ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 312/10

    В И Р О К

Іменем України

14 травня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                             Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько О.С.

            за участю прокурора                     Болгара В.В.

    захисника                             ОСОБА_1

    потерпілої                             ОСОБА_2

             підсудної                             ОСОБА_3    

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

                               ОСОБА_3,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки  АДРЕСА_2, українки, громадянки України, освіта вища, заміжньої, ніде не працює, не судимої

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149 та ч. 2 ст. 303 КК України,

в с т а н о в и в :

Підсудна ОСОБА_3 з корисливих спонукань, з метою отримання матеріального прибутку, влітку 2003 року вступила у злочинну змову про продаж осіб жіночої статі, для їх подальшої сексуальної експлуатації в м. Москва РФ з ОСОБА_4, який займався звідництвом для розпусти на території м. Москва і продажем осіб жіночої статі іншим сутенерам Москви. ОСОБА_4 зобов’язувався оплачувати проїзд з України в Росію осіб жіночої статі, а ОСОБА_3 зобов’язана була вербувати жінок на території України, зокрема в м. Полтаві.

Згідно домовленості ОСОБА_3 за продаж осіб жіночої статі ОСОБА_4 повинна була отримувати матеріальну винагороду в розмірі 100 доларів США.

Реалізуючи свій злочинний план на отримання матеріального прибутку шляхом оплатної передачі осіб жіночої статі сутенеру ОСОБА_4 для подальшої їх сексуальної експлуатації, ОСОБА_3 в середині грудня 2003 року, перебуваючи в квартирі, яку на той час винаймала ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, з метою продажу для подальшої сексуальної експлуатації, за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, шляхом входження у довіру та обману ОСОБА_5, з якою раніше була знайома, застосовуючи психологічний вплив, а саме, користуючись матеріальними проблемами потерпілої та обман, завербувала її, довівши їй завідомо неправдиву інформацію стосовно можливості заробити велику суму грошових коштів за короткий термін, працюючи офіціантом або поваром в барі в Москві, запропонувала їй виїхати в Росію, запевнивши про свої можливості у нормальних умовах її праці, переконавши в тому, що сама поїде працювати разом з нею, тобто повідомила завідомо неправдиві дані щодо виду, умов та оплати праці. ОСОБА_5, довіряючи підсудній та перебуваючи під її впливом, погодилася на висунуту пропозицію.

ОСОБА_3, переслідуючи мету втягнення потерпілої в боргову кабалу та матеріальну залежність від неї, поставила їй умову, відповідно до якої та повинна була познайомити її з господарем бару ОСОБА_4, у якого вона буде працювати та який для оплати квитків на потяг надасть свої кошти, які потерпіла повинна буде повернути, працюючи в Москві, на що остання погодилася, не маючи іншого вибору.

З метою відправки ОСОБА_5 до Москви для заняття проституцією, ОСОБА_3 на початку січня 2004 року познайомила її з ОСОБА_4, який дав кошти ОСОБА_3 для того, щоб вона купила квитки собі та ОСОБА_5 на потяг до Москви. Тим самим ОСОБА_3 оплатно передала ОСОБА_5 особі, що займається звідництвом для розпусти та подальшої сексуальної експлуатації.

Після цього, 10 січня 2004 року ОСОБА_3, за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, перевезла на потязі «Полтава-Москва» ОСОБА_5 до м. Москви РФ. Разом з потерпілою ОСОБА_5 їхала в потязі, щоб проконтролювати перевезення останньої та в Москві на залізничному вокзалі передати ОСОБА_4, який на той час вже знаходився в Москві та зустрічав їх, переправивши таким чином ОСОБА_5 через державний кордон України.

Після прибуття в м. Москву їх зустрів ОСОБА_4, який відвіз ОСОБА_5 на квартиру, де вона повинна була проживати. Потерпіла ОСОБА_5 на протязі тижня, з 11 по 18 січня 2004 року сексуально експлуатувалася, згідно укладеної щодо неї незаконної угоди між ОСОБА_3 та сутенером ОСОБА_4 При цьому вона не мала права вільно пересуватися, до неї застосовувалися психологічне та сексуальне насильство та, незважаючи на її постійну сексуальну експлуатацію, постійно мала віддавати борг за її переміщення через державний кордон України в Москву. 18 січня 2004 року сутенер ОСОБА_4 в зв ' язку з тим, що ОСОБА_5 постійно намагалася уникнути надавати інтимні послуги відпустив потерпілу додому в м. Полтаву, взявши з неї обіцянку повернутися та відпрацювати борг.

За продаж ОСОБА_5 до РФ для подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_3 за домовленістю з сутенером ОСОБА_4 отримала від нього матеріальну винагороду в розмірі 100 доларів США, що, згідно довідки національного банку України становить 533,20 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 в середині грудня 2003 року, повторно, з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний план на отримання матеріального прибутку, шляхом оплатної передачі осіб жіночої статі сутенеру для подальшої їх сексуальної експлуатації, перебуваючи в квартирі, яку на той час винаймала ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, з метою продажу для подальшої сексуальної експлуатації, за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, шляхом входження у довіру та обману ОСОБА_2, з якою познайомилася через ОСОБА_5, застосовуючи психологічний вплив, а саме, користуючись матеріальними проблемами потерпілої та обман, завербувала її, довівши їй завідомо неправдиву інформацію стосовно можливості заробити велику суму грошових коштів за короткий термін, працюючи офіціантом або поваром в барі в Москві, запропонувала їй виїхати в Росію, запевнивши про свої можливості у нормальних умовах її праці, переконавши в тому, що сама поїде працювати разом з нею, тобто повідомила завідомо неправдиві дані щодо виду, умов та оплати праці. ОСОБА_2 повністю довіряючи ОСОБА_3, перебуваючи під її впливом та маючи тяжкі матеріальні труднощі, так як на той час офіційно не працювала і в матеріальному плані повністю залежала від своїх близьких, не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_3, погодилася на висунуту пропозицію.

ОСОБА_3, переслідуючи мету втягнення потерпілої в боргову кабалу та матеріальної залежності від неї, поставила ОСОБА_2 умову, що вона познайомить її з господарем бару ОСОБА_4, у якого вона буде працювати та який для оплати квитків на потяг надасть свої кошти, які потерпіла повинна повернути, працюючи в Москві, на що потерпіла погодилася в зв’язку зі скрутним матеріальним станом та  не маючи грошових коштів.

З метою відправки ОСОБА_2 до Москви для заняття проституцією, ОСОБА_3 на початку січня 2004 року познайомила її з ОСОБА_4, який дав кошти ОСОБА_3 для того, щоб вона купила квитки собі та ОСОБА_2 на потяг до Москви. Тим самим ОСОБА_3 оплатно передала ОСОБА_2 особі, що займається звідництвом для розпусти та подальшої сексуальної експлуатації.

Після цього, 10 січня 2004 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, перевезла на потязі «Полтава-Москва» ОСОБА_2 до м. Москва. Разом з потерпілою ОСОБА_2 їхала в потязі, щоб проконтролювати перевезення останньої та в Москві на залізничному вокзалі передати ОСОБА_4, який на той час вже знаходився в Москві та зустрічав їх, переправивши таким чином ОСОБА_2 через державний кордон України.

Прибувши в м. Москву, їх зустрів ОСОБА_4, який відвіз ОСОБА_2 на квартиру, де остання повинна була проживати. Потерпіла ОСОБА_2 на протязі 2 місяців, з 11 січня до початку квітня 2004 року сексуально експлуатувалася, згідно укладеної щодо неї незаконної угоди між ОСОБА_3 та сутенером ОСОБА_4 При цьому вона не мала права вільно пересуватися, до неї застосовувалися психологічне та сексуальне насильство та, незважаючи на її постійну сексуальну експлуатацію, постійно мала віддавати борг за її переміщення через державний кордон України в Москву. На початку квітня 2004 року, сутенер ОСОБА_4 в зв ' язку з тим, що ОСОБА_2 постійно просилася в нього додому відпустив потерпілу додому в м. Полтаву, взявши з неї обіцянку повернутися та відпрацювати борг, погрожуючи при цьому розповісти її близьким та родичам про те, що вона працювала в Москві повією.

