Судове рішення #9983509

Справа № 2 – 1810/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

   23 червня 2010 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                      Клочко І.В.

при секретарях                   Демчук Ю.В., Козинець М.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення пені та моральної шкоди, -  

 в с т а н о в и в :

 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення пені та моральної шкоди, посилаючись на те, що 15 грудня 2008 року між нею та відповідачем був укладений договір №4524/9 про банківський вклад «Прибутковий» у національній валюті. Того ж числа відповідач, у відповідності до умов договору, відкрив позивачці депозитний рахунок, на який остання внесла готівкою 30.000грн. строк депозиту становив три місяця. В порядку визначеному договором з дотриманням встановлених строків позивачка звернулась з заявою про повернення депозитного вкладу. Але вказаний депозит їй був повернутий лише 14 серпня 2009 року, тобто через п’ять місяців після терміну настання повернення депозиту. А тому позивачка просить стягнути пеню в розмірі 136.800грн. та моральну шкоду в розмірі 20.000грн., відповідно до ст.3, п. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 23, 611 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги за викладеними в позові обставинами та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник  відповідача  в  судовому засіданні  зазначив, що  Постановою Національного банку України від 06. 02. 2009 року № 53 в АКБ «Київ» призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 09. 02. 2009 р. до 09. 02. 2010 р., та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 09.02.2009 р. до 09.08.2009 р. Таким чином , відповідно до вказаної Постанови та Закону України «Про банки і банківську діяльність», на зобов’язання позивачки по депозитному договору поширюється дія мораторію.  

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача,  дослідивши матеріали  справи, судом встановлено наступне.

15 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Київ» був укладений договір №4524/9 про банківський вклад «ПРИБУТКОВИЙ» у національній валюті (з виплатою процентів в кінці строку) (а.с.5).

Згідно п.1.1. зазначеного договору, банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 30.000,00 грн.  

Згідно п.1.2 вказаного Договору,  Банківський вклад (депозит) залучається на строк три місяці з 15 грудня 2008р. по 15 березня 2009р., включно.  Дата повернення Банківського вкладу (депозиту) 15 березня 2009 року.  

Згідно  п.1.3 зазначеного Договору, процентна ставка за користування Банківським вкладом складає 20,5% річних.    

15 грудня 2008р. позивачу було відкрито відповідачем депозитний  рахунок, на   який ОСОБА_1 внесла визначений у Договорі вклад (депозит) у  розмірі 30.000  грн. (а.с.6).  

 01 квітня 2009 р. у відповідності до п.3.4.4. укладеного між сторонами Договору   позивач звернулась до відповідача з заявою на отримання суми банківського вкладу (а.с.7).

Судом встановлено, що 14 серпня 2009 року ОСОБА_1 був повернутий в повному обсязі з боку відповідача депозитний вклад в розмірі 30.000грн.  та відсотки в розмірі 1578,29 грн.

Даний факт сторонами був визнаний в судовому засіданні.

Суд вважає, що несвоєчасне повернення депозитних коштів та відсотків банком позивачу є незаконним, а обґрунтування Банку не відповідають умовам договору та вимогам діючого законодавства. Посилання представника відповідача на складне фінансове становище, призначення в банку тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Постановою Національного банку України від 06.02.2009р. за №53 є безпідставним виходячи з наступного.  

Згідно ст.56 Закону України «Про Національний банк України» встановлена обов’язковість державної реєстрації в Міністерстві юстиції України нормативно-правових  актів Національного банку.          

Указом  Президента України № 493 \ 92 від 03. 10. 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»  та  Постановою КМУ  від 28.12.1992 р.  № 731  «  Про затвердження  Положення   про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» передбачено, що нормативно-правові акти , які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади , органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.  

Згідно ст. 3 зазначеного Указу Президента України , нормативно-правові акти, зазначені  в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.  

Постанова Національного Банку України від  06.02.2009р. за № 53, як  вбачається з  встановлених  по справі обставин, зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян,   у тому  числі   позивача . Однак,  як  вбачається з листа   Міністерства  Юстиції  України  від 26.02.2009 р. №К-5997-24  вищевказана постанова Національного Банку України на державну  реєстрацію до Міністерства  Юстиції  України  не  надходила .  Також  судом  не  встановлено, що остання була  оприлюднена в установленому порядку, а тому вважати її чинною неможливо.

Згідно ч.2 ст.1060  ЦК України , за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.  

Згідно ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків  обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках , встановлених законом.  

Вимоги позивача  про стягнення  з  відповідача на його користь моральної  шкоди    у розмірі 20.000грн. та пені у розмірі 136800грн., відповідно до п.5  ст.10  Закону  України  «Про захист прав споживачів», суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають характеру  правовідносин  сторін та умовам   депозитного договору.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливають з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Правовими нормами в галузі договірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди не передбачена, при цьому моральна шкода не включена до переліку, визначеного у ст. 23 ЦК України, що також виключає можливість її стягнення з відповідача на користь позивача.

Ні норми Цивільного кодексу України, ні норми Закону України «Про захист прав споживачів», які встановлюють відповідальність за порушення зобов’язань за договором, ні укладений між сторонами договір не передбачають такого правового наслідку порушення зобов’язань за договором як відшкодування моральної шкоди за обставин, на які посилається позивач.

Зокрема, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Представником позивача не надано суду підтвердження того, що послуги відповідача є небезпечними для життя та здоров’я, а отже підстави для відшкодування моральної шкоди – відсутні.  

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1, а тому відмовляє позивачу в її задоволенні.

Відповідно до  ст. 88  ЦПК  України, стороні на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

У зв’язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1060, 1074 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

       в и р і ш и в :

 В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення пені та моральної шкоди – відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

      Головуючий:  

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація