Копія
Справа 2-281/10/1605
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2010 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
Головуючої судді Кривчун Т.О.,
при секретарі Сапі А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка Полтавської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гребінківському районі Полтавської області (далі – УПФУ в Гребінківському районі) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до УПФУ в Гребінківському районі, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі також-базовий, спеціальний Закон, Закон №2195-ІУ) з 01.01.2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки за період з 01.01.2006р. та станом на 30.04.2010р. допомога у визначеному Законом №2195-ІУ розмірі їй не виплачувалася, вона звернувся до відповідача з проханням щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, однак їй у цьому було відмовлено.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що, рішеннями Конституційного Суду України (КСУ) №6-рп/2007 від 09.07.2007 та №10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом із тим, відповідач не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Вважає відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті їй державної соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону №2195-ІУ протиправною, оскільки, згідно ч.2 ст.3 базового Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
У зв’язку з цим прохає поновити пропущений строк звернення до суду, визнати відмову УПФУ в Гребінківському районі щодо нарахування і виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006р. по 30.04.2010р.-протиправною, стягнути з відповідача на її користь протягом п”яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності не виплачену заборговану їй у повному обсязі державну соціальну 30% надбавку, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006р. по 30.04.2010р.
У судове засідання позивач не з»явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, звернулася до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, надіслали письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
У наданих суду письмових запереченнях відповідач прохає відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що на час прийняття Закону №2195-ІУ від 18.11.2004р. нарахування підвищень та надбавок до пенсій здійснювалося на підставі Постанови КМУ від 03.01.2002р. №1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” (з подальшими змінами), виходячи з розміру 19,91грн., станом на 01.01.2006р. до даної постанови змін внесено не було.
Вважають, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Закон №1058-ІУ) застосовується тільки для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а визнання рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. норми ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою було зупинено дію ст.6 Закону №2195-ІУ, неконституційною, не надає підстав застосовувати показник мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону №1058-ІУ як розрахункову величину для визначення розмірів соціальної допомоги, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Зазначають, що Законом України “Про внесення змін до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 05.10.2005р. №2939 визначено щодо підвищення пенсій у т.ч. іншим учасникам війни-на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, залежно від категорій ветеранів війни цей Закон набирав чинності в три етапи: з 01.01.2006р., з 01.07.2006р. та з 01.01.2007 року, його Прикінцевими положеннями встановлено, що Закон №2195-ІУ набирає чинності з 01.01.2006р., але Законом України від 20.12.2005р. №3235 “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 зазначеного Закону призупинено.
Вказують, що Законом України “„Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено на 2008 рік зміни до ст.6 Закону №2195-ІУ, а саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на підставі чого позивачу у 2008 році була нарахована і виплачена щомісячна державна соціальна допомога “дитині війни” в таких розмірах: з 01.01.2008р. - в сумі по 47,00грн., з 01.04.2008р. - в сумі по 48,10грн., з 01.07.2008р. - в сумі по 48,20грн., з 01.10.2008р. - в сумі по 49,80грн., у 2009 році - в сумі по 49,80грн. щомісячно.
Вважають також, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, повністю і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни» в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і ця обставина підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим 21.12.1999 року (а.с.6).
Враховуючи зазначений статус позивача, вона, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 базового Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються нарахування та виплат підвищення до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
У судовому засіданні встановлено та вбачається з довідки від 21.06.2010р. №585/02-47 УПФУ в Гребінківському районі, що щомісячна державна соціальна допомога позивачу як дитині війни у 2007 році не виплачувалася.
Таким чином, УПФУ в Гребінківському районі, в період з 01.01.2007р. по 08.07.2007р. діяло правомірно, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України, оскільки в цей період не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених для даної категорії осіб статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з огляду на те, що протягом цього часу положення базового закону не діяли.
Виходячи з наведеного, позовна вимога про визнання бездіяльності УПФУ в Гребінківському районі щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2007р. по 08.07.2007р.-протиправною, стягнення з відповідача на користь позивача не виплаченої заборгованості у розмірі 30% надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за вказаний період, є неправомірною, а відтак задоволенню не підлягає, оскільки протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, тому правові підстави для задоволення позовної вимоги за вказаний період у суду відсутні.
У період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. відповідач, під час обчислення підвищення до пенсії позивачу, як зазначено вище, повинен був керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Як установлено в судовому засіданні і знайшло підтвердження матеріалами справи, з 09.07.2007р. та станом на 31.12.2007р. УПФУ в Гребінківському районі діяло протиправно, всупереч припису базового Закону, який підлягав застосуванню при визначенні розміру підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, взагалі не нарахували та не виплатили позивачу за вказаний період дане підвищення до пенсії, у встановленому статтею 6 базового Закону розмірі.
Згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок-20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
У період, за який підставно заявлені вимоги щодо перерахунку та виплати недоплаченої суми підвищення до пенсії позивачу як дитині війни розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, був таким:
406,00 грн.
411,00 грн. з 01.04.2007
з 01.10.2007 Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007р. № 749-V
481,00 грн.
482,00 грн.
498,00 грн. з 01.04.2008
з 01.07.2008
з 01.10.2008 Закон України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р. № 107-VI
498,00 грн.
