КОПІЯ

ВИРОК

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ

07 липня 2010 року м. Харків

Військовий місцевий суд Харківського гарнізону у відкритому судовому засіданні в   приміщенні суду, в складі: головуючого підполковника юстиції Савенка М.Є., за участю секретарів Мяснянкіної А.П. та Селіванова Є.О., державного обвинувача – військового прокурора Донецького гарнізону підполковника юстиції Ванжи Є.М., потерпілих – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 захисників – адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підсудного ОСОБА_10, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця УСБУ України в Донецької області, лейтенанта запасу

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ялта, Першотравневого району, Донецької області, росіянина, з вищою освітою, холостого, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд,—

ВСТАНОВИВ:

З кінця березня по липень 2009 року включно, ОСОБА_10, з корисливих мотивів, зловживаючи довірою громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом обману заволодів їх грошима при наступних обставинах.

Наприкінці березня 2009 року, ОСОБА_3, для вирішення питання по закриттю кримінальної справи порушеної стосовно його цивільної дружини ОСОБА_15, познайомився зі співробітником УСБУ України в Донецької області – ОСОБА_10, який не маючи для цього відповідних повноважень, за гроші, погодився допомогти. Будучи введеним в оману, ОСОБА_3 погодився з тим, що ОСОБА_10 використає 4400 доларів США для закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_15, які останній зайняв у нього 27 березня 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 і повинен був повернути 31 березня 2009 року. В подальшому ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_10 його обманув так як жодних дій для закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_15 не вчинив, гроші не повернув, посилаючись на те, що грошей у нього немає і він розрахується як тільки вони з’являться або взагалі не відповідав на телефонні дзвінки. Лише 25 серпня 2009 року, батько ОСОБА_10 повернув ОСОБА_3 4000 доларів США. Таким чином, ОСОБА_10 заволодів 400 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 3063 (три тисячі шістдесят три) грн. 80 коп. чим завдав потерпілому, ОСОБА_3 шкоду на вищевказану суму.

На початку травня 2009 року, він же – ОСОБА_10, зателефонував своєму співслужбовцію ОСОБА_4 та пояснюючи, що начебто потрапив в автомобільну аварію, попросив зайняти 5000 доларів США строком на одну добу, запевняючи, що поверне на 200 доларів США більше. Будучи переконаним в тому, що допомагає товаришу по службі, ОСОБА_4, зайняв вказану суму у знайомій та разом із своєю дружиною, в той же день, біля будинків № 1 та № 2 «А» по вул. Прожекторній у м. Донецьк віддав ці гроші ОСОБА_10. В обговорений час ОСОБА_10 гроші не повернув, протягом червня-вересня 2009 року він частинами повернув 3100 доларів США, після чого чи повідомляв, що йому хтось поверне борг і він розрахується чи взагалі не відповідав на телефонні дзвінки. Таким чином, ОСОБА_10 заволодів 1900 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 14516 (чотирнадцять тисяч п’ятсот шістнадцять) грн. чим завдав потерпілому, ОСОБА_4, шкоду на вищевказану суму.

01 червня 2009 року, ОСОБА_5 дізнався від ОСОБА_3, що співробітник УСБУ України в Донецької області ОСОБА_10, за винагороду у 10000 доларів США, може влаштувати першого на роботу в СБУ. Зацікавившись такою перспективою, ОСОБА_5, на наступний день зустрівся з ОСОБА_10 особисто і домовився провести розрахунок частинами. Пізніше, на початку червня 2009 року, в районі магазину «Альфа-Маркет» по вул. Р.Люксембург, 54 «А» в м. Донецьк, ОСОБА_5, виконуючи вищевказані умови передав ОСОБА_10 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 15220 (п’ятнадцять тисяч двісті двадцять) грн. та 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн. Остаток обговореної суми в розмірі 5000 доларів США, ОСОБА_5, згідно домовленості, повинен був передати після свого призначення. Протягом червня-липня 2009 року ОСОБА_10 повідомляв ОСОБА_5, що начебто виконує свої зобов’язання по влаштуванню, а починаючи з серпня того ж року перестав відповідати на телефонні дзвінки. Таким чином, ОСОБА_10 заволодівши вказаною сумою грошей ОСОБА_5 завдав останньому, значної шкоди.

