Справа № 2-2840/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 червня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Прасолова В.М.

    при секретарі – Горбуновій Л.С.    

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності, суд –    

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати за нею - ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

В обґрунтування позову навела наступне. 05 серпня 2000 року між нею і відповідачем ОСОБА_3 був укладений шлюб. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Останнім часом між ними постійно виникали непорозуміння, чоловік не виявляв належної уваги до дитини, не цікавиться інтересами сім’ї, належне матеріальне забезпечення не здійснював. Відповідач погрожує відібрати квартиру в якій вона мешкає разом з сином, посилаючись на те, що квартира придбана в період нашого спільного проживання у шлюбі, тому він має право на 1/2 частину, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Такі дії з боку відповідача є протиправними, адже порушують її права особистої власності та права  малолітнього сина. Спірна квартира, в якій на даний час мешкає разом з сином була придбана нею під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу посвідченого у Другій Криворізькій нотаріальній конторі. Відповідно до умов договору купівлі-продажу зазначена квартира була придбана в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Вартість придбаної нею 1/2 частки квартири складала 11234грн. Грошові кошти на придбання цієї квартири були сплачені нею особисто, квартира придбана за кошти, отримані після продажу квартири, що належала особисто їй до укладення шлюбу з відповідачем. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», частки кожного з них у спірній квартирі складають як Ѕ частку. Таким чином,  квартира придбана на кошти, що належали особисто їй, знаходилась в її розпорядженні, також займалась усіма витратами, пов’язаними з її експлуатацією, здійснювала за власні кошти ремонт квартири, тому вважає, що тільки вона та її син є її законними власниками. На даний час відповідач фактично припинив шлюбні відносини, разом з сім’єю не мешкає, спільне господарство не веде, згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто, Відповідач ухиляється від укладення договору та погрожує відібрати квартиру. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Стаття 69 СК України передбачає право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Разом з тим згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто, є особистою приватною власністю чоловіка (дружини). Відповідно до п. 7 цієї ж статті, якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю. Тому вважає, що 1/2 частка спірної квартири належить їй  на праві особистої приватної власності.

У попереднє судове засідання позивачка не з’явилася, подала заяву, згідно якої  позов підтримала повністю.

Відповідач у попередньому судовому засіданні позов визнав повністю.

    У попередньому судовому засіданні встановлено, що маються законні підстави для задоволення позову тому що, визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита у сумі 112грн.34коп. та 120грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 130, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - задовольнити повністю.

    Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

    Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  витрати по сплаті держмита у сумі 112грн.34коп. та 120грн. за сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга  протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня  проголошення рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий  суддя:                         В.М. Прасолов