Справа № 2-а-349/10                                  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 червня 2010 року                       Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді          Трофимової Д.А.

                при секретарі               Конопльовій Н.В.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсій, зобов’язання провести такий перерахунок та стягнення боргу у зв’язку з цим неперерахуванням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому зазначив, що він як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, має право на пенсію, передбачену Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991р. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом, і на відмову відповідача привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просить суд поновити строк звернення до суду з зазначеним позовом, визнати дії відповідача про відмову у перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, неправомірними, зобов’язати відповідача зробити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно до вимог ст.ст. 50 ч. 4, 54, 67, 71 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991р. "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ № 523 від 30.05.1997р., починаючи з 01.11.2006 року та зобов’язати відповідача сплатити заборгованість по недорахованим: державній пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за весь час затримки, починаючи з 01.11.2006 року згідно вимог ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, судові витрати покласти на відповідача.

У березні 2010р. представник позивача за довіреністю уточнив позовні вимоги, просить суд зобов’язати відповідача зробити перерахунок: державної пенсії – з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, згідно вимог ч. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991р.; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, - з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно вимог ст. 50 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991р.; стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої його незаконними рішеннями, які складають різницю між фактично нарахованими і сплаченими йому пенсіями і пенсіями, які відповідач зобов’язаний був нарахувати і сплатити йому, позивачу, як інваліду ЧАЄС 2 групи, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991р.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з’явилися, надавши суду заяву, в якій позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити та просять розглянути справу без їх участі.  

   Представник відповідача до суду також не з’явився. Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя  надало суду письмову заяву з проханням розглянути справу у відсутності його представника. Раніше відповідач надав письмові заперечення проти задоволення позову, зазначивши, що дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя  повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України. В тому числі заявив, що позивач, звернувшись до суду, пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Просить у задоволенні позову відмовити.

   Тому суд вважає за можливе проведення судового розгляду без участі сторін.

            Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою до посвідчення, довідкою МСЕК серія МА № 001052, термін – безстроково (довічно) - /а.с. 12, 13/.

Позивач одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3 та 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно частини 4 статті 54 вищевказаного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

При таких обставинах позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повно-важень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України: від 03.01.2002 року №1,  від 27.12.2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.08 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки  істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи  такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсії за віком. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу, що до застосування цієї постанови.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при розрахунку розміру пенсії та додаткової пенсії позивача слід керуватися ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 Право позивача на отримання зазначеної пенсії та додаткової пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов’язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя (Постанова правління ПФУ № 8-2, від 30.04.2002 р.)

Згідно ст. 99 КАС України встановлений річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, може бути  поновлений  за  клопотанням  особи,  яка  бере  участь  у справі. У зв’язку з чим, причини пропуску процесуального строку, вказані позивачем в його клопотанні, суд вважає поважними (а.с. 5-6).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача, щодо нарахування та виплати пенсій позивачу у розмірах, що не відповідають вимогам ст. 50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є незаконними, та відсутні будь які підстави для застосування строків звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу ІІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Оскільки зміни, внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” до статей 50 та 54 спеціального закону № 796, визнані неконституційними та втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним  Судом України цього рішення, тобто, лише з 22 травня 2008 року.

Отже, дії відповідача по нарахуванню ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2006р. по 21.05.2008р. включно у розмірах, які встановлені Законом № 107-VI від 28.12.2007р. „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” є правомірними і в задоволенні позовних вимог за вказаний період слід відмовити.

       Враховуючи те, що державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачені ст. 49 Закону № 796, призначаються одночасно та на один і той же період, що пенсія ОСОБА_1 за вищевказаним Законом призначена довічно, що після 22 травня 2008 року ніяких змін до статей 50, 54 п. 4, 67 п. 3  не вносилось, у відповідності до положень ст. 162 КАС України, порушені права позивача слід поновити, шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю – у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно  ст.ст. 50, 54 п. 4, 67 п. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням положень п. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, за період з 22 травня 2008 року і в подальшому, з урахуванням сум отриманих позивачем за вказаний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При розгляді справи суд керувався пунктом 9 оглядового листа Вищого Адміністративного Суду України від 14.08.2008р. «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення» та листом Вищого Адміністративного Суду України                    № 910/13/13/-09 від 17.06.2009р.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 10, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду за захистом прав, порушених діями Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі               м. Запоріжжя, щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, у відповідності до ст.ст. 50 ч. 4, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  за період з 22 травня 2008 року - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі             м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та забезпечити виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до ст.ст. 50, 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії - у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю – у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року та у подальшому, з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та раніше отриманих сум за указаний період.

У задоволенні  решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ст. 187 КАС України.

Суддя