На початку червня 2009 року, ОСОБА_10, звернувся до свого знайомого ОСОБА_6 з проханням зайняти 10000 (десять тисяч) грн. строком на один день, за умови, що в указаний строк поверне йому 12000 (дванадцять тисяч) грн. Такі умови зацікавили ОСОБА_6 і він в той же день, попередньо зайнявши 7000 (сім тисяч) грн. у свого знайомого ОСОБА_11, в кафе, напроти будинку № 35 по вулиці 50-й Гвардійської Дивізії у м. Донецьк передав 10000 (десять тисяч) грн. ОСОБА_10. В обумовлений час, ОСОБА_10, гроші ОСОБА_6 не повернув, пояснивши, що поверне пізніше. Приблизно через два тижні ОСОБА_10 повернув йому 400 доларів США, що на той час складало близько 3000 (трьох тисяч) грн., а решту просив зачекати. Проте в подальшому, ОСОБА_10, почав посилатись на те, що йому хтось не повертає борг і тому він немає змоги розрахуватись або взагалі не відповідав на телефонні дзвінки. Таким чином, ОСОБА_10 завдав цьому потерпіломушкоду на суму 7000 (сім тисяч) грн.

24 липня 2009 року на мобільний телефон ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_10 і представившись співробітником СБУ запропонував за винагороду у розмірі 2500 доларів США вирішити питання щодо не порушування кримінальної справи стосовно ОСОБА_7. Викладена пропозиція зацікавила, ОСОБА_7 і він запропонував зустрітися. 25 липня 2009 року, напроти будинку № 22 по вулиці Літке у м. Донецьк, ОСОБА_7, особисто зустрівся з ОСОБА_10. Останній розказав про обставини затримання співслужбовців ОСОБА_7 і підтвердив пропозицію викладену раніше, при цьому не маючи відповідних повноважень для вирішення цього питання. В зв’язку з відсутністю вказаної суми ОСОБА_7 домовився, що передасть частину грошей на наступний день, а остаток через тиждень. 26 липня 2009 року, перебуваючи на місці попередньої зустрічі, ОСОБА_7, передав ОСОБА_10 – 200 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 1532 (тисяча п’ятсот тридцять дві) грн. та 6500 (шість тисяч п’ятсот) грн. в рахунок виконання вищевказаної домовленості. Проте, 28 липня 2009 року ОСОБА_7 дізнався, що проти нього порушили кримінальну справу, тобто що ОСОБА_10 його обманув тому остаток обумовленої суми він ОСОБА_10 не передав, а намагався повернути раніше передані гроші. Натомість грошей ОСОБА_10 не повернув, посилаючись кожного разу на різні причини можливості зустрітись або взагалі не відповідав на телефонні дзвінки.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 свою вину в інкримінованому йму діянні не визнав, давати показання на судовому слідстві повністю відмовився але в судових дебатах пояснив, що займав у ОСОБА_3 тільки 4400 доларів США, у ОСОБА_4 – 5000 доларів США та у ОСОБА_6 10000 грн. в порядку цивільних правовідносин.

Не дивлячись на повне невизнання своєї вини підсудним його позиція, яку суд вважає надуманою та спрямованою на уникнення від кримінальної відповідальності, спростовується, а вина повністю підтверджується наступними, дослідженими у суді доказами.

