Справа № 2-4645/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

22 червня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Мицик Ю.С.

при секретарі –Дігтяр О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернулась до суду з позовом до  відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі четверті його доходу до повноліття дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що після розірвання шлюбу з відповідачем їх спільна донька залишилася проживати разом з нею, а відповідач участі в її утриманні та вихованні взагалі не приймає. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними досягнуто не було. Вважала, що відповідач має можливість надавати грошову допомогу на утримання дитини, оскільки є пенсіонером, здає в оренду житло, інших дітей на утриманні немає, стягнень за виконавчими документами з нього не проводиться.

В судовому засіданні позивач позов уточнила та просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі ј частки від його доходу. Пояснила, що з січня 2010 року відповідач не  приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Зазначила про те, що крім витрат на повсякденні потреби дитини, зокрема: одяг, витрат на відпочинок та харчування, вона несе значні витрати, пов’язані з лікуванням доньки, оскільки остання має захворювання жовчного міхура та хронічний тонзиліт. Крім того позивач пояснила, що відповідач фактично не допускає її та їх спільну дитину до квартири, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, у зв’язку з чим вона змушена винаймати житло та сплачувати орендну плату в розмірі 4 000 тисяч гривень щомісячно. Також пояснила, що вона займається підприємницькою діяльністю і її середньомісячний заробіток становить приблизно 2 000 гривень на місяць, у зв’язку з чим вона не має змоги самостійно забезпечити собі та дитині необхідний рівень життя та змушена постійно звертатись за допомогою до своїх рідних. Також зазначила про те, відповідач, крім пенсії, отримує доход від ТОВ «Охороне підприємство «Флора Люкс» директором якого він є, здає в оренду квартиру і на її думку, спроможний сплачувати аліменти на утримання доньки в заявленому в позові розмірі.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. на місяць. Пояснив, що з січня 2010 він не допомагав утримувати дитину, оскільки йому не було відомо місце проживання позивача та їх спільної доньки. Пояснив, що працює директором ТОВ «Охороне підприємство «Флора Люкс» та отримує заробітну платню в розмірі 1 300 грн. на місяць, крім того отримує пенсію в розмірі 1500 гривень на місяць. Як фізична особа підприємець він не здійснює діяльність та з січня 2010 року не отримує доход. Категорично заперечував наявність у нього доходу від оренди квартири.

Вислухавши пояснення сторін представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 /а.с. 5/.

З пояснень позивача вбачається, що спільна донька сторін проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, що було визнано відповідачем в судовому засіданні.

В свою чергу позивач та її представник в судовому засіданні визнали, що відповідач, як ФОП «ОСОБА_2»,  на даний час не займається підприємницькою діяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

  Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінує докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

 В своїх поясненнях позивач зазначила, що відповідач отримує доход від оренди квартири за адресою : АДРЕСА_1, що категорично заперечувалося останнім.

Враховуючи те, що законодавець встановив імперативне правило, відповідно до якого доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, які не тільки не підтверджуються жодними фактичними даними, а й потребують самостійного доказування, а також те, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч. 2 ст. 57 ЦПК України засобами доказування, суд дійшов висновку, що доводи позивача  щодо наявності у відповідача додаткового доходу не заслуговують на увагу, оскільки доказів на підтвердження своїх пояснень останньою до суду надано не було.

З тих же підстав суд не приймає до уваги пояснення позивача стосовно наявності у спільної доньки захворювань жовчного міхура та хронічного тонзиліту, оскільки доказів на підтвердження цього до суду також надано не було.

З огляду на те, що відповідач не надав доказів про наявність у нього мінливого доходу та враховуючи його пояснення про те, що на даний час він отримує стабільний доход, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів необхідно встановити у частці від доходу (заробітку) відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а обов’язок по утриманню дитини покладається рівною мірою на обох батьків.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності , суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні повністю доведено, що дитина проживає разом із позивачем, відповідач аліменти на користь інших осіб не сплачує , не має стягнень по виконавчим документам, має нормальний стан здоров’я і може забезпечувати на рівні з позивачем найкращі інтереси дитини в різних галузях життя, оскільки як вбачається з вище наведеного, значний обсяг обов’язків, пов’язаних з утриманням та вихованням дитини, що потребує не тільки фізичних та й моральних зусиль, покладені на позивача, що ставить сторін у не рівні умови.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. При цьому якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, ці витрати стягуються з другої сторони.

Керуючись ст. ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 57, 60, 88, 209, 212-218, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Плоске, Броварського району, Київської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи  з 30 березня 2010 року і до досягнення донькою повноліття .

 Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Плоске, Броварського району, Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн. 00 коп.

Стягнути з   ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Плоске, Броварського району, Київської області на користь держави   судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 90 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: