ц
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
при секретарі судового засідання Манько К.А.
за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача –1 Білої О.М.
представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а-9218/09/0470
за позовом ОСОБА_2
до відповідача-1 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
відповідача-2 Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення суми та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про:
- визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо не видання своєчасно наказу про поновлення на службі ОСОБА_2 на підставі рішення суду;
- визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо сплати грошового забезпечення за вимушений прогул;
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача грошового утримання за час вимушеного прогулу з липня 2005 року до дня поновлення на роботі, з урахуванням індексу інфляції та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 22947,77грн. та зобов'язати виконати рішення негайно;
- стягнення з відповідача - 1 на користь позивача відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 20000,00 грн.;
- стягнення з відповідача-1 на користь позивача судові витрати на правову допомогу адвоката у сумі 4000грн., держмито у сумі 12,90грн., витрати пов'язані з прибуттям до суду сторони та її представника у сумі 480 грн. та отримання довідок з Головного управління статистики Дніпропетровської області у сумі 39,75 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в результаті незаконного звільнення до моменту поновлення на роботі він був позбавлений грошового забезпечення, що є підставою у відповідності до норм Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України для стягнення з відповідачів грошового забезпечення з урахуванням індексу інфляції та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, а саме з моменту звільнення (з урахуванням сплаченого грошового утримання за 3 місяці) до моменту поновлення на роботі. А також завданої моральної шкоди, спричиненої відповідачем-1, оскільки незаконне звільнення порушило законні права позивача, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали додаткових зусиль для організації життя, так як розгляд позовної заяви тривав занадто довго з вини відповідача, несвоєчасним виданням наказу про поновлення на службі, постійним душевним стражданням у зв'язку з неправомірними діями відповідача-1, невиплатою грошового забезпечення за вимушений прогул на протязі 48 місяців, та зв'язаним з цим всіма судовими процесами.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти позову заперечував, надав заперечення в письмовій формі в яких зазначив, що позивачем необґрунтовано заявлені позовні вимоги до відповідача-1 про визнання неправомірною бездіяльність щодо несвоєчасного видання наказу про поновлення на посаді та сплати грошового забезпечення за вимушений прогул , оскільки рішення суду було виконано відразу після набрання ним законної сили в межах задоволених позовних вимог. Позивач одержував грошове забезпечення та остаточний розрахунок за місцем проходження служби, тому позовні вимоги пред’явлені не до належного відповідача. Безпідставними є вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, так як не підтверджені належними доказами. Крім того, позивачем пропущений річний строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Представник відповідача-2 (в судовому засіданні 10.03.2010р.) також проти позову заперечував. Надав заперечення в письмовій формі в яких зазначив, що вимоги про стягнення солідарно з відповідачів, зокрема відповідача-2 на користь позивача грошового утримання за час вимушеного прогулу з липня 2005 року до дня поновлення на роботі, з урахуванням індексу інфляції та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у сумі 22947,77грн. є безпідставними оскільки відповідач-2 не являється належним відповідачем, так як Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області фінансується з державного бюджету від вищестоящої організації - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та є його структурним підрозділом. А також не має повноважень на видання наказів щодо прийняття та звільнення зі служби у ОВС в наслідок чого не повинне нести матеріальну відповідальність. Також, відповідач-2 просив відмовити в позові з підстав пропущення річного строку звернення до суду.
Представник відповідача-2 в судове засідання 12.05.2010р. не з’явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав виклику до іншого суду. Причини неприбуття в судове засідання представника відповідача-2 поважними судом визнані не були, оскільки відповідач, будучи обізнаним заздалегідь про дату, час та місце розгляду справи не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши їх у сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Позивачем в судовому засіданні зазначено та підтверджено матеріалами справи, що строк звернення до суду має буди поновлений з підстав поважності його пропущення, оскільки на підставі рішення суду позивача було поновлено на посаді 06.11.2006 року, але грошове забезпечення за час вимушеного прогулу добровільно сплачене не було, тому позивач звернувся у травні 2007 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рога з позовом про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Ухвалою районного суду від 29.05.2008р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.10.2008р., провадження у справі було закрито з підстав непідсудності даного спору районному суду та роз’яснено, що позовні вимоги підсудні Дніпропетровськом у окружному адміністративному суду. Після чого позивач звернувся з позовом за підсудністю, але ухвалою суду від 08.08.2008р. позов залишено без руху до належного оформлення. 15.07.2009р. позивач знову звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Виходячи з наведеного, дотримуючись принципу законності та справедливості суд вважає, що строк для звернення до суду за захистом порушених прав має бути визнаний пропущеним з поважних причин, оскільки позивач тривалий час використовував всі засоби надані законодавством для захисту своїх порушених прав. Звернення до різних судів України з позовами, відсутність виплати грошового утримання за час відсторонення від посади є поважними причинами пропуску строку.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області №72 о/с від 02.04.2005р. ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил з 03.06.2009р. з посади старшого уповноваженого контрольно-методичного відділу управління карного розшуку Криворізького міського управління. На час звільнення з органів внутрішніх справ позивач мав спеціальне звання - майор міліції.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.09.2006р., ОСОБА_2 був поновлений в органах внутрішніх справ на посаді старшого уповноваженого контрольно-методичного відділу управління карного розшуку Криворізького міського управління. При розгляді позову про визнання наказу відповідача-1 незаконним та поновлення в займаній посаді, питання про сплату грошового і речового забезпечення не вирішувалось.
Наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2006р. № 194 ос наказ Управління МВС в Дніпропетровській області від 02.04.2005р. № 72 ос в частині звільнення ОСОБА_2 змінений, останній поновлений на службі в органах внутрішніх справ.
Проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом України Про міліцію№565-ХІІ від 20.12.1990р., Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р., Дисциплінарним статутом ОВС України, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІУ та іншими нормативними актами (роз’яснення Верховного Суду України від 23.03.1998р. №1-4/83)
Стаття 4 Закону України Про міліціюпередбачає правові основи діяльності міліції, якими є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Згідно пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р. особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська набрала законної сили 07.09.2006р. але була виконана лише 06.11.2006р., що є підставою для визнання бездіяльності відповідача-1 протягом майже двох місяців щодо не видання своєчасно наказу про поновлені на службі позивача протиправною, оскільки позивач в результаті зволікання відповідачем -1 виконання рішення суду був позбавлений права на працю та її оплату.
Позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо сплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд вважає безпідставними, так як постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська це питання вирішено не було внаслідок незаявлення позивачем вимоги про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Крім того, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у цій частині заявлених позовних вимог, оскільки позивач на час звільнення з органів внутрішніх справ проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого контрольно-методичного відділу карного розшуку Криворізького міського управління УМВС України в Дніпропетровській області на якій і був поновлений судовим рішенням. Особи рядового і начальницького складу ОВС одержують грошове забезпечення за місцем проходження служби. Прийняття та звільнення з ОВС осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів УМВС проводиться наказами Управління МВС України в Дніпропетровській області, однак остаточний розрахунок при звільнені та інші належні виплати здійснюються за місцем проходження служби.
Відповідно до п.9 Положення про Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, затвердженого наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області від 15.11.2007р. №1000, Управління є юридичною особою і має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та власним найменуванням.
Постановою з організації роботи органу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 15.05.1999р. №495, визначено основи організації роботи відділу(управління) внутрішніх справ району, міста, району в місті та на транспорті (далі - відділ) відповідно до завдань, покладений на нього Конституцією України, законодавчими та іншими нормативними актами. Начальник відділу є розпорядником кредитів в обсягах наданих прав для керівників установ і організацій, які мають самостійний кошторис. Начальник відділу (управління) керує господарською і фінансовою діяльністю відділу (п.1.21 Постанови).
Не можуть бути задоволені позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача грошового утримання за час вимушеного прогулу з липня 2005 року до дня поновлення на роботі, з урахуванням індексу інфляції та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, оскільки солідарне задоволення вимог спеціальним законодавством, що регулює правовідносини проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України не передбачене, а норми цивільного законодавства дані правовідносини не регулюють. Але в силу ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.
Враховуючи те, що позивач був незаконно звільнений та поновлений на попередній посаді за рішенням суду він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік, відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р.
Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових споріввід 06.11.1992 №9 (із змінами) передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням його розрахунок визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
З огляду на те, що позивач перебував на службі в Криворізькому міському управлінні ГУМВС України у Дніпропетровській області де отримував грошове забезпечення, остаточний розрахунок при звільнені, суд вважає, що Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області має у відповідності до вимог закону нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2005р. по 01.04.2006р. виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи з урахуванням індексу інфляції.
Компенсаційні виплати не мають бути враховані при здійснені розрахунку, оскільки пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21 лютого 2001 р. № 159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001р. Враховуючи те, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивачу не нараховувалось, тому правових підстав на компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у позивача не має.
У позовній вимозі про відшкодування позивачу моральної шкоди має бути відмовлено з тих підстав, що проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України регулюється не Цивільним кодексом України, а законодавством про ці органи: Законом України Про міліцію, Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, Дисциплінарним статутом ОВС України та іншими спеціальними нормативними актами які не передбачають можливості стягнення моральної шкоди у разі порушення прав працівника внутрішніх справ.
Згідно ст.ст. 97,98 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані та вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; витрати, пов’язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст.87 КАС України).
Заявлене позивачем клопотання про стягнення з відповідача-1 на користь позивача судові витрати на правову допомогу адвоката у сумі 4000грн., витрати пов'язані: з прибуттям до суду сторони та її представника у сумі 480 грн.; отримання довідок з Головного управління статистики Дніпропетровської області у сумі 39,75 грн.; сплатою держмита у сумі 12,90грн. суд вирішує з огляду на наступне.
Статтями 90,91,94 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката, витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників несуть сторони. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Не можуть бути задоволені вимоги в частині стягнення з ГУМВС України в Дніпропетровській області витрат на правову допомогу адвоката у сумі 4 000 грн., оскільки копія довідки, видана представником позивача у тому, що з позивача отримано 4000грн. за послуги адвоката, не є належним розрахунковим документом. Також слід відмовити у відшкодуванні витрат понесених позивачем при отримані довідок з Головного управління статистики Дніпропетровської області у сумі 39,75 грн., так як зазначені витрати не підтверджені доказами на що вони витрачалися.
Щодо витрат пов’язаніх з прибуттям до суду позивача та його представника, то пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача з Державного бюджету має бути відшкодовано 120,00 грн., оскільки зазначені витрати підтверджені документально (оригінали проїзних квітків надавались для огляду в судовому засіданні). Також має бути відшкодуванно з Державного буджету 1,70 грн., відповідно до задоволених позовних вимог, судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 –163, п.3.ч.1 ст.256, ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення суми та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо не видання своєчасно наказу про поновлення на службі на підставі рішення суду.
Зобов’язати Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове утримання з урахуванням індексу інфляції за час вимушеного прогулу з 01липня 2005р. по 01 квітня 2006р.
Стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1,70 грн.
Стягнути з Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 витрати пов’язані з прибуттям позивача та його представника в судові засідання в сумі 480 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду в частині зобов’язання Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове утримання з урахуванням індексу інфляції за час вимушеного прогулу з 01 липня 2005р. по 01 квітня 2006р. звернути до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративни й суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України та набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.
Постанову в повному обсязі складено 25.05.2010р.
Суддя О.В. Врона