Так, допитаний в суді в якості потерпілого ОСОБА_3 показав, що наприкінці березня 2009 року, для вирішення питання по закриттю кримінальної справи порушеної стосовно його цивільної дружини ОСОБА_15, він, завдяки батька підсудного, познайомився зі співробітником УСБУ України в Донецької області – ОСОБА_10. Після знайомства, останній організував йому зустріч в управлінні, з посадовими особами УСБУ України в Донецької області. Якихсь позитивних результатів ця зустріч для ОСОБА_3 не мала, проте пізніше йому зателефонував ОСОБА_10 і запевнив, що особисто займеться вирішенням зазначеної проблеми. 27 березня 2009 року, в офісі розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10, для особистих потреб, зайняв у ОСОБА_3 під розписку 4400 доларів США зі строком повернення 31 березня 2009 року. А через декілька днів повідомив, що для вирішення питання по кримінальній справі, йому потрібні будуть гроші, в зв’язку з чим ОСОБА_3 погодився щоб ОСОБА_10 використав для цього ті гроші які той йому зайняв. В подальшому ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_10 його обманув так як жодних дій для закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_15 не вчиняв. Так як грошей ОСОБА_10 не повертав, посилаючись на їх відсутність або взагалі не відповідав на телефонні дзвінки то для повернення грошей ОСОБА_3, звернувся до батька ОСОБА_10, який 25 серпня 2009 року повернув тільки 4000 доларів США.

Ці покази знайшли своє підтвердження і свідченнями ОСОБА_15, яка в суді показала, що дійсно за вищевикладених обставин ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_10 і для закриття кримінальної порушеної стосовно неї віддав тому гроші. Не дивлячись, що ОСОБА_10 не виконав взятого на себе зобов’язання, гроші він не повертав, а тому прийшлось звертатися до його батька, який 25 серпня 2009 року повернув частину грошей в розмірі 4000 доларів США.

Крім вищевикладених доказів, зазначені фактичні обставини підтверджуються наступними дослідженими у суді доказами: копією розписки про отримання 4400 доларів США; копією розписки про повернення 4000 доларів США; оглянутими у суді СМС – повідомленнями, які зберігаються на мобільному телефоні ОСОБА_3 «Samsung»; протоколом очної ставки від 18 березня 2010 року; записами розмов між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, що зберігаються на ком пакт-диску Arena CD-R № RED80M-79494 зроблений ОСОБА_3 та показами свідка ОСОБА_12 (батька підсудного).

В суді, потерпілий ОСОБА_4 показав, що в перших числах травня 2009 року йому зателефонував ОСОБА_12 та пояснюючи, що начебто він потрапив в автомобільну аварію, попросив зайняти 5000 доларів США строком на одну добу, запевняючи, що поверне на наступний день на 200 доларів США більше. Вважаючи, що допомагає товаришу по службі, він, разом із своєю дружиною зайняв вказану суму у своєї знайомій та, в той же день в районі домов № 1 та № 2 «А» по вул. Прожекторній у м. Донецьк віддав ці гроші ОСОБА_12. Проте в обумовлений час ОСОБА_12 гроші не повернув, а протягом червня-вересня 2009 року частинами повернув борг в розмірі 3100 доларів США, після чого на телефонні дзвінки не відповідав чи повідомляв, що йому хтось поверне борг і він розрахується. Повністю ОСОБА_12 повернув гроші лише 18 березня 2010 року під час проведення досудового слідства в розмірі 1900 доларів США.

Покази цього потерпілого, як підчас досудового слідства так і в суді, повністю підтвердила його дружина. Так, будучи допитана в якості свідка вона показала, що на початку травня 2009 року, її чолові – ОСОБА_4 повідомив, що його співслужбовцю терміново потрібні гроші в розмірі 5000 доларів США строком на одну добу. Зайнявши гроші у своїй знайомій, вони в районі домов № 1 та № 2 «А» по вул. Прожекторній у м. Донецьк віддали вказану суму грошей ОСОБА_12. Натомість ОСОБА_12 гроші в строк не повернув, а протягом червня-вересня 2009 року частинами повернув тільки 3100 доларів США. Решту грошей він віддав тільки після порушення кримінальної справи.

Покази цих учасників процесу повністю узгоджуються як між собою так і відповідають іншим дослідженим у суді доказам: копії розписки про повернення 1900 доларів США; протоколам відтворення обстановки та обставин події від 19 лютого 2010 року; показам в протоколах очної ставки від 12 та 18 березня; записам розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_4, що зберігаються на ком пакт-диску Verbatim CD-R № 8242 29R A 16083 який зробив ОСОБА_4; протоколом пред’явлення особи для впізнання від 12 березня 2010 року.

Потерпілий ОСОБА_5, як підчас досудового слідства так і в суді дав свідчення, згідно яких він, 01 червня 2009 року, від свого знайомого ОСОБА_3 дізнався, що є співробітник СБУ, який за винагороду у 10000 доларів США може влаштувати на роботу в СБУ. Зацікавившись такою пропозицією він, за допомогою ОСОБА_3 наступного дня зустрівся з ОСОБА_12, який підтвердив, що за вищезгадану винагороду може працевлаштувати в УСБУ України в Донецької області. В зв’язку з відсутністю необхідної суми, ОСОБА_5, домовився з ОСОБА_12, що оплата буде проведена двома частинами, спочатку 5000 доларів США та після приказу про призначення решта. На початку червня 2009 року, в районі магазину «Альфа-Маркет» по вул. Р.Люксембург, 54 «А» в м. Донецьк, ОСОБА_5, виконуючи вищевикладені умови, передав ОСОБА_12 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 15220 (п’ятнадцять тисяч двісті двадцять) грн. та 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн. Протягом червня-липня 2009 року ОСОБА_12 обманював ОСОБА_5, що начебто виконує свої зобов’язання по влаштуванню, а починаючи з серпня того ж року перестав відповідати на телефонні дзвінки.

Ці покази в суді повністю підтвердив і потерпілий ОСОБА_3, який з цього приводу пояснив, що від ОСОБА_12 він дізнався, що останній за дорученням, підшукує співробітника в СБУ і за винагороду в 10000 доларів США може влаштувати бажаючого на роботу в СБУ. Тож якщо такі є серед знайомих то нехай звертаються. Цю пропозицію 01 червня 2009 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_5, а з послідуючих розмов з ОСОБА_12 та ОСОБА_5 йому відомо, що ОСОБА_5 погодився з цією пропозицією і передав частину грошей, а суму 5000 доларів США повинен передати після приказу про призначення.

Крім вищевикладених доказів, зазначені фактичні обставини підтверджуються наступними дослідженими у суді доказами: оглянутими у суді СМС – повідомленнями, які зберігаються на мобільному телефоні ОСОБА_5 «Nokia 6500»; протоколом огляду цього телефону «Nokia 6500» від 23 лютого 2010 року; записами розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_3, що зберігаються на ком пакт-диску Arena CD-R № RED80M-79494 який зробив ОСОБА_3.

З наданих суду свідчень потерпілого ОСОБА_6, які повністю збігаються з даними ним під час досудового слідства випливає, що на початку червня 2009 року до нього звернувся ОСОБА_12 з проханням – зайняти 10000 (десять тисяч) грн. строком на один день, для перепродажу кольорового металу, за умови, що в указаний строк поверне тому 12000 (дванадцять тисяч) грн. Маючи намір таким чином заробити, ОСОБА_6, в той же день, зайнявши спочатку 7000 (сім тисяч) грн. у свого знайомого ОСОБА_11, в кафе напроти будинку № 35 по вулиці 50-й Гвардійської Дивізії у м. Донецьк передав 10000 (десять тисяч) 1 грн. ОСОБА_12. В обумовлений час, ОСОБА_12, гроші ОСОБА_6 не повернув, пояснивши, що поверне пізніше. Приблизно через два тижні ОСОБА_12 повернув йому 400 доларів США, що на той час складало близько 3000 (три тисячі) грн., а решту просив зачекати. Проте після цього ОСОБА_12 почав приховуватися від зустрічі та перестав відповідати на телефонні дзвінки. Повністю він повернув гроші лише 18 березня 2010 року під час проведення досудового слідства в розмірі 7000 (сім тисяч) 1 грн.

