СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
29 серпня 2007 року | Справа № 2-15/4817-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Зуєва Дмитра Миколайовича, довіреність № 05-08 від 01.06.07;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 25.06.2007 у справі № 2-15/4817-2007
за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Мілера, 4,Сімферополь,95013)
до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Южний город" (вул. Турецька, 12,Сімферополь,95011)
про стягнення 9749,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2007 у справі № 2-15/4817-2007у позові відмовлено.
В основу рішення головним чином покладено висновок суду про те, що позивачем був пропущений строк, протягом якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Суд зазначив, що, оскільки відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, то до даних спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню норми статей 257 та 267 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд першої інстанції не в повної мірі з’ясував обставини справи.
Так, позивач посилається на те, що сплачені відповідачем суми боргу були без чіткої вказівки призначення платежу, і, відповідно, були спрямовані позивачем на погашення раніше виниклого боргу.
Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим вважає, що ним не було пропущено строк позовної давності і, більш того, йому невідомо про наявність заяви товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Южний город" про застосування строку позовної давності.
В обґрунтування своєї думки, позивач головним чином посилається на лист-відповідь відповідача № 190 від 11.08.2004, яким останній визнає існування з його боку відповідного боргу. Позивач зазначає, що таки обставини свідчать про необхідність врахування строку перебігу позовної давності саме з цієї дати.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2007 суддю Щепанську О.А. замінено на суддю Горошко Н.П.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2003 між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим і товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Южний город" був укладений договір на охорону об'єктів підрозділами державної служби охорони при МВС України № 09-0070/153 (а. с.12-16).
Згідно пункту 1.1 Договору Замовник передає, а Охорона (позивач) приймає під охорону об'єкт (окреме приміщення), зазначене в Дислокації. (а. с. 18-24).
Пунктом 1 розділу II Договору передбачено, що сума оплати за Договором визначається на підставі дислокації-розрахунку (Додатки № 1-2 до Договору)
Оплата за охорону у відповідності з визначеними тарифами охорони здійснюється щомісячно на підставі виставленого Охороною рахунку Замовнику не пізніше 25 числа поточного місяця, (пункт 2 розділу II Договору).
Пунктом 4 розділу II Договору по закінченні кожного календарного місяця, а також по закінченні строку дії Договору сторонами підписується Акт виконаних робіт.
Господарським судом Автономної Республіки Крим вірно встановлено, що строк дії Договору обумовлений розділом VIII Договору та становить з моменту підписання сторонами та протягом одного року. Якщо за два місяці до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не наполягатиме на його припиненні, Договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на той самий строк.
Матеріали справи також свідчать про те, що 12.05.2006 на адресу позивача товариством з обмеженою відповідальністю „Южний город” було направлено повідомлення про розірвання договору № 09-0070/153 від 01.11.2003.
На виконання умов договору Охороною надавалися послуги з охорони об'єктів.
Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на те, що йому невідомо про заяву відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять відзив на позовну заяву, на якому є підпис представника позивача про отримання ним цього відзиву, і в якому існує клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Южний город" про пропуск Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим строку позовної давності.
Матеріалами справи підтверджується те, що 28.12.2006 позивач звертався до товариства з обмеженою відповідальністю „Южний город” з претензією № 243 про погашення суми боргу у розмірі 8425,26 грн.
Зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення (а. с. 9).
Крім того, місцевим господарським судом залишено поза увагою те, що позивач раніше вже звертався з претензією з вимогою відшкодувати борг за послуги охорони і на яку була отримана відповідь № 190 від 11.08.2004, де відповідач погоджується з існуванням суми боргу і зобов’язується погасити його.
Однак, апеляційна інстанція вважає необхідним зазначити, що залишення без уваги судом першої інстанції цієї обставини, не з’явилося причиною прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.
Так, визнання відповідачем боргу після дати його виникнення (сплати), у будь-якому документі (акт звірки або листі тощо), не є підставою вважати строк позовної давності поновленим.
Пунктом 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебігу позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що оплата вартості наданих послуг за лютий 2004 року повинна була бути здійснена не пізніше 25 числа поточного місяця.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порушення права Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України відбулося саме після 25 числа поточного місяця, про що відповідно було відомо позивачу.
Таким чином, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що перебіг позовної давності повинен обчислюватися з 26.02.2004, становить до 26.02.2007.
Оскільки, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення вказаної заборгованості у розмірі 8425,24 грн. лише 22.03.2007 (про що свідчить штамп поштового відділення на конверті про відправлення позовної заяви до суду і про що не заперечує позивач), тобто після спливу строку позовної давності.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, в обґрунтування вимог позивача не можуть бути покладені і акти звірки між сторонами у справі, оскільки акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо. Аналогічна думка викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2003 № 21/308.
Так, господарський суд вірно послався на те, що позивачем у підтвердження наданих послуг не було представлено передбачених Договором акту виконаних робіт, а також рахунку.
Більш того, додані до апеляційної скарги копії банківських виписок апеляційна інстанція не може прийняти до розгляду в якості доказів, оскільки в силу вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України - додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Так, в матеріалах справи не має цих документів і, відповідно, суд першої інстанції мав можливість розглянути лише ті докази, які були надані позивачем суду своєчасно та які є у матеріалах справи. При цьому, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків (а с. 77), підписаний обома сторонами, в якому спірна сума боргу числиться саме за лютий місяць 2004 року. Крім того, посилання позивача на копії банківських виписок, в деяких не має чіткої вказівки строку призначення платежу, у колегії суддів викликає сумнів, тому що ці документи не відносяться до складу первинних.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2007 у справі № 2-15/4817-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
Ю.М. Гоголь