Справа № 2а-218  

за 2010 рік  

  П О С Т А Н О В А  

Іменем України  

            05  липня 2010 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:  

головуючого – судді                    Борисенко В. В.  

при секретарі –                             Мриц Н.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська справу за адміністративним позовом начальника управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області Тхір Ростислава Івановича до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,  

  В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:  

          26.04.2010р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 170 гривень.  

         Вказував, що таке рішення було прийнято відповідачем за результатами проведеної перевірки формування, встановлення та застосування тарифів в управлінні Держкомзему у Мостиському районі за період вересень 2008р. – 23.03.2010р.. З такими висновками відповідача не погоджується, оскільки такі суперечать постанові КМУ № 1619 від 01.11.2000р. «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», п.6 якої передбачає, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами. Крім того, при отриманні оплати за інші послуги Управління керується вимогами спільного наказу Держкомітету по земельних ресурсах, Мінфіну України та Мінекономіки України «Про затвердження розмірів оплати  земельно-кадастрових робіт та послуг» від 15.06.2001р. і жодних відомостей про скасування останнього або будь-яких підстав для його невиконання на даний час не існує.  

         Зазначав, що пунктом 2 вищевказаного наказу начальників обласних управлінь земельних ресурсів зобов’язано забезпечити його виконання і будь-які вказівки про його скасування в управління Держкомзему у Мостиському районі не надходили. Зазначене в акті перевірки порушення вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не може братися до уваги, оскільки згідно з Переліком документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженим постановою КМУ № 526 від 21.05.2009р., до числа таких документів, що видаються органами Держкомзему, належить тільки погодження проекту відведення земельної ділянки та висновок державної землевпорядної експертизи, з огляду на що віднесення відповідачем інших документів до дозвільних є безпідставним.    

             З огляду на усе вищенаведене, просив суд поновити строк для звернення до адміністративного суду, оскільки оскаржувана постанова незважаючи на її прийняття 01.04.2010р. була відправлена йому лише 14.04.2010р., а також визнати незаконною та скасувати таку постанову.  

            Позивач в судове засідання не з’явився, проте подав заяву, в якій просить суд справу слухати у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.  

            Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, а також від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи. У відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

            Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний та підлягає задоволенню з наступних підстав.  

           Судом встановлено, що головним державним інспектором Державної інспекції  з контролю за цінами у Львівській області 23.03.2010р. було проведено планову перевірку управління Держкомзему у Мостиському районі з приводу формування, встановлення та застосування тарифів плати за землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов’язані із формуванням документів, в тому числі які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України.  

            За результатами перевірки Інспекцією був складений акт № 000174 від 23.03.2010р., згідно п.3 якого встановлено, що управління Держкомзему у Мостиському районі надавало на платній основі висновки про відсутність (наявність) обмеження та сервітути на земельній ділянці містобудівного обґрунтування, складало технічні завдання на виконання землевпорядних робіт,  чим порушило постанову КМУ від 01.11.2000р. № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів». Згідно акту таке безпідставне стягнення із замовників плати за видачу висновків про відсутність (наявність) обмежень та сервітутів на земельній ділянці та за послуги складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт призвело до завищення управлінням Держкомзему у Мостиському районі плати на загальну суму  82050 грн..  

             На підставі акту перевірки Тхір Р.С., позивача у справі, який є начальником управління Держкомзему у Мостиському районі, постановою № 67 по справі про адміністративне правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-2 КУпАП за те, що він допустив справляння плати за послуги, що надаються безоплатно в період з 01.04.2009р. по 23.03.2010р.. До Тхір Р.І. застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.  

            Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, даними ними у попередніх судових засіданнях; копією постанови у справі про адміністративне правопорушення; копією акту Держінспекції з контролю за цінами у Львівській області № 000174 від 23.03.2010р. та іншими матеріалами справи.  

             Перелік платних послуг, що можуть надаватися державними органами земельних ресурсів, визначений п.5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000р. № 1619.    

              Спільним наказом Держкомзему України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001р. № 97/298/124 затверджено Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг. Пунктами 9 та 18 Таблиці 6.1 Розділу 6.1 «Надання консультацій та довідок» даного наказу передбачено надання таких платних послуг як підготовка висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб, а також складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт. До таких, серед інших, також відносять складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення робіт із землеустрою.  

            Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003р. № 858-IV види робіт із землеустрою  - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектновишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. Документацією із землеустрою є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Стаття 56 цього Закону закріплює перелік документів, які включає технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, серед яких  обов’язковим є також перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.    

            З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на те, що постанова КМУ від 01.11.2000р. № 1619 не передбачає в своєму п.5 таких видів платних послуг як надання висновків про відсутність (наявність) обмежень та сервітутів на земельній ділянці та складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт, оскільки надання висновку про відсутність (наявність) обмежень та сервітутів на земельній ділянці відноситься до виконання інших робіт щодо проведення землеустрою, а складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт передбачене як платне в спільному наказі, про який йшлося вище і який прийнятий саме на виконання п.2 постанови КМУ.  

             Більше того, пунктом 5 Постанови КМУ № 1619 від 01.11.2000р. встановлено лише види земельно-кадастрових робіт та послуг, які можуть надаватися державними органами земельних ресурсів на платній основі, а не їх вичерпний перелік, аналогічно як і таблицею 6.1 розділу 6 вищеназваного наказу.  

            Посилання в акті перевірки на порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005р. № 2806-IV суд вважає також безпідставним з огляду на наступне. Відповідно ст.1 даного Закону дозвільна система у сфері господарської діяльності – сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру. Документ дозвільного характеру – дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.  

            Тобто дія Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» поширюється на відносини, пов’язані із видачею суб’єктам господарювання документів дозвільного характеру. При цьому документ дозвільного характеру дає право суб’єкту господарювання на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності. Таким чином, висновки про відсутність (наявність) обмежень та сервітутів на земельній ділянці, висновки містобудівного обґрунтування на земельну ділянку та складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт не підпадають під визначення документа дозвільного характеру, оскільки не дають право суб’єкту господарювання на провадження певних дій у сфері господарської діяльності, а є лише документами, які готуються в процесі оформлення документів, необхідних для надання та відведення земельних ділянок.  

            Крім того, вичерпний перелік документів дозвільного характеру  у сфері господарської діяльності, що видаються виключно через дозвільні центри, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». В переліку таких документів відсутні висновки з приводу надання земельних ділянок у користування чи власність  та технічні завдання  на виконання землевпорядних робіт.  

            Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

             Таким чином, беручи до уваги усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника  Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 67 від 01.04.2010р. про притягнення Тхір Р.І. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-2 КУпАП є безпідставною та підлягає скасуванню.  

              Крім того, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк для звернення до суду із даним позовом, оскільки згідно поштового штампу постанова по справі про адміністративне правопорушення незважаючи на її винесення 01.04.2010р. без присутності Тхір Р.І. була направлена йому лише 14.04.2010р..  

              Керуючись ст.19 Конституції України,   ст.ст.1, 56 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003р. № 858-IV    з наступними змінами і доповненнями, ст.1 Закону України   «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005р. № 2806-IV    з наступними змінами і доповненнями, п.5,6 Постанови   Кабінету Міністрів України від 01.11.2000р. № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів», постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Наказом  Держкомзему України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001р. № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг»,   ст.   ст.11, 86, 99-100, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –  

  У Х В А Л И В:  

            Адміністративний позов   задоволити.  

          Поновити Тхір Ростиславу Івановичу пропущений строк звернення до адміністративного суду.  

          Визнати незаконною та скасувати постанову Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 67 від 01.04.2010р. про притягнення Тхір Р.І. до адміністративної відповідальності за ч.1  ст.165-2 КУпАП.  

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мостиський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.  

           Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

                                          Суддя                                                В. В. Борисенко  

  З оригіналом згідно:  

                                           Суддя                                               В.В. Борисенко  

  Постанова набрала законної сили    «___» ______________ 20__ р.  

                                          Суддя                                                В. В. Борисенко