В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                              Справа № 1-512/10

02 липня 2010 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді     Карабаня В.М.,

при секретарі                 Шашок І.М.,

за участю прокурора     Вавренюка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Печерського районного суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, студента 2-го курсу НУБІП України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25.05.2010 року, приблизно о 20 год. 10 хв., ОСОБА_4, знаходячись в приміщенні одного з торгових залів магазину «ZARA», що розташований по вул. Хрещатик, 23 в м. Києві, побачивши полиці, на яких було розкладено для продажу взуття, підійшов до однієї з вказаних полиць, взяв з неї черевики спортивні чоловічі фірми «ZARA», вартістю 259 грн. 00 коп., та положив їх до поліетиленового пакету. Після чого з викраденим майном направився до виходу, маючи намір винести вказане взуття за межі магазину. Однак, не зміг довести до кінця свій злочинний намір, так як був затриманий охороною магазину .

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив зазначені обставини справи та свої показання, надані під час досудового слідства, зазначивши, що давав їх добровільно, без примусу з боку працівників міліції, не заперечував зазначену у обвинувальному висновку кількість та вартість викраденого майна.

Крім того, в судовому засіданні підсудний показав, що 25.05.2010 року приблизно о 20 год. 10 хв., він зайшов до магазину «ZARA», що розташований по вул. Хрещатик, 23 в м. Києві, з метою подивитись речі. Перебуваючи в приміщення вказаного магазину, а саме в  чоловічому залі, та проходячи повз полиці з взуттям, побачив чоловічі кросівки, які йому дуже сподобалися і він вирішив їх викрасти. Після цього він положив кросівки до пакету та направився до виходу з магазину. Однак, підійшовши до вхідних дверей, почув звук сигнальної рамки, після чого його було затримано працівниками охорони магазину, які в подальшому викликали міліцію.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.

Оцінивши зібрані у справі докази, як з точки зору допустимості, так і з точки зору достовірності, суд приходить до висновку, що вина підсудного         ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині доведена повністю, а його умисні дії органами досудового слідства були кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, але не доведені до кінця, з причин, які не залежали від його волі.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, є його щире каяття у вчиненому та сприяння у розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

При обранні міри покарання підсудному, суд враховує наступні обставини справи:

-   ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, який  віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості;

-   особу підсудного ОСОБА_4, який має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем навчання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.

При призначенні покарання підсудному  ОСОБА_4, суд враховує тяжкість вчиненого ним  злочину, його особу та усі обставини справи, у тому числі, характер і ступінь тяжкості наслідків злочину, поведінку після вчинення злочину, та, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе – особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, вважає, що       ОСОБА_4 з метою його перевиховання та виправлення, необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу.

Міру запобіжного заходу підсудному  ОСОБА_4 – підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, –

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі – чоловічі туфлі спортивного типу  фірми «ZARA», вартістю 259 грн. 00 коп. , які передані на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Зара Україна» Дробишеву С.В., залишити ТОВ «Зара Україна», за належністю, як власнику.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя                                                 В. Карабань