ц
Справа № 2а-9824/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
при секретарі с/з Манько К.А.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2
від відповідача Міщенко П.М.
3-я особа в судове засідання не з’явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а-9824/09/0470
за позовом ОСОБА_4
до Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризаціїДніпропетровської обласної ради
третя особа - ОСОБА_5
про визнання нечинної реєстрації права власності, -
В С Т А Н О В И В :
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризаціїпро визнання протиправними дій відповідача, пов’язаних з реєстрацією 05.12.1997р. права власності за ОСОБА_4 ј частини АДРЕСА_1 та зобов’язання відповідача вчинити дії щодо скасування реєстрації від 05.12.1997р., права власності за ОСОБА_4 ј частини АДРЕСА_1 (з урахуванням уточнень).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на ј частини АДРЕСА_1. Протиправні дії відповідача (самовільна та безпідставна реєстрація часток співвласників) призвели в даний час до таких наслідків, як накладення арешту на ј частину квартири позивача з боку ВДВС АНД району м.Дніпропетровська.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначивши, що реєстрація за позивачем права власності на ј частини АДРЕСА_1 є законною.
Третя особа в судове засідання не з’явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки №706637 від 17.03.10р.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва від 05.12.1997р. виданого Дніпропетровським виконкомом міської ради народних депутатів, був посвідчений факт належності квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та членам його сім'ї, на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності. В графах свідоцтва долі кожного співвласника не відображені.
Відповідно законодавства, що діяло на час реєстрації права власності зокрема ст.4 Закону України Про власністьвласник на свій розсуд здійснює свої права власності.
Згідно до ст.8 Закону України Про приватизацію житлового фондупередача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Відповідно до п.2 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фондуписьмової угоди про визначення часток при приватизації даної квартири між співвласники укладено не було. Згідно до п.1 ст. 113 ЦК УРСР (який діяв на той момент) співвласники також угоди про визначення часток не укладали.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про власністьякщо співвласники не укладали угоду про визначення часток, майно є спільною сумісною власністю. Таким чином, при приватизації зазначена квартира була передана позивачу та членам його сім’ї у спільну сумісну власність.
На підставі наданого співвласниками правовстановлюючого документу - свідоцтва від 05.12.1997р. про приватизацію, відповідачем було проведено первинну державну реєстрацію квартири відповідно до Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осібзатверджених Наказом Держкомбуду України №56 від 13.12.1995р., (який був чинний на той момент). При цьому відповідачем було самостійно визначені частки позивача та членів його сім’ї.
Відповідно до п.п. "е" п. 2.2. вказаних Правил на оригіналі правовстановлюючого документа робиться реєстраційний напис. Так на оригіналі правовстановлюючого документа відповідачем був зроблений реєстраційний напис в якому не зазначено, що квартира є спільною частковою власністю, частки співвласників не вказані.
На підставі додатку № 9 Правил в реєстрову книгу БТІ робиться відмітка про "ідеальну частку", що належить співвласникам. Проте така відмітка не зроблена частки не вказані.
Як вбачається з матеріалів справи, в первинних документах не вказано про те, що позивач має право власності по ј частині своєї квартири, а навпаки - власність спільна сумісна. Проте не дивлячись на це відповідачем було проведено державну реєстрацію ј частини квартири.
Відповідно до п.1 ст.56 Закону України Про власністьдержавний орган (в даному випадку КП ДМБТІ) не має права встановлювати не передбачувані законодавчими актами України додаткових обов язків чи обмежень.
Жодним нормативно-правовим актом, які були чинними на той момент не встановлено повноважень БТІ по самостійному визначенню часток при реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.
Таким чином, відповідач здійснивши первинну державну реєстрацію квартири, визначивши самостійно за позивачем право власності у розмірі ј частини, перевищив надані зазначеними нормативно-правовими актами повноваження, оскільки вніс інформацію, яка була відсутня у правовстановлювальному документі (свідоцтві). Також, дозвіл на внесення таких даних до Реєстру позивач не надавав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення КП МБТІ про реєстрацію права власності в частині визначення виду власності, як приватної часткової та визначенням часток позивача та членів його сім’ї, було вчинено за межами його повноважень, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради про визнання нечинної реєстрації права власності –задовольнити.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, пов’язані з реєстрацією 05.12.1997р. права власності за ОСОБА_4 ј частини АДРЕСА_1.
Зобов’язати Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризаціївчинити дії щодо скасування реєстрації від 05.12.1997р., права власності за ОСОБА_4 ј частини АДРЕСА_1.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .
Текст постанови в повному обсязі складений 26.05.2010 року.
Суддя (підпис) О.В. Врона