідачем суми 55966 грн. в 2002 році за виконані роботи, заборгованість останнього, згідно розрахунку позивача, становить 9734,52 грн., що також підтверджено сторонами в акті звірки від 24.03.2005 р.

Однак, складення акту звірки не є визнанням боргу і не перериває строку позовної давності. Акт звірки лише фіксує сам факт заборгованості. Не перериває строку давності і факт часткової оплати, оскільки, в 2002 р. відповідачем перераховано позивачу суму 55966 грн. вартість виконаних робіт плюс надано матеріалів на суму 8705,68 грн., загальна суму 68700,52 грн., що перевищує договірну ціну. Доказів погодження збільшення договірної ціни в матеріалах справи немає. Тому, добровільно перерахована відповідачем сума 3000 грн. не може бути врахована судом як сума, що випливає з договірних зобов”язань. Тому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що позивач пропустив строк позовної давності (позовна заява здана в суд 27.10.2005 р., вх № 12/122, а останній акт виконаних робіт підписано за липень 2002 р.).

Крім цього, позов заявлено про стягнення боргу, який виник з вини самого позивача. Відповідно до вимог ст. 334 ЦК УРСР сторони зобов”язані були скласти кошторис на виконання ремонтних робіт, а якщо виникала необхідність перевищення кошторисної вартості підрядчик зобов”язаний був погодити це з замовником, що давало можливість замовнику відмовитись від договору, відшкодувавши підрядчику вартість витрат за кошторисом.  

Якщо підрядчик не попередив замовника про перевищення кошторису (договірної ціни) він зобов”язаний виконати роботи, не вимагаючи відшкодування надкошторисних (позадоговірних) витрат.

Оскільки, сторони в договорі не передбачили з чиїх матеріалів ведеться ремонт, а лише вартість ремонту на суму 65000 грн., то слід вважати, що за договором ремонт проводився з матеріалів позивача. Це підтверджується ще й тим, що позивач зарахував відповідачу вартість переданих будівельних матеріалів, згідно вказаних вище накладних.

Отже, позовна вимога документально необґрунтована.

Правовідносини між сторонами закінчились в липні 2002 р., тому, відсутні підстави посилатися на норми ЦК України, який набрав чинності в 2004 р.

Не знаходить підтвердження викладене в апеляційній скарзі щодо не заміни неналежного відповідача у справі, оскільки, ухвалою від 27.10.2005 р. суд залучив в якості належного відповідача УМВС України в Івано-Франківській області, однак, приймаючи рішення, безпідставно стягнув суму з неюридичної особи.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції не дослідив обставин справи, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задоволити

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2005 р. у справі № 12/122 скасувати.

Прийняти нове рішення –в позові відмовити.  

Матеріали справи повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

    Головуючий суддя                                                    Слука М.Г.

     Судді                                                                  Онишкевич В.В.

                                                                                         Скрутовський П.Д.