За продаж ОСОБА_2 до Російської федерації для подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_3 за домовленістю з сутенером ОСОБА_4 отримала від нього матеріальну винагороду в розмірі 100 доларів США, що згідно довідки національного банку України становить 533,20 гривень .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 в середині грудня 2003 року, повторно, з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний план, на отримання матеріального прибутку, шляхом оплатної передачі осіб жіночої статі сутенеру, для подальшої їх сексуальної експлуатації, перебуваючи в квартирі, де на той час проживала ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, з метою продажу для подальшої сексуальної експлуатації, за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, шляхом входження у довіру та обману ОСОБА_7, з якою познайомилася через ОСОБА_5, застосовуючи психологічний вплив, а саме, користуючись матеріальними проблемами потерпілої та обман, завербувала її, довівши їй завідомо неправдиву інформацію стосовно можливості заробити велику суму грошових коштів за короткий термін, працюючи офіціантом або поваром в барі в Москві, запропонувала їй виїхати в Росію, запевнивши про свої можливості у нормальних умовах її праці, переконавши в тому, що сама поїде працювати разом з нею, тобто повідомила завідомо неправдиві дані щодо виду, умов та оплати праці. ОСОБА_6, повністю довіряючи ОСОБА_3, перебуваючи під її впливом та маючи тяжкі матеріальні труднощі, так як на той час офіційно не працювала і в матеріальному плані повністю залежала від своїх близьких, не підозрюючи про істині наміри ОСОБА_3, погодилася на висунуту пропозицію.

ОСОБА_3, переслідуючи мету втягнення потерпілої в боргову кабалу та матеріальної залежності від неї, поставила ОСОБА_6 умову, що вона познайомить її з господарем бару ОСОБА_4, у якого вона буде працювати та який для оплати квитків на потяг надасть свої кошти, які потерпіла повинна повернути, працюючи в Москві, на що потерпіла погодилася в зв’язку зі скрутним матеріальним станом та  не маючи грошових коштів.

З метою відправки ОСОБА_7 до Москви для заняття проституцією, ОСОБА_3 на початку лютого 2004 року зателефонувала в Москву ОСОБА_4 та повідомила, ща до нього приїде дівчина і необхідно кошти для купівлі квитка на потяг. ОСОБА_4 попросив свою знайому ОСОБА_8, яка на той час перебувала в Полтаві, щоб остання купила квиток для ОСОБА_7, передавши провідником потягу необхідні кошти. Також наказав ОСОБА_2, яка на той час перебувала в м.Москві передзвонити ОСОБА_6 та повідомити про час відправлення та прикмети ОСОБА_8 10-11.02.2004 року ОСОБА_6 зустрілася на Південному вокзалі м.Полтави з ОСОБА_8, якій віддала свій паспорт, а остання купила їй квиток на потяг до Москви.

Після цього, 10-11 лютого 2004 року ОСОБА_6 сіла на потяг «Полтава-Москва» та прибула до м.Москви, де на залізничному вокзалі її зустрів ОСОБА_9, який працював у ОСОБА_4 водієм та відвіз на квартиру, де знаходився ОСОБА_4 Таким чином ОСОБА_3, вмовила та оплатно передала ОСОБА_6 особі, що займається звідництвом для розпусти та подальшої сексуальної експлуатації.

Прибувши на квартиру в м. Москві, де її зустрів ОСОБА_4, потерпіла ОСОБА_6 на протязі 2 місяців, з 11 лютого до початку квітня 2004 року сексуально експлуатувалася згідно укладеної щодо неї незаконної угоди між ОСОБА_3 та сутенером ОСОБА_4 при цьому вона не мала права вільно пересуватися, до неї застосовувалися психологічне та сексуальне насильство та, незважаючи на її постійну сексуальну експлуатацію постійно мала віддавати борг за її переміщення через державний кордон України в Москву. На початку квітня 2004 року сутенер ОСОБА_4 в зв ' язку з тим, що ОСОБА_6 постійно просилася в нього додому відпустив потерпілу додому в м. Полтаву, взявши з неї обіцянку повернутися та відпрацювати борг, погрожуючи при цьому розповісти її близьким та родичам про те, що вона працювала в Москві повією.

За продаж ОСОБА_7 до РФ для подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_3 за домовленістю з сутенером ОСОБА_4 отримала від нього матеріальну винагороду в розмірі 100 доларів США, що згідно довідки національного банку України становить 533,20 гривень.

Загалом ОСОБА_3 від вказаної вище незаконної діяльності отримала матеріальний прибуток на загальну суму 1599,6 грн., які використала на особисті потреби.

Крім того, в середині грудня 2003 року ОСОБА_3 з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний план на отримання матеріального прибутку шляхом втягнення у зайняття проституцією та подальшої оплатної передачі осіб жіночої статі сутенеру для їх сексуальної експлуатації, перебуваючи в АДРЕСА_1, із метою втягнення у зайняття проституцією, шляхом використання уразливого стану та обману ОСОБА_5, з якою була знайома, застосовуючи психологічний вплив, а саме, користуючись матеріальними проблемами потерпілої та обман, довівши їй завідомо неправдиву інформацію стосовно можливості заробити велику суму грошових коштів за короткий термін, працюючи поваром чи офіціантом в Москві, запропонувала їй виїхати в Росію, запевнивши про свої можливості у нормальних умовах її праці, переконавши в тому, що сама поїде разом з нею в Москву, тобто повідомила завідомо неправдиві дані щодо виду виконуваної роботи, умов та оплати праці. ОСОБА_5 повністю довіряючи ОСОБА_3, перебуваючи під її впливом та маючи тяжкі матеріальні труднощі, тобто уразливий стан, так як на той час офіційно не працювала і в матеріальному плані повністю залежала від своїх близьких, не підозрюючи про істині наміри ОСОБА_3, погодилася на висунуту пропозицію поїхати працювати до Москви. Таким чином ОСОБА_3 втягнула ОСОБА_5 в зайняття проституцією.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, в середині грудня 2003 року ОСОБА_3 з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний план на отримання матеріального прибутку, шляхом втягнення у зайняття проституцією та подальшої оплатної передачі осіб жіночої статі сутенеру для їх сексуальної експлуатації, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, із метою втягнення у зайняття проституцією, шляхом використання уразливого стану та обману ОСОБА_2, з якою була знайома, застосовуючи психологічний вплив, а саме, користуючись матеріальними проблемами потерпілої та обман, довівши їй завідомо неправдиву інформацію   стосовно можливості заробити велику суму грошових коштів за короткий термін, працюючи поваром чи офіціантом в Москві, запропонувала їй виїхати в Росію, запевнивши про свої можливості у нормальних умовах її праці, переконавши в тому, що сама поїде разом з нею в Москву, тобто повідомила завідомо неправдиві дані щодо виду виконуваної роботи, умов та оплати праці. ОСОБА_2 повністю довіряючи ОСОБА_3, перебуваючи під її впливом та маючи тяжкі матеріальні труднощі, тобто уразливий стан, так як на той час офіційно не працювала і в матеріальному плані повністю залежала від своїх близьких, не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_3, погодилася на висунуту пропозицію поїхати працювати до Москви. Таким чином ОСОБА_3 втягнула ОСОБА_2 в зайняття проституцією.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно, в середині грудня 2003 року ОСОБА_3 з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою з сутенером ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний план на отримання матеріального прибутку шляхом втягнення у зайняття проституцією та подальшої оплатної передачі осіб жіночої статі сутенеру для їх сексуальної експлуатації, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 з метою втягнення у зайняття проституцією, шляхом використання уразливого стану та обману ОСОБА_7, з якою була знайома, застосовуючи психологічний вплив, а саме, користуючись матеріальними проблемами потерпілої та обман, довівши їй завідомо неправдиву інформацію стосовно можливості заробити велику суму грошових коштів за короткий термін, працюючи поваром чи офіціантом в Москві, запропонувала їй виїхати в Росію, запевнивши про свої можливості у нормальних умовах її праці, переконавши в тому, що сама поїде разом з нею в Москву, тобто повідомила завідомо неправдиві дані щодо виду виконуваної роботи, умов та оплати праці. ОСОБА_6, повністю довіряючи ОСОБА_3, перебуваючи під її впливом та маючи тяжкі матеріальні труднощі, тобто уразливий стан, так як на той час офіційно не працювала і в матеріальному плані повністю залежала від своїх близьких, не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_3, погодилася на висунуту пропозицію поїхати працювати до Москви. Таким чином ОСОБА_3 втягнула ОСОБА_6 в зайняття проституцією.

    Допитана в ході судового слідства підсудна ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів не визнала і показала, що в 2003 році вона познайомилась з ОСОБА_4, який в спілкуванні запропонував їй заробляти гроші в м. Москві, не називаючи конкретних шляхів їх заробляння. В кінці 2003 року він познайомив її з ОСОБА_9, який приїхав з м. Москви для обговорення питань працевлаштування там. Їй не вдалось з ним переговорити, так як він  постійно перебував в стані алкогольного сп’яніння і тоді ОСОБА_4 попросив познайомити його з однією із її знайомих, з якою б він міг виїхати в м. Москву працювати. Про вид діяльності, якою мають займатися дівчата, про вік, який вони повинні мати, він не говорив. Фотографій дівчат показати він не пропонував. Про те, що це буде зайняття проституцією, він не говорив та, знаючи його як свого хорошого знайомого, вона й подумати не могла, що він цим займається. Про те, на який період пропонувалася робота, в якому одязі повинні бути ті, хто з ним поїде, розмови не було. Про те, як буде здійснюватись процес оформлення працевлаштування в Москві, вона з ним не говорила. Він обіцяв хороший заробіток і гарантував житло у своїх знайомих, зазначаючи, що оплату його вони будуть проводити самі. На цей момент у неї була знайома ОСОБА_5, якій вона, зателефонувавши, запропонувала зустрітись з ОСОБА_4 Та погодилась і пообіцяла прийти з ОСОБА_2, яка з її слів теж хотіла їхати працювати в м. Москву. Приблизно в січні 2004 року ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_8 і вона приїхали до ОСОБА_5 по місцю її проживання АДРЕСА_1. Остання вийшла до них на зустріч разом з ОСОБА_2 Після тривалої розмови ОСОБА_5 і ОСОБА_2 погодились на виїзд до м. Москви. Приблизно 10-11 січня 2004 року вона та дві інших потерпілі приїхали в Москву. Кошти на проїзд їм дав ОСОБА_10, який і зустрів їх на пероні разом з ОСОБА_9 Після цього їх зразу ж відвезли на квартиру останнього, який знімав її у своїх знайомих. Там він розповів, хто і чим буде займатись, повідомивши, що це буде зайняття проституцією. Дав журнали, в яких були розрекламовані агентства, які цю роботу надавали, і запропонував самим шукати в них роботу, а зароблені від цього кошти віддавати йому, повертаючи йому борг за проїзд до Москви. Вона ж йому повинна була повернути борг за те, що він водив її по ресторанах та на прогулянки в м. Полтаві. ОСОБА_4 примушував їх надавати йому інтимні послуги, застосовуючи фізичне і психічне насильство. Через декілька днів ОСОБА_5 поїхала до м. Полтави, так як у неї захворіла мати. Трохи пізніше  ОСОБА_4 також поїхав в Полтаву, звідки повернувся разом з ОСОБА_11, з якою його познайомила ОСОБА_8, яка  також працювала у нього повією. Пробувши декілька днів в Москві, ОСОБА_11 повідомила, що її шукають батьки в м. Полтаві, і ОСОБА_4, злякавшись, відпустив останню та її разом з нею додому. Коли вона знаходилась в м. Полтаві, то він постійно телефонував та погрожував, вимагаючи, щоб вона повернулась до м. Москви і відпрацювала борг. Через місяць, побоюючись його погроз, вона поїхала до м. Москви, щоб відпрацювати цей борг. Коли приїхала в м. Москву, то ОСОБА_6 вже була в м. Москві. Яким чином вона там опинилась, їй невідомо. Після її повернення ОСОБА_4 вимагав, щоб вона привезла ще когось для того, щоб швидше відпрацювати борг. Оскільки знайомих таких у неї не було, то вона відпрацьовувала йому сама. Це було зайняття проституцією, відмовитись від чого вона не могла, оскільки боялась його і він міг побити її, що він час від часу і робив. Зрозумівши, що це не дасть ніяких результатів, вона перестала чинити якийсь опір йому. Повідомити в міліцію або якимось іншим чином заявити про своє місцезнаходження вона не могла, оскільки весь час перебувала під його постійним контролем. Ніколи розмір заробітної плати з ним не оговорювався, оскільки ОСОБА_4 говорив, що вони мали постійні борги. При цьому він ніяких грошей їй не платив. Вона так працювала декілька місяців. За цей час ОСОБА_4 переїхав на іншу квартиру, а вона, скориставшись цим, змогла втекти в м. Полтаву. Більше в м. Москву вона не поверталась і проституцією не займалась. Вину визнає в тому, що познайомила ОСОБА_5 з ОСОБА_4 Однак, при цьому не знала про той вид діяльності, яким тій прийдеться займатись в Москві. ОСОБА_5 і ОСОБА_2 він також примусив займатись проституцією, вони на це добровільно не погоджувались.  Грошей від ОСОБА_4 за те, що познайомила його з ОСОБА_5 вона не отримувала. Щодо ОСОБА_7, то яким способом вона попала в м. Москву, вона не знає і сама до цього відношення не має. Один раз вона запропонувала їй їхати в Москву, але коли та відмовилась, вона більше з нею на цю тему не розмовляла. За час, що вона займалась проституцією, ОСОБА_4 їй гроші не платив. Одного разу їй вдалося вкрасти у ОСОБА_4 1200-1300 російських рублів, за які вона й поїхала з м. Москви в м. Полтаву. Харчувалася