ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
07.06.06 Справа № 2/382-13/307
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Краєвської М.В.
При секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, вих. № 2649/06-25 від 17.04.2006 року
на постанову Господарського суду Львівської області від 07.04.2006 року
у справі № 2/382-13/307 (суддя Станько С.Л.)
за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Львівський меблевий комбінат», м. Львів
до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсними актів
За участю представників:
від позивача: Картушина О.Л. –юрисконсульт;
від відповідача: Василів О.А. –завідувач юридичним сектором.
Представникам сторін, роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Заяв про відвід колегії суддів не поступало.
Постановою Господарського суду Львівської області від 07.04.2006 року у справі № 2/382-13/307 позов Відкритого акціонерного товариства «Львівський меблевий комбінат», м. Львів задоволено частково. Визнано недійсними рішення Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого зобов’язання від 25.04.2004 року за № 25 та № 26, вимогу № 197 від 26.04.2004 року, вимогу без номера від 30.09.2004 року, вимогу № 9-у від 13.07.2004 року, вимогу № 284 від 30.07.2004 року, вимогу № 198 від –26.04.2004 року визнано частково недійсною на суму 152 891 грн. 47 коп.
Дана постанова місцевого господарського суду мотивавана тим, зокрема, що відповідачем штрафні санкції за порушення граничних строків сплати збору застосовано не на суму фактично сплаченої суми податкового боргу, як це передбачено п.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а на суму поточних платежів із збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що є підставою для визнання недійсними вищезазначених вимог.
Не погоджуючись з постановою Господарського суду Львівської області, Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, вимоги, що є предметом даного позову, позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувались, а тому були подані до органу державної виконавчої служби. На даний час по вимогах № 9-у від 13.07.2004 року та № 284 від 30.07.2004 року виконавче провадження закінчено на підставі повідомлень від 15.06.2005 року за №№ 12,13, оскільки позивачем у справі борг по даних вимогах - погашено. При винесенні постанови, неправомірно надано перевагу висновку судово-бухгалтерської експертизи над іншими доказами у справі. Крім того, судом визнано недійсною вимогу без номера від 30.09.2004 року, яка управлінням не виносилась.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі. Зокрема, покликається на ту обставину, що у відповідності до вимог п.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції повинні застосовуватись виключно на суму фактично сплаченої суми податкового боргу, а скаржником штрафні санкції було застосовано на суму поточних платежів із збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Покликання скаржника на вимоги ч.3 ст.106 Закону України «По загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є безпідставними, оскільки дана стаття не регулює строки позовної давності, а визначає обставини з настанням яких орган Пенсійного фонду звертається до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Крім того, скаржником в апеляційній скарзі не наведено жодних підстав, які б свідчили про надання переваги одному доказу над іншим.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанову господарського суду Львівської області від 07.04.2006 року у справі № 2/382-13/307 слід частково змінити, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, в квітні 2004 року Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова проведено перевірку господарської діяльності ВАТ «Львівський меблевий комбінат»щодо правильності обчислення, повноти нарахування зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2003 року по 01.03.2004 року, на підставі якої прийнято акт від 19.04.2004 року.
Як вбачається з матеріалів даного акту, станом на 01.04.2003 року недоїмка ВАТ «Львівський меблевий комбінат»становить 74 640 грн.08 коп. Крім того, за період перевірки позивачем виплачувалась заборгованість по заробітній платі як у грошовій так і в натуральній формах. При отриманні зарплати в натуральній формі внески на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачувались, однак в зв’язку із наявністю недоїмки попередніх періодів вони зараховувались в рахунок погашення цієї недоїмки.
25 квітня 2004 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова прийнято два рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов’язання, а саме –рішенням № 25 до ВАТ «Львівський меблевий комбінат»застосовано штрафні санкції у вигляді стягнення додаткової суми штрафу в розмірі 46 293 грн. 52 коп., рішенням № 26 до ВАТ «Львівський меблевий комбінат»застосовано штрафні санкції у вигляді стягнення додаткової суми штрафу в розмірі 4 169 грн. 74 коп.
Дані рішення прийняті з посиланням на вимоги пп. 17.1.1 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Скаржник покликається на ту обставину, що у відповідності до вимог п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередьо погашенням податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) -у рівних пропорціях. Тобто, даним Законом визначено черговість погашення зобов’язань зі сплати збору, а саме: спочатку погашається борг, а вже потім поточні зобов’язання. Така черговість погашення боргу визначена і підпунктом 5.4 пункту 5 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.01.2002 року за № 2-4, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 01.03.2002 року за № 212/6500.
Однак, 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено основні принципи, засади, механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного страхування та порядок сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема, п. 9 ст. 106 даного Закону визначено виключний перелік фінансових санкцій, які можуть бути застосовані до страхувальників.
У відповідності до вимог пп. 17.1.1 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання; - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання; - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання; - у розмірі п’ятдесяти відстотків погашеної суми податкового боргу.
Так, Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, згідно вищезазначених рішень на суми, невчасно сплаченого збору нараховано штрафні санкції в розмірі 46 293 грн. 52 коп., по особовому рахунку ВАТ «Львівський меблевий комбінат»нараховано пеню в розмірі 6 854 грн. 44 коп.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що штрафні санкції повинні застосуватись виключно на суму фактично сплаченої суми податкового боргу, а тому місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про те, що у даному випадку штрафні санкції відповідачем застосовані не на суму фактично погашеного податкового боргу за 2002 рік, а на суму поточних платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, які були сплачені позивачем за період з 01.07.2003 року по 01.04.2004 року, оскільки податковий борг за 2002 рік ВАТ «Львівський меблевий комбінат»погашено у травні 2004 року, тобто після проведення перевірки 19.04.2004 року.
Як зазначено в акті перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду та його витрачання № 140 від 19.05.2003 року, відповідачу згідно протоколу № 06131 від 20.05.2003 року виставлено податкові повідомлення № 10, 11, 12 на загальну суму 137 329 грн. 37 коп. Оскільки позивачем даний акт отриманий 21.05.2003 року, то податкове зобов’язання, визначене даним актом вважається узгодженим.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ВАТ «Львівський меблевий комбінат»даного акту, що суперечить вимогам п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом згідно пп.4.2 та 4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, передбачених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Крім того, даний акт не розцінюється судом як податкове повідомлення про сплату податкового боргу, оскільки такий не відповідає вимогам п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вимоги про сплату боргу № Ю-198 від 25.04.2004 року, ВАТ «Львівський меблевий комбінат»на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»зобов’язано сплатити 75 261 грн. 15 коп. –недоїмки, 87 502 грн. 94 коп. –фінансових санкцій та 13 952 грн. 43 коп. пені. Дані нарахування зроблено на підставі картки особового рахунку та рішення № 25 від квітня 2004 року.
Вимогою про сплату боргу № Ю-197 від 16.04.2004 року, ВАТ «Львівський меблевий комбінат»на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»зобов’язано сплатити 25 158 грн. 06 коп. –недоїмки, 13 146 грн. 94 коп. –фінансових санкцій та 2 098 грн. 39 коп. пені, дані нарахування зроблено на підставі картки особового рахунку та рішення № 25 від квітня 2004 року.
Тобто, спірні вимоги про сплату боргу прийняті на підставі рішень, в яких зазначено суми боргу, що не відповідають сумам, зазначеним у вимогах.
Крім того, відповідачем дані вимоги надіслано в Державну виконавчу службу РУЮ м.Львова про примусове стягнення заборгованості з ВАТ «Львівський меблевий комбінат». На підставі виставлених вимог державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме: на підставі вимоги № 197 від 26.04.2004 року відкрито виконавче провадження постановою від 02.06.2004 року на суму 40 387 грн. 59 коп., на підставі вимоги № 9-у від 13.07.2004 року винесено постанову від 12.10.2004 року на суму 4 855 грн. 57 коп., на підставі вимоги № 284 від 30.07.2004 року - постанова від 12.10.2004 року на суму 41 350 грн. 38 коп., на підставі рішення 45 від 08.06.2004 року –постанова від 30.09.2004 року на суму 2 880 грн.02 коп., на підставі вимоги № 198 від 26.04.2004 року –постанова від 30.09.2004 року на суму 176 716 грн. 52 коп.
Для встановлення достовірності повноти нарахування та своєчасність сплати позивачем збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування місцевим господарським судом призначалась по справі судово-бухгалтерська експертиза.
Як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи за № 2232 від 22.03.2006 року, експертом підтверджено документально розрахунок позивача - ВАТ «Львівський меблевий комбінат»по заборгованості по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 23 825 грн. 05 коп., з яких недоїмка становить –16 550 грн. 65 коп., штрафні санкції –7 343 грн.40 коп.. Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про визнання недійсними спірних рішень та вимог про сплату боргу.
За таких обставин, скаржником не доведено належними та допустимими доказами правомірності винесення таким оскаржуваних рішень та виставлених вимог про сплату боргу, а тому, доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.
Разом з тим, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що місцевим господарським судом визнано недійсною вимогу без номера від 30.09.2004 року, яка в матеріалах справи відсутня, оскільки Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова не виносилась і не була предметом позовних вимог. А тому постанова місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, п. 1 ст. 157 та ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 212, 254 КАС України,
Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задоволити частково.
2. Постанову Господарського суду Львівської області від 07.04.2006 року у справі № 2/382-13/307 змінити в частині визнання недійсної вимоги без номера від 30.09.2004 року - провадження у справі закрити.
3. В решті постанову Господарського суду Львівської області від 07.04.2006 року у справі № 2/382-13/307 залишити без змін.
4. Судові витрати, за розгляд апеляційної скарги, покласти на відповідача.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Краєвська М.В.