573,00 грн. з 01.01.2009
з 01.11.2009 Закон України “Про Державний бюджет Укра їни на 2009 рік" від 26.12.2008р. №835-VI
Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 06.11.2009р. №1715-УІ
695,00грн.
706,00грн.
709,00грн. з 01.01.2010
з 01.04.2010
з 01.07.2010 Закон України “Про Державний бюджет Укра їни на 2010 рік" від 27.04.2010р. №2154-VI
З огляду на наведене, позовна вимога про визнання бездіяльності УПФУ в Гребінківському районі щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.-протиправною, стягнення з відповідача на користь позивача не виплаченої заборгованості у розмірі 30% надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за вказаний період, є правомірною, і підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання бездіяльності УПФУ в Гребінківському районі стосовно нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) за 2008 рік-протиправною, стягнення з відповідача на її користь не виплаченої заборгованості у розмірі 30% надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за вказаний період, суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, з 01 січня по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Тому підстав для визнання відмови УПФУ в Гребінківському районі щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01 січня по 21 травня 2008 року-протиправною, стягнення з відповідача на користь позивача не виплаченої заборгованості у розмірі 30% надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вказаний період, - не вбачається.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004р. №2195-ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Разом із тим, виплата підвищення до пенсії дітям війни (у т.ч. позивачу) після прийняття Рішення КСУ від 22.05.2008 за №10-рп2008 проводилася відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, пунктом 8 якої було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня-48,1 гривні, з 1 липня-48,2 гривні, з 1 жовтня-49,8 гривні.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з наведеного вище розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виплаті позивачу у 2008 році підлягали такі суми доплати до пенсії: травень 481х30%=144,3грн. (з 22 по 31 травня-46,55грн.); червень 481х30%=144,3грн.; липень 482х30%=144,6грн.; серпень 482х30%=144,6грн; вересень 482х30%=144,6грн; жовтень 498х30%=149,4грн; листопад 498х30%=149,4грн; грудень 498х30%=149,4грн; всього: 1170,60грн. (з розрахунку з 22 травня по 31 грудня-1072,85грн.).
Натомість, відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530, підвищення до пенсії позивачу було виплачено у таких розмірах: з 22 травня 2008р.-в сумі по 48,10грн., з 1 липня 2008р.-в сумі по 48,20грн., з 1 жовтня 2008р.-в сумі по 49,80грн., що підтверджується довідкою від 21.06.2010р. №587/02-47 та наведеною в запереченнях на позовну заяву інформацією Управління ПФУ в Гребінківському районі Полтавської області від 24.06.2010 року (вих.№ 1083/07-24).
Між тим, як зазначено вище, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, тому позовні вимоги за період з 01 січня по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, з урахуванням проведених виплат, та провести відповідні виплати.
Позовні вимоги про визнання відмови УПФУ в Гребінківському районі щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни (30% надбавки до пенсії) за період із 01.01.2009р. по 30.04.2010р.-протиправною, стягнення з відповідача на її користь не виплаченої заборгованості у розмірі 30% надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася.
Відповідно до ч.2 ст.54 Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними закорнами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
У відповідності до ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Аналогічне положення містить ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», згідно якої надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Наведені норми передбачають встановлення в абсолютних нормах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, нарахування та виплата у 2009 році та станом на 30.04.2010 року дітям війни (у т.ч. позивачу) підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися територіальними органами Пенсійного фонду України у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Натомість, підвищення дітям війни (у т.ч. позивачу) до пенсії УПФУ в Гребінківському районі у 2009 та станом на 30.04.2010 року, було виплачено на підставі Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 у розмірі по 49,80грн. щомісячно, що підтверджується вищезазначеними довідкою та наведеною в запереченнях на позовну заяву інформацією відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2010 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Гребінківському районі з заявою, в якій прохала провести перерахунок пенсії, підвищивши їй як дитині війни на 30% надбавку до пенсії з 01.01.2006 року, однак УПФУ в Гребінківському районі відмовило їй в проведенні перерахунку пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилання відповідача на вказані вище постанови КМУ, згідно яких позивачу як дитині війни виплачувалася щомісячна державна соціальна допомога, суд до уваги не приймає, виходячи у т.ч. як із того, що, у даних постановах, всупереч положенням ст.6 Закону №2195-ІУ, Кабінет Міністрів України встановив розмір вказаного підвищення до пенсії, який не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, так і з загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Вказані Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що, при розрахунку підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону №2195-ІУ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стосовно доводів щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком .
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовну вимогу про визнання бездіяльності УПФУ в Гребінківському районі щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни (30% надбавки до пенсії) за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01.01.2009р. по 30.04.2010р.-протиправною, - підставною.
З огляду на те, що, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, пропуску позивачем (який звернувся до суду 01.06.2010р.) строку позовної давності за період, позовні вимоги за який підлягають частковому задоволенню, не вбачається.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.11,15,60,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, – задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% надбавки до пенсії за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року – протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року з урахуванням проведених виплат згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 8,50 (вісім гривень 50 коп.) грн. судового збору та 37,00 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис Т.О.Кривчун
З оригіналом згідно:
Суддя
Гребінківського районного суду
Полтавської області Т.О.Кривчун