Справа № 22ц-21256/10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 57 \ 1 \ Іванов С.М.
Доповідач – Барильська А.П.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
01 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Михайлів Л.В.
суддів – Барильської А.П., Соколан Н.О.
при секретарі – Бадалян Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу (надалі - УПФУ) щодо відмови у перерахунку пенсії та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду 3 групи за період з 01.01.2004 року по 31.07.2009 року в розмірах, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 додаткової пенсії відповідно до вимог ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2009 року по 31.08.2009 року; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію відповідно до вимог ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2009 року по 31.08.2009 року, виходячи із мінімальної пенсії за віком , встановленої відповідно до ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» із врахуванням сум, які були виплачені.
В апеляційній скарзі УПФУ ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не врахована неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин. Відповідач вважає, що розмір пенсій, доплат і компенсації визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим позивачу правомірно проведені виплати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 17.05.1988 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи. Інвалідність пов’язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, отримує пенсію згідно розпорядження УПФУ від 08.05.2004 року за віком та додаткову пенсію, як інвалід 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи .
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно статті 50 Закону, в редакції від 06.06.1996, інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 55 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при перерахунку додаткової пенсії позивачу має застосовуватись прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підлягає застосуванню, оскільки згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно- правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Застосування зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Безпідставні, також, посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно яких, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу - відхилити.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: