Справа № 2-2019/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10  червня  2010 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого    -            судді                                  Пономаренко Н.В.  

при секретарі                                                           Оленченко Н.М.

з участю представника позивача                           ОСОБА_1

представника відповідача                                       Стеценка Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» про виплату страхового відшкодування, суд, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа», яка в подальшому переіменована на Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» про виплату страхового відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в ньому та уточнила, що у зв»язку із  частковим погашенням відповідачем суми боргу, а саме страхового відшкодування в розмірі 11406,63 грн., остаточно просить стягнути  із відповідача пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних від простроченої суми  в розмірі 2792,74 грн., а також стягнути 2000 грн. на представництво в суді та надання юридичної допомоги в розумінні ч.1 ст.623 ЦК України як збитки, завдані боржником за порушені зобов»язання.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково: щодо сплати позивачу суму пені за період прострочення виплати по договору страхування в розмірі 626,99 грн. Просить відмовити в позові в частині стягнення суми інфляції та 3 % річних, а також витрати на правову допомогу оскільки вважає, що їх неможливо розцінювати як збитки, завдані боржником за порушені зобов»язання, вважає що такі витрати відносяться до непрямих збитків за які страховик – відповідач не несе відповідальності згідно умов договору.

Представник третьої особи в своїй письмовій заяві просить розглядати вказану справу без своєї участі, при цьому повідомив, що позивач достроково здійснив погашення за кредитним договором і не має жодних зобов»язань перед банком.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає   частковому задоволенню з наступних підстав.    

18.04.2008 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № 06/02-035614 строком дії з 19.04.2008р. до 18.04.2009 року. Застрахований транспортний засіб – автомобіль DaewooL anos, державний номер НОМЕР_1, вигодонабувач по даному договору – третя особа Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (а.с.6-7).

15.09.2008 року стався страховий випадок, про що позивач своєчасно – 15.09.2008р. повідомив відповідача (а.с.6 копії страхової справи) та відповідно до п.22.2.1 договору подав всі необхідні для прийняття рішення про страхову оплату документи. Вказане відповідач не оспорює.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно заяви про виплату страхового відшкодування, позивач власноруч в п.16 даної заяви попросив виплатити страхове відшкодування згідно листа з банку, тому дії відповідача в подальшому залежали від надходження листа вигодонабувача – банка.

 На виконання вимог позивача та у визначені в п.22.3 договору строки, а саме: 1.10.2008 року, відповідач направив вигодонабувачу – Банку «Фінанси та кредит» запит про надання офіційної заяви про отримання страхового відшкодування, або підтвердження відсутності заперечень щодо перерахування страхової виплати безпосередньо ОСОБА_3

У відповідь на вищевказаний лист, банк 04.12.2008р., який надійшов до відповідача 08.12.2008р. вх.№102720535, направив заяву про перерахування страхового відшкодування.

Страховий акт складено 23.03.2009р., про що свідчить його копія в матеріалах страхової справи.

Позивачу відповідно до його заяви від 23.03.2009р. страхове відшкодування згідно звіту №2541 від 25.09.2008р. в розмірі 11473,83 грн. фактично було виплачено тільки 05.05.2009р.(а.с.46).  Тобто заборгованість по страховому відшкодуванню складає 105 днів.

    Суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1233,16 грн. інфляції, 173,29 грн. – 3% за прострочення виплати не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не передбачені умовами вказаного договору та нормами чинного законодавства по даним зобов»язанням.

Адже ч.2 ст.625 ЦПК України передбачає, що  боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов»язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

    А пунктом 24.2 вказаного договору передбачена відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків відповідно до якої винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягає сплати за кожний день затримки.

    Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо сплати на його користь пені за несвоєчасне страхове відшкодування в розмірі 662,61 грн.(шістьсот шістдесят дві грн. 61 коп.), що складається із : 11473,83 грн.(сума заборгованості) х 0,055 %(розмір подвійної облікової ставки НБУ в день) х 105 днів (кількість днів прострочення платежу).

Вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

           Згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на правову допомогу.   Нормами ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації на правову допомогу встановлюється законом.  

    Суд вважає помилковим тлумачення представником позивача  витрат на правову допомогу – збитками відповідно до  розумінні ч.1 ст.623 ЦК України, що завдані боржником за порушені зобов»язання.

          З наданого суду договору №9/04/09 від 14.04.2009р. про надання правової допомоги та акту про виконання зобов»язань за договором  про надання правової допомоги від 31.08.2009р., вбачається, що виконавцем є приватне підприємство «ІНТЕЛДЕФ».

 А відповідно до ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Тому послуги вказаного підприємства не можуть бути прийняті як надання правової допомоги особою, яка може її надавати. Чинним законодавством не передбачене відшкодування правової допомоги, яку надано підприємством – юридичною особою.

Представництво позивача здійснювалось відповідно довіреності на фізичну особу – ОСОБА_1. Доказів, що представник є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги надано не  було.     Крім того, діючим законодавством не передбачена можливість повернення стороні витрат, понесених нею за участь її представника у суді.  

      Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.  

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 990, 992 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 179, 209,  212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_3 пеню за несвоєчасне проведення розрахунків в розмірі 662,61 грн.(шістьсот шістдесят дві грн. 61 коп.), а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 20,37 грн.(двадцять грн.,37 коп.) та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи у розмірі 24,25 грн.(двадцять чотири грн.25 коп.).

В іншій частині позовних вимог  -  відмовити.

      Заяву про апеляційне  оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

      Суддя :