Справа № 2-468/2010 р.  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 01 червня 2010 року                                     Садгірський районний  суд м. Чернівці

 в складі :                  головуючого судді -           Галузінського А.М.

                           при секретарі -                Осипчук Ю.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовною заявою ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці про визнання неправомірними дій та   про зобов'язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

В С Т А Н О В И В :  

 Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці про визнання неправомірними дій та   про зобов'язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

В позові посилаються на те, що вони, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. підпадають під категорію «діти війни».  Згідно ст. 6 даного закону з 01 січня 2006 року їм Пенсійним фондом України повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. На протязі 2006-2008 років їм така допомога не виплачувалась.    

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фон; України», затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 рою, № 121X2001, здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування. перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії їм в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного Фонду України за місцем їхнього проживання, яким в даному випадку є управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці.

Разом з тим, управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці листами № 9/Б-11 від 11.01.2010 року та № 8/Т-11 від 11.02.2010 року відмовило їм у підвищенні та виплаті 30% мінімальної пенсії за віком.

Вважають вищевказану відмову незаконною та необґрунтованою, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 р. та від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 вказаного Закону, були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. У зв'язку з цим, управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці зобов'язано було здійснити нарахування та виплату належної їм допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008, 2009 роки.

 Статтею 92 Конституції України, встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Приписи ст. 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відмова управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці у здійсненні перерахунку та виплаті їм соціальної державної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 даного Закону становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно  із  законом  «Про Державний  бюджет України  на 2007  рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для непрацездатних осіб складає 498 грн.

Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги з липня 2007 по січень 2010 роки (за винятком січня-квітня 2008 року) становить: 3698,70 коп.

 Позивачі в судовому засіданні позовну заяву підтримали повністю, та дали пояснення аналогічні заяви.  

Представник відповідача Фудула В.І. в судове засідання не з’явився, подавши до суду заперечення на позов, не визнавши позовні вимоги та вважає їх безпідставними, просить застосувати до позовних вимог за період з 2006-2007 роки передбачений ст. 99 КАС України річний строк позовної давності, оскільки позивачі пропустили строк позовної давності без поважних причин. Крім того, в зазначений період законодавством не було визначено механізм реалізації положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист «дітей війни». В поясненнях посилається на те, що стосовно позовних вимог за 2008 рік, то у відповідності до пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. 6 Закону була викладена в такій редакції: „Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01.01.2008 року підвищення дітям війни складає 47 грн. (470 х 10 % = 47,00), з 01.04.2008 року – 48,10 грн. Зазначене підвищення виплачується дітям війни з 1 січня 2008 року (у тому числі і позивачам). У зв’язку з тим, що положення пункту 41 розділу 2 вищевказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного суду України № 10 – рп/2008 року від 22.05.2008 року, обчислення та виплата вищезазначеного підвищення до пенсії дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та „Про жертви нацистських переслідувань”) виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року в наступних розмірах: з 22 травня - 48,10 грн.; з 1 липня 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн., а тому розрахунок суми невиплаченої державної допомоги позивачів є неправомірними. Посилання позивачів на частину 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне  

-2-

пенсійне страхування ” при визначенні розміру підвищення до пенсії за віком є безпідставним, оскільки частиною 3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду за період 2007 року без поважних причин, а за 2008-2009 роки підвищення до пенсії виплачено органами Пенсійного фонду України відповідно до норм чинного законодавства. Позовні  вимоги позивачів вважає необґрунтованими, просила розглянути справу у її відсутності та відмовити в позові за безпідставністю.  

Суд, вислухавши пояснення позивачів, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частковому.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України віл 27.06.2002 року № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах с органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з ними управліннями утворюють систему органів Фонду. Управління Пенсійного фонду в Садгірському районі м. Чернівці у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та об'єктом владних повноважень.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом, надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Судом встановлено, що позивачі є дітьми війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Як вбачається із заперечення представника управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці, яка посилається на норми КАС України, хоча з 10.03.2010 року в законну силу вступив Закон України  № 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», так п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України викладено в такій редакції: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. У зв’язку з чим доводи представника управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі міста Чернівці необґрунтовані.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду позивачам виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року – по 47,00 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року – по 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року – по 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року по даний час – по 49,80 грн. щомісячно.  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.  

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.  

Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.  

Отже, право на отримання спірної допомоги у 2007 році позивачі мали з 09 липня по 31 грудня у розмірі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в  порядку, що передбачений ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Частиною 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачі мали право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн. , виходячи з наступного розрахунку: 410,06 грн. х 30% / 3 1 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% + 415,11грн. х 3х 30% = 710,91 грн.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України № Ю-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, вимоги позивачів щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в  Садгірському районі міста Чернівці здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року.  

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу 715,23 грн. (481 грн. х 30% / 31 х 10 дн. - 481 грн. х 10% /31 х 10 дн. + 481 грн. х 30% - 481 грн. х 10 % + 482 грн х 3 х 30 % - 482 грн. х 3 х 10 % + 498 грн. х 3 х 30 % - 498 гри, х 3 х 10%).  

Таким чином, за заявлений період суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача   здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням сум, виплачених у цей період .  

- 3 -

 Відносно вимог позивачів про визнання неправомірною відмови відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої  позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни та зобов`язання її виплатити по теперішній час, тобто  з 01.01.2009 р.  по 31.12.2009 року, суд зазначає наступне.  

Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.. 54  Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2009 р., розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Відповідно до ст.. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України « Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно ст.. 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Тому дії відповідача по виплаті позивачам підвищення до пенсії в розмірі 49,80 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року є неправомірними та не відповідають вимогам діючого законодавства, внаслідок чого є підстави для задоволення вимог позивачів про визнання дій відповідача неправомірними у відмові щодо нарахування  і виплати несплаченої позивачам державної соціальної допомоги як дитині війни ( 30% до пенсії) з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року .  

Враховуючи, що позивачам починаючи з 01.01.2009 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач повинен був донарахувати позивачу 1240,20 грн. (498 грн. х 10 х 30% + 573 грн. х 2 х 30% - 49,80 грн. х 12).  

Таким чином, за заявлений період суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача  здійснити перерахунок пенсії позивачам з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням сум, виплачених у цей період .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України",   Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік»,   Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 06.11.2009 року, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 4, 8, 10, 11, 15, 212-214, 215, 218 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :  

Позовні вимоги ОСОБА_1,  ОСОБА_2 задовольнити частково.  

Визнати протиправними дії  Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці щодо відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1,  ОСОБА_2, як дитям війни, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в  Садгірському районі м. Чернівці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1,  ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати як дітям війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням сум, виплачених у цей період.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1,  ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частині позовних вимог  відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після – закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду  Чернівецької області через Садгiрський районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10 денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

     Головуючий - суддя                                                                         А.М.Галузінський