В И Р О К                                  № 1 – 175/2010

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2010 року                                   Старокостянтинівський районний суд

                                                                                        Хмельницької області

в складі :

головуючої  -    судді   Завадської О.П.

при секретарі                Поважнюк О.Б.

з участю  прокурора     Баклана Г.В.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові Хмельницької області кримінальну справу про обвинувачення

   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Старокостянтинова Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України несудимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Ухта Комі Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України несудимого,

у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

Підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2, 24 березня 2010 року близько 23 години за попередньою змовою між собою з метою викрадення чужого майна, через паркан проникли на територію будівельного майданчика по АДРЕСА_3, що належить приватному підприємцю „ОСОБА_3”, звідки таємно викрали сім металевих рейок 4 – ї групи довжиною по 4,55 м. кожна по ціні 210,24 грн. за метр, а всього чужого майна на загальну суму 1471,68 грн.

  В судовому засіданні підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину визнали і пояснили, що ввечері 24 березня 2010 року, проходячи повз будівельний майданчик по АДРЕСА_3, з метою викрадення майна, вирішили проникнути через паркан на його територію. Оскільки там вони побачили металеві рейки, тому в нічний час того ж дня, взявши велосипед, аналогічним способом знову проникли на територію даного будівельного майданчику, звідки таємно викрали сім металевих рейок.

Оскільки підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали вину, то суд за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались і обмежився допитом підсудних та дослідженням доказів, що їх характеризують.

Поняття „інше приміщення” включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі та споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей /виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель тощо/.

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб /огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо/.

Кваліфікація органами досудового слідства проникнення підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на територію будівельного майданчику як „проникнення в інше приміщення” є помилковим, оскільки їхні дії кваліфікуються як „проникнення в сховище”, тому попередньо вказаний вид кваліфікуючої ознаки підлягає виключенню з обвинувачення.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в таємному викрадені чужого майна за попередньою змовою групою осіб шляхом проникнення в  сховище доведена, тому їх дії за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання підсудним ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд враховував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, зокрема те, що вони до кримінальної відповідальності раніше притягувалися, але судимість погашена, вчинили злочин через кілька місяців після звільнення від відбуття покарання, але належних висновків не зробили і продовжили злочинну діяльність, позитивно характеризуються за місцем проживання, крім того у підсудного ОСОБА_2 на утриманні перебуває малолітня дитина, потерпілий подав суду письмову заяву, в якій просив суворо їх не карати.

Обставинами, що пом’якшують їх покарання суд визнає з’явлення з зізнанням, щире каяття, усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують їх покарання судом не встановлено.

На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливі без ізоляції їх від суспільства і рахує за можливе звільнити їх від покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 „Про судову практику у справах про злочини проти власності”,

засудив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винними за ч. 3 ст. 185 КК України обрати їм покарання у виді трьох років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від покарання з встановленням іспитового строку один рік шість місяців кожному.

Згідно ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчого системи; повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

 Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

    Речові докази: сім металевих рейок 4 – ї групи довжиною по 4,55 м. кожна – залишити потерпілому ОСОБА_3

 Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя ____________