У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1

         Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, судимий:

-28.11.2003 р. за ст. 296 ч. 2 КК України

на два роки позбавлення волі та звільнений

на підставі ст. 75 КК України від відбування

покарання з випробуванням з іспитовим

строком на два роки,

засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України на один рік обмеження волі.

         На підставі ст. ст. 71, 72 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців.

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з трьохрічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

         Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 4 листопада 2005 року приблизно о 12-ій год. 30 хв. на стадіоні, розташованому на території середньої школи № 16 по вул. Героїв Сталінграду в м. Дніпропетровську, за встановлених судом обставин шляхом обману та зловживання довірою заволодів мобільним телефоном “Сіменс АХ75” вартістю 519 грн., що належав ОСОБА_2.

У касаційному поданні прокурором порушується питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що рішення про звільнення ОСОБА_1 з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд у вироку не мотивував і таке покарання, на його думку, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, оскільки не було враховано ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив злочин у період іспитового строку за попереднім вироком. Вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України може бути прийняте при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Із матеріалів справи вбачається, що призначаючи ОСОБА_1 покарання зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд послався на його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди та позитивну характеристику.

Проте суд не звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив злочин у період іспитового строку, що свідчить, на думку колегії суддів, про його небажання стати на шлях виправлення і унеможливлює повторне застосування до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання  з випробуванням суд у вироку не мотивував, чим порушив вимоги ст. 334 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, про що обгрунтовано стверджується в касаційному поданні прокурора.

Також є підставними доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, оскільки посилання в ухвалі про обгрунтування висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 показаннями свідків не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення слід призначити ОСОБА_1 покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки призначене за цим вироком покарання є явно несправедливим через його м'якість.

         Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.

судді:

     Ю.М. Кармазін                      М.Р. Кліменко                          Т.С. Таран