Справа № 2-1810/2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

         08 липня 2010 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:

 головуючого судді – Маханькова  О.В.,

 при секретарі –  Козловій  І.В.,

 за участю позивача –  ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці  цивільну справу за позовом фізичної особи   ОСОБА_1  до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м.Кременчука Полтавської області  про  визнання дій  відповідача незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги як дитині війни ,-

встановив:

ОСОБА_1  звернулася  в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м.Кременчука Полтавської області  про визнання дій  відповідача незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги як дитині війни.

В судовому засіданні позивач надала пояснення, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність. Але управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука, всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  протягом 2006-2007 р.р. таку допомогу взагалі їй не нараховували і не виплачували, в 2008 році виплатили у неповному обсязі ., чим порушили її законні права. Оскільки  про факт порушення її прав вона дізналася лише після висвітлення  у пресі  рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, прохає суд  визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача, починаючи з 01.01.2006 року, нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни у розмірі 30 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука  в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, позовні вимоги не визнали, прохають розглянути справу і прийняти рішення в відсутність їх представника, надали суду заперечення, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і набрало чинності з моменту його прийняття, зворотної сили немає, тому і перерахунок пенсії з 01.01.2006 року здійснити неможливо, оскільки дія  даного рішення на правовідносини з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року не поширюється. Законом України «Про державний бюджет України на  2006 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена. Ст. 110 Закону України  «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 р. №3367-IV встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто пільги по нарахуванню  до пенсії надбавки у 2006 р. запроваджуються поетапно, за результатами  виконання бюджету у першому півріччі.

На час підписання Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування  підвищень та надбавок до пенсій здійснювалось виходячи з розміру 19 грн.91 коп., що було визначено постановою Кабінету Міністрів від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів  державного бюджету», до якої постановами Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.2002 р.,№ 1350 від 27.08.2003 р., № 895 від  13.07.2004 р.,№  996 від 04.08.2004р. вносилися зміни. Частиною 1 ст.28  Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування»  від 09.07.2003 р. встановлено, що  мінімальний розмір  пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років  страхового стажу встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що мінімальний  розмір пенсії за віком, встановлений абзацом  першим  частини першої  цієї статті, застосовується  виключно  для визначення  розмірів пенсій, призначених  згідно з цим Законом. Отже, застосовувати величину мінімальної пенсії за цим Законом для обрахування підвищення до пенсії дітям війни не можна, оскільки  підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями  пенсійних виплат.

 Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» надання пенсійних  пільг дітям війни  було  призупинено. Оскільки прийняття  закону, за яким  би можливо провести належні виплати  у 2006-2007 р.р. не відбулося, то відповідно не передбачалися і кошти для виплати надбавок бюджетним законодавством.

З 1 січня 2008 року  відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на  2008 рік  та про  внесення змін до деяких  законодавчих актів України» підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На даний час питання  встановлення підвищення до пенсій «дітям війни» врегульовано  постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 р. № 530 «Деякі  питання  соціального захисту  окремих категорій  громадян», відповідно до якої підвищення встановлюється  з 22.05.2008 року в розмірі 48,10 грн., з 01.07.2008р.- 48,20 грн., з 01.10.2000 р.- 49,80 грн.. Крім того, кошти на виплату надбавки дітям війни, передбачені Законами України про державний бюджет на відповідний рік, то і відповідно відповідачем по справі повинно бути  Держказначейство.

Суд, вивчивши матеріали справи, вирішивши можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус «Дитини війни», що підтверджується  пенсійним посвідченням НОМЕР_1  від   20.11.1993 р.

Враховуючи зазначений статус, ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність коштів для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м.Кременчука повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання чи  державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Стосовно виплат за 2009 рік необхідно зазначити наступне.

ЗУ “Про державний бюджет на 2009 рік” розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік,що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються  відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.

ЗУ “Про державний бюджет  на 2009 рік” дію ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не зупинено.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

 За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

 З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука, за місцем проживання позивача.

 Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

 За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-   призначення пенсії;

-   підготовки документів для її виплати;

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Відповідачем, в порушення ст..60 ЦПК України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Суд також не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки  відповідно до ст.87 ч.2 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії ,не одержані своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком..

Відповідно до ст..11 ЦПК України, суд розглядає цивільні  справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука   доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивачки на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 4,10,11,60,213-215 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позовні вимоги  ОСОБА_1   до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району м. Кременчука Полтавської області про  визнання дій  відповідача незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги як дитині війни.  – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м. Кременчука.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008р., за 2009р. з 01.01.2009р по 31.12.2009р., за 2010р. з 01.01.2010р. по 01.06.2010р. включно.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати  віднести за рахунок держави.

Заява про оскарження  рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду  через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня складання рішення  в повному обсязі. Апеляційна скарга на  рішення суду може бути подана в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Суддя:

    Повний текст рішення  виготовлений  та підписаний  08.07.2010 року.