Ці покази підтверджуються свідченнями допитаного у суді в якості свідка ОСОБА_11, який підтвердив вищевикладені обставини, при цьому ОСОБА_11 показав, що про обставини знає як з особистого спілкування з ОСОБА_12 так і ОСОБА_6. Дані покази узгоджуються не лише між собою, а й відповідають підданими дослідженню у суді доказам: протоколу відтворення обстановки та обставин події від 19 лютого 2010 року; показам в протоколі очної ставки від 18 березня 2010 року; оглянутими у суді даними на мобільному телефоні ОСОБА_6 «Samsung В-130»; копією розписки.

ОСОБА_7, допитаний в суді в якості потерпілого, показав, що 24 липня 2009 року на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_12 і представившись співробітником СБУ повідомив, що може за винагороду у розмірі 2500 доларів США вирішити питання щодо не порушування кримінальної справи стосовно нього. Зацікавившись такою пропозицією ОСОБА_7, домовився з ОСОБА_12 зустрітися на наступний день напроти будинку № 22 по вулиці Літке у м. Донецьк. На зустрічі, переконавшись, що ОСОБА_12 є співробітником СБУ, так як останній детально розповідав про обставини затримання співслужбовців ОСОБА_7 той погодився з пропозицією і домовився, що передасть частину грошей на наступний день, а остаток – через тиждень. 26 липня 2009 року, перебуваючи на місці попередньої зустрічі, ОСОБА_7, передав ОСОБА_12 – 200 доларів США та 6500 (шість тисяч п’ятсот) грн. в рахунок виконання вищевказаної домовленості. Але 28 липня 2009 року ОСОБА_7 дізнався, що проти нього порушили кримінальну справу, тобто що ОСОБА_12 його обманув, тому остаток обумовленої суми він ОСОБА_12 не передав, а намагався повернути раніше передані гроші.

Ці покази даного потерпілого в суді підтвердила і його дружина, яка в суді показала, що дійсно за вищевикладених обставин її чоловік, 26 липня 2009 року, напроти будинку № 22 по вулиці Літке у м. Донецьк за те щоб проти нього не порушили кримінальну справу віддав ОСОБА_12 200 доларів США та 6500 (шість тисяч п’ятсот) грн. Проте вже 28 липня 2009 року вона здогадалась, що ОСОБА_12 їх обманув бо кримінальна справа була порушена тому вона почала вимагати від ОСОБА_12 повернути гроші.

Свідок ОСОБА_13 в суді підтвердив, що від ОСОБА_7 він дізнався, що ОСОБА_12 взяв у останнього гроші і не повертав, а на телефонні дзвінки ОСОБА_12 не відповідав. Тому ОСОБА_13 дав ОСОБА_7 телефонні номери ОСОБА_12, які були у нього, бо він раніше працював разом із ОСОБА_12.

Покази цих учасників судочинства крім того, що повністю узгоджуються між собою ще й відповідають іншим дослідженим у суді доказам: протоколам відтворення обстановки та обставин події від 18 лютого 2010 року; показам в протоколах очної ставки від 13 березня; записам розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_7, що зберігаються на ком пакт-диску DATEX CD-RW № W4800535B26, які зробив ОСОБА_7; протоколом пред’явлення особи для впізнання від 13 березня 2010 року; оглянутими у суді СМС – повідомленнями, які зберігаються на мобільному телефоні ОСОБА_7 «Samsung» модель SGH-E380.

З приводу наведених доказів, суд не погоджується з позицією захисника – адвоката ОСОБА_9 який вважає, що ком пакт-диски на яких мітяться розмови ОСОБА_12 з потерпілими, є такими, що отриманні з порушенням Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» з огляду на наступне.

ОСОБА_14 чітко вказує у ст. 5 підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність і регулює діяльність саме цих підрозділів. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, дані записи виконували самі потерпілі, а ч. 2 ст. 66 КПК України надає їм право подавати ці докази. Порядок прилучення цих доказів до матеріалів справи, який регулюється нормами чинного кримінально-процесуального права, на думку суду, не був порушений так як особа, яка проводила досудове слідство про прийняте рішення виносила відповідну постанову. Таким чином суд вважає, що наведені докази не можна визнати такими, що одержані незаконним шляхом.

Тому, всі вищевикладені докази, суд вважає належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення раніше зазначених фактичних обставин справи.

Поряд із цим, суд визнає вірним позицію вказаного захисника стосовно протоколів огляду телефонів проведених 26.11.2009 року, 27.11.2009 року тобто до часу порушення кримінальної справи, яка була порушена лише 04.02.2010 року, а тому визнає їх як такі докази, що отриманні з порушенням вимог чинного кримінально-процесуального Закону і не враховує ці протоколи при прийнятті рішення.

Все вище, викладене приводить суд до переконання про те, що версія підсудного ОСОБА_12 є надуманою і такою, що не відповідає дійсності. Також суд вважає недостатньо обґрунтованою з огляду на вищевикладені фактичні данні позицію захисника – адвоката ОСОБА_8, який переконував суд, що це фактично цивільні правовідносини, які відповідають вимогам ст.ст. 202-205 ЦК України.

Оскільки, загальні вимоги, додержання яких є необхідною умовою для чинності правочину передбачені у ст. 203 ЦК України серед яких ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити моральним засадам суспільства. А введення іншої особи в оману з метою одержання від неї грошей суперечить моральним засадам суспільства і визначається в праві як обман.

Крім того, при вирішенні даної кримінальної справи суд звертає увагу на суб’єктивну сторону бо обов’язковою ознакою злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_12 є наявність прямого умислу. При цьому, виходячи з положення ст. 23 КК України сам умисел є формою вираження вини, тобто психічного ставлення особи до вчинюваної дії, тому суд може оцінити його тільки виходячи із конкретних дій особи з урахуванням її інтелектуального рівня.

В даному випадку наведенні вище докази свідчать проте, що підсудний мав на меті отримати кошти у вищевказаних потерпілих і саме тому обманював їх. З оголошених у судовому засіданні даних стосовно підсудного, встановлено, що він має вищу освіту і не страждає жодним психічним захворюванням, орієнтується у чинному законодавстві, працював в органах МВС та СБУ. Все це переконують суд в тому, що ОСОБА_12 відповідно до свого інтелектуального рівня повинен був і передбачав суспільно небезпечний характер своїх дій.

Оцінюючи вольовий момент, суд враховує, що ОСОБА_12, в кожному випадку, вводячи потерпілих в оману, з приводу дійсного характеру їх правовідносин, мав можливість керувати своїми діями, проте бажав отримати кошти тобто діяв з корисливих спонукань. За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_12, умисно тривалий час не повертав гроші і приховувався від потерпілих з метою залишити отриманні гроші собі.

Отже, таким чином суд встановив, що відношення підсудного до скоєного характеризується прямим умислом, що відповідає ч. 2 ст. 24 КК України і відноситься до умисної форми вини.

При кваліфікації дій ОСОБА_12, суд враховує, що згідно встановлених фактичних обставин справи – ОСОБА_5, завдана шкода в розмірі 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 15220 (п’ятнадцять тисяч двісті двадцять) грн. та 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн. тож загальна сума складає 40220 (сорок тисяч двісті двадцять) грн. Відповідно до п. 2 примітки ст. 185 КК України, значною шкодою є шкода яка спричинила збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти податкових соціальних пільг. Отже на 2009 рік згідно Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ця сума складає від 30250 грн. до 75625 грн. Виходячи з цього суд встановив, що завдана ОСОБА_5 шкода є значною.

Таким чином, дії ОСОБА_12, який умисно, з корисливих спонукань, шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_3 в розмірі 400 доларів США, ОСОБА_4 – 1900 доларів США, ОСОБА_5 – 2000 доларів США та 25000 грн., ОСОБА_6 – 7000 грн., Соловя’янова – 200 доларів США та 6500 грн. суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, оцінюючи їх як заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене повторно, що завдала значної шкоди потерпілому.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що органами досудового слідства ОСОБА_12 обвинувачувався у тому, що він своїми діями завдав шкоди потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 10000 доларів США.

Проте в ході судового слідства дані обставини були підтвердженні лише показами самого потерпілого ОСОБА_3. При цьому в момент передачі грошей він перебував з ОСОБА_12 на одинці, жодних розписок, крім як на 4400 доларів США, потерпілий від ОСОБА_12 не вимагав, а той не надавав. Сам підсудний категорично заперечував, що брав якісь додаткові гроші, а покази потерпілого в цій частині не знайшли свого повного підтвердження.

Так, цивільна дружина ОСОБА_15 в цій частині дала покази згідно яких, її чоловік ОСОБА_3 передав ОСОБА_12 не менш як 12000 доларів США, в записі розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_3, що зберігаються на ком пакт-диску Arena CD-R № RED80M-79494 зроблений ОСОБА_3 згадується сума 13000 доларів США, а у СМС – повідомленні, що зберігається на мобільному телефоні ОСОБА_3 «Samsung» – 6000 доларів США. З приводу суми 10000 доларів США, яка згадується у дослідженій копії розписки про повернення 4000 доларів США то допитаний у суді в якості свідка ОСОБА_12 (батько підсудного), який і давав цю розписку, пояснив, що цю суму вказав сам ОСОБА_3. Наведене свідчить про істотні суперечливості стосовно розміру переданих ОСОБА_12 грошей цим потерпіли.

Таким чином викладене підтверджує позицію захисника – адвоката ОСОБА_9 про те, що обвинувачення ОСОБА_12, в цій частині, ґрунтується на припущеннях та спирається на суперечливих і непослідовних показах, що дає суду підстави для сумніву в їх достовірності.

У відповідності зі ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, що відповідає вимогам ст. 62 Конституції України.

За таких умов, враховуючи, що всі можливості для збирання доказів даних обставин сторонами використані проте їх не здобуто, а судом не встановлено то суд керуючись конституційним положенням проте, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь підсудного, закріпленого ст. 62 Конституції України вважає, так як вище викладені обставини, стосовно шкоди завданої ОСОБА_3 в розмірі 5600 доларів США, достовірно встановити неможливо, тому вони підлягають виключенню з обвинувачення як такі, що не знайшли свого підтвердження дослідженими у суді доказами.

Крім того, так як в суді достовірно встановлено, що 25 серпня 2009 року, батько ОСОБА_12 повернув ОСОБА_3 4000 доларів США та протягом червня-вересня 2009 року ОСОБА_12 особисто повернув 3100 доларів США Лавріку то суд виключає з обвинувачення шкоду завдану ОСОБА_3 в розмірі 4000 доларів США та шкоду завдану ОСОБА_4 в розмірі 3100 доларів США, як такі, що були спростовані вищенаведеними і дослідженими у суді доказами.

Потерпілий ОСОБА_3, звернувся з позовом про стягнення з підсудного в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди суми 6000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на час звернення становило 47520 (сорок сім тисяч п’ятсот двадцять) грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_12 своїми діями завдав йому шкоди на загальну суму 10000 доларів США. З урахуванням повернених 4000 доларів США батьком підсудного, некомпенсованою залишається сума 6000 доларів США.

