Справа   № 2-8520/10                                                                                

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 червня  2010 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі:   головуючого  -  судді     Пономаренко Н.В.

                  при секретарі                  Оленченко Н.М.

з участю    позивачів                        ОСОБА_1, ОСОБА_2

        відповідачів                               ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи :  Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, Третя Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, суд,-

в с т а н о в и в :

позивачі звернулись із вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи :  Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, Третя Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

В судовому засіданні позивачі просили позов  задовольнити із викладених в ньому підстав та уточнили позовні вимоги щодо підстав для визнання права власності за ними і як за спадкоємцями по закону.

Відповідачі позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Представники третіх осіб просять справу розглядати у їх відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивачі після смерті своєї матері – ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), звернулися до Третьої Київської державної нотаріальної контори з заявами про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.11) на ? частини земельної ділянки площею 0,0914 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1  відповідно  до заповіту від 18.06.1992 року, посвідченого нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори.

Третьою Київською Державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №4663/02-14 від 5.12.2009р. (а.с.40-57), але листом від 5.12.2009р. №4663/02-14 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва  про право на спадщину після померлої ОСОБА_5, оскільки з поданих документів неможливо визначити частку земельної ділянки належну померлій(а.с.12).

Спірна земельна ділянка перебувала в ОСОБА_5 у спільній приватній власності з ОСОБА_6, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю (а.с10).

08.12.2004р. ОСОБА_6 згідно договору дарування ? частини вказаної земельної ділянки подарував  відповідачам по справі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? частині кожному, на підставі чого вони отримали  державні акти про право приватної власності на земельні ділянки (а.с.8-9).

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_5,  спірна земельна ділянка площею 0,0914 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1  перебувала у власності відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4 по ? частині та ОСОБА_5 – ? частина, про що прямо вказано  у державних актах  про право приватної власності на земельні ділянки  відповідачам (а.с.8-9).

Відповідно до вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок  його смерті.

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 їй належала ? частка земельної ділянки площею 0,0914 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини  або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до заповіту від 18.06.1992 року, ОСОБА_5 належну їх ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в м. Києві в Шевченківському районі по пров.Чаплигіна,11 заповідала ОСОБА_2 та ОСОБА_1  в рівних частинах кожній.

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну  ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до п.10 роз»яснень Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України  від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування»,  відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується за законом. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту.

За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним - то з урахуванням цього порядку.

У матеріалах спадкової справи відсутні відомості щодо розпорядження ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою іншим особам.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Оскільки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження позовні вимоги, які є обґрунтованими та доведеними в повному обсязі, а також те, що визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, позов підлягає задоволенню.

    Позивачі не наполягали на відшкодуванні ним понесених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 130,174,328,1218,1223.1225 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 209,  212-215 ЦПК України, суд,-  

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи : Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, Третя Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 1,0914 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 1,0914 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 .

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

      Суддя :