Справа № 2-174/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2010року Сокальський районний суд Львівської області в складі
головуючого – судді Адамович М.Я.,
при секретарі Шебец І.С., Панчук І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль цивільну справу за позовом військової частини №2418 Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із службового жилого приміщення
В С Т А Н О В И В:
Позивач, військова частина № 2418 ДПС України звернувся в суд з даною позовною заявою до відповідачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання останніх такими, що втратили право на користування службовим жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 та виселення з цієї квартири без надання іншого житла з наступних підстав:
протоколом житлової комісії військової частини №2418 від 08.09.1994 року було надано службову жилу площу службовцю ОСОБА_1 на склад сім»ї шість чоловік за адресою – АДРЕСА_1 На заселення даної квартири було видано ордер №315, від 01.12.1994 року.
ОСОБА_1 працював у військовій частині №2418 на посаді електрика з 1989 по 1995 рік. Після перевірки паспортного режиму встановлено, що на даний час в квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2
Оскільки відповідачі не перебувають в трудових відносинах з військовою частиною, 30.03.2006 року їм було надіслано претензію про те, щоб вони добровільно здали службову жилу квартиру. Однак відповіді на претензію позивач так і не отримав.
Позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати відповідачів такими, що втратили право на користування службовим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Сокальського районного суду від 21.11.2006 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23.04.2007 року рішення Сокальського районного суду скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
Рішенням Сокальського районного суду від 25.03.2008 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09.04.2009 року рішення Сокальського районного суду скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.
21.10.2009 року позивач в порядку ч.2 ст.31 ЦПК України подав заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, та вказує на те, що спірна квартира знаходиться у державній власності та перебуває у відданні та оперативному управлінні ДПС України на балансі військової частини №2418, а тому є відомчою квартирою.
У зв’язку з обставинами вказаними в позовній заяві, позивач просить суд виселити відповідачів з відомчого житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення, та зняти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Проте, оскільки в ЖК Української РСР не врегульовані відносини, що до порядку виселення з відомчого житла, представник позивача просить суд на підставі п. 8 ст. 8 ЦПК України застосувавши аналогію закону виселити відповідачів з відомчого житла на підставі норм ЖК Української РСР що регулюють виселення з службового житла.
До участі у справі як третю особу без самостійних вимог було залучено Великомостівську міську раду .
В судовому засіданні, представник позивача Цибак О.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просить суд виселити відповідачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2 з спірної квартири без надання їм іншого житла та зняти їх з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Представник позивача пояснила, що будинок по АДРЕСА_1 побудований на замовлення військово-будівельного відділу Краснознаменного Західного прикордонного округу КГБ СССР. Будівництво виконувалось військово-будівельним управлінням №29 КЗПО КГБ СССР в мЛьвові, на даний час військова частина 9507 ОВБД 3хРУ м.Львова. Згідно з відомістю індексації балансової вартості житлового фонду військової частини №2418, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі військової частини.
Разом з тим відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонної служби України від 14.01.2004 року №44, яким затверджено положення про організацію та порядок надання службових приміщень і користування ними в Держприкордонній службі України до числа службових жилих приміщень відносяться жилі приміщення, що збудовані за кошти Державної прикордонної служби України і перебувають у державній власності й оперативному управлінні Державної прикордонної служби України.
Згідно пояснень представника позивача наданих ним у судовому засіданні: спірна квартира надавалась відповідачу, ОСОБА_1 як службова, оскільки він з 23.08.1989 року перебував у трудових відносинах з військовою частиною №2418 і був зарахований на квартирний облік, як робітник військової частини.
У зв’язку з наведеним, на думку представника позивача після того як відповідач ОСОБА_1 припинив трудові відносини з військовою частиною - він втратив право на користування службовим приміщенням і підлягає виселенню без надання іншого житла, так як звільнився за власним бажанням.
Відповідач, ОСОБА_1, в судовому засіданні проти позову заперечив та просить суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечення ОСОБА_1 повідомив, що він дійсно з 23.08.1989 року по 16.07.1995 р. перебував у трудових відносинах з військовою частиною №2418. Проте його стаж роботи у Міністерстві оборони, якому підпорядкована військова частина №2418 є значно більший, так як до 23.08.1989 року він постійно працював на заводі «ТЕПЕЛ» м.Великі Мости, що також був підпорядкований вказаному міністерству, тоді ще Української УРСР і був переведений в військову частину №2418, а отже його трудовий стаж не переривався.
Згідно пояснень відповідача, в період трудової діяльності у військовій частині, рішенням житлової комісії йому було надано службове житлове приміщення – квартира по АДРЕСА_2 При вселенні у вказану квартиру він у вигляді заяви подав зобов’язання, що у разі звільнення з роботи на вимогу командування військової частини в п’яти денний строк звільнить займану житлову-площу.
Однак спірна квартира, що по АДРЕСА_1 була надана йому не як службова, а в порядку черговості, для покращення житлових умов згідно протоколу засідання житлово-побутової комісії військової частини №11 від 08.09.1994 року. На підставі чого йому було видано ордер №315 від 04.12.1994 року. Ніякого зобов’язання по звільненні ним цієї квартири він не надавав. Крім того, про те, що це службова квартира його ніхто не повідомляв і жодних підстав для такого висновку немає.
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, проте надали суду заяви, що проти позову заперечують, просять проводити розгляд справи без їхньої участі.
Представник третьої особи, Великомостівської міської ради, Благута Б.А. в судовому засіданні повідомила, що спірна квартира у віданні територіальної громади м.Великі Мости не перебуває.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі докази по справі, приходить до висновку, що в задоволенні позову військової частини №2418 слід відмовити з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що відповідачу рішенням житлової комісії військової частини 2418 від 17.01.1990 року надавалась службова квартира по АДРЕСА_3 та рішенням від 13.04.1990 року - службова квартира по АДРЕСА_2
Що ж стосується спірної квартири, що по АДРЕСА_1 то згідно Ордеру №315 виданого військовою частиною 2418 від 01.12.1994 року, дана квартира була надана відповідачу ОСОБА_1 як службовцю на підставі протоколу засідання Житлово-будівельної комісії військової частини №2418 від 08.09.1994 року №11.
Даний ордер виданий на сім»ю у складі 4 чоловік і не є спеціальним, який згідно ч.1 ст. 122 ЖК Української РСР є єдиною підставою для вселення у службове жиле приміщення.
Крім того згідно пояснень відповідача, надане ним зобов’язання про звільнення займаного службового приміщення, яке надавалось йому він виконав. А квартира по АДРЕСА_1 була надана йому в порядку черговості для покращення житлових умов.
В свою чергу, відповідно до ст. 118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв”язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
В ході судового розгляду справи встановлено, що рішення виконавчими комітетами Великомостівської міської ради та Сокальської районної ради про включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових, не приймалося.
Разом з тим представник позивача стверджує, що спірна квартира була надана відповідачам як службова житлова площа, оскільки відноситься до відомчого житлового фонду військової частини, а тому у зв’язку з припиненням трудових відносин з військовою частиною відповідачі підлягають виселенню з даної квартири без надання іншого житла (відповідно до ст.124 Житлового кодексу України).
Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонної служби України від 14.01.2004 року №44, яким затверджено Положення про організацію та порядок надання службових приміщень і користування ними в Держприкордонній службі України до числа службових жилих приміщень відносяться жилі приміщення, що збудовані за кошти Державної прикордонної служби України і перебувають у державній власності й оперативному управлінні Державної прикордонної служби України.
Згідно ч.1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини які виникли з дня набрання ним чинності.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
З досліджених доказів по справі, а саме особистої картки ОСОБА_1, вбачається, що спірні відносини виникли саме з 16.07.1995 року
А тому суд приходить до висновку, що положення наказу Адміністрації Держприкордонної служби України від 14.01.2004 року не має зворотної дії в часі і не може застосовуватись для регулювання відносин які виникли до набрання ним законної сили.
Згідно п.3 положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 04.02.1988року «Про службові жилі приміщення» - жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.
З п.4, п.5 вказаного положення - до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових.
Однак згідно рішення виконавчого комітету Великомостівськох міської ради від 17.05.2007 року №95 в клопотанні військової частини №2418 від 12.03.2007 року щодо включення житлових приміщень по вул.Львівська № 139 до числа службових відмовлено.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Великомостівської міської ради від 13.08.2007 року до числа службових квартир, за клопотанням військової частини №2418 включено лише квартири №№13,23, 41, 45, 46, 88, 89, 94, 107, 109 будинку АДРЕСА_1
Таким чином суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 не була і по даний час не є жилим службовим приміщенням.
В свою чергу вичерпний перелік підстав, згідно яких особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням передбачено ст.71- 72 ЖК Української РСР на які позивач не посилався.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачі правомірно та на законних підставах користуються наданою їм квартирою по АДРЕСА_1
Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України та на підставі ст.ст. 118, 122, 124 ЖК Української РСР, суд-
ВИРІШИВ:
У позові військової частини 2418 Державної прикордонної служби України про виселення з відомчого житлового приміщення, квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 без надання ім. іншого житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку у відомчій квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно.
Головуючий :