Потерпілий ОСОБА_5, звернувся з позовом про стягнення з підсудного в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди суми 40220 (сорок тисяч двісті двадцять) 1 грн.

В обґрунтуванні своїх вимог цей позивач послався на те, що відповідач своїми діями завдав йому шкоди 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 15220 (п’ятнадцять тисяч двісті двадцять) грн. та 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн.

Потерпілий ОСОБА_7, звернувся з позовом про стягнення з підсудного в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди суми 8032 (вісім тисяч тридцять дві) грн.

Позивач ОСОБА_7, обґрунтував свої вимоги тим, що ОСОБА_12 своїми діями завдав йому шкоди 200 доларів США, що згідно з курсом НБУ на той час становило 1532 (тисяча п’ятсот тридцять дві) грн. та 6500 (шість тисяч п’ятсот) грн.

В судовому засіданні кожний з позивачів окремо підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі та дали пояснення які за своїм змістом відповідають раніше викладеному.

Відповідач в судовому засіданні заявив, що вимоги за цими позовами не визнає.

Суд при розв’язанні цивільних позовів виходить із того, що ст. ст. 1166 ч. 1 та 1193 ч. 3 ЦК України передбачають відшкодування шкоди завданої злочином в повному обсязі особою, яка її завдала. Звідси, суд приходить до висновку, що відповідач повинен відшкодувати шкоду ОСОБА_3 в розмірі 400 доларів США, що згідно з курсом НБУ на час винесення рішення становить 3163 (три тисячі сто шістдесят три) грн. 36 коп., ОСОБА_5 в розмірі 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на час винесення рішення становить 15816 (п’ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. та 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн., ОСОБА_7 в розмірі 200 доларів США, що згідно з курсом НБУ на час винесення рішення становить 1581 (тисяча п’ятсот вісімдесят одну) грн. 68 коп. та 6500 (шість тисяч п’ятсот) грн.

Таким чином позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а інших позивачів в повному обсязі.

При визначенні ОСОБА_12 покарання суд визнає обставинами, що пом’якшують його відповідальність – добровільне відшкодування завданих збитків потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_6, крім того приймає до уваги позитивну характеристику за місцем проживання.

Зазначені обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, переконують суд про можливість виправлення підсудного без ізоляції його від суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 322–325, 328, 330–332, 343, 349 КПК України, військовий місцевий суд,—

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_10 визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 1 190 КК України і на підставі цього Закону призначити йому покарання у виді 1 (одного) року і 6 (шість) місяців обмеження волі.

Залишити відносно ОСОБА_10, до його прибуття к місцю відбування покарання раніше обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання тобто з дня його фактичного прибуття к місцю відбування покарання.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, стягнути на його користь з ОСОБА_10   3163 (три тисячі сто шістдесят три) грн. 36 коп. , в задоволені іншої частини позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити повністю, стягнути на його користь з ОСОБА_10   40816 (сорок тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 80 1 коп.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити повністю, стягнути на його користь з ОСОБА_10   8081 (вісім тисяч вісімдесят одну) грн. 68 коп.

При набранні вироком законної сили, речові докази по справі: мобільні телефони: ОСОБА_3 «Samsung»; ОСОБА_5 «Nokia 6500»; ОСОБА_6 «Samsung В-130»; ОСОБА_11 «Nokia N-78»; ОСОБА_7 «Samsung» модель SGH-E380 повернути відповідно їх власникам для використання за призначенням; інші докази зберігати в матеріалах справи.

Судові витрати по справі – вартість проведення судових фоноскопічних експертиз 1339 1 грн. 20 коп. та 548 грн. 04 коп. стягнути з ОСОБА_10 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Донецькій області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Харківського гарнізону на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ

Головуючий по справі: САВЕНКО М.Є.