Справа № 2-3559

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМ Е НЕМ  УКРАЇНИ

 22 лютого 2010 року                                                                                                        м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі :

Головуючого    –     судді   Непоради М.П.                                

при секретарі   -                 Єрьоменко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2,

про

розірвання шлюбу

                                      ВСТАНОВИВ:

    Сторони зареєстрували шлюб   10 серпня 2004 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, за актовим записом № 879.  

    Від даного шлюбу сумісних дітей не має.  

    Позивач просить суд розірвати шлюб, мотивуя це тим, що шлюбні відносини між сторонами не підтримуються з 2008 року, сторони проживають окремо без поважних причин. Позивач зазначив, що причиною розірвання шлюбу стало відсутність взаємопоразуміння, різність характерів, втрата почуття кохання один до одного. На перемирення і подальше подружнє життя позивач не згодний.

    У  попереднє судове засідання з’явилися позивач та відповідач.

    В попередньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини.

              Відповідач позовні вимоги визнала, про що надала письмову заяву, яка залучена до матеріалів справи.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

            Згідно п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

    Згідно п. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам  одного з них, інтересам їх дітей, маючих істотне значення.

Як убачається із пояснень позивача, не спростовуваних і відповідачем, сторони припинили шлюбні відносини в 2008 році. У теперішній період сторони сумісного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують без поважних причин, проживають окремо.  На перемирення позивач  не згодний. Відповідач також визнала, що на даний час сім’ї фактично не існує.

      Все вищезазначене свідче про те, що даний шлюб розпався, зберегти сім’ю не можливо, про що свідчить відмова позивача від примирення. Також збереження шлюбу буде суперечить інтересам позивача,  які мають істотне значення.

            На підставі вищезазначеного збереження сім’ї стало неможливим.

    Керуючись ст.ст.  174, 213,  214-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 114, 115 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1  - задовольнити.

   Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 10 серпня 2004 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 879 – розірвати.  

            При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 держмито на користь держави в сумі 51 грн., відповідача звільнити від сплати держмита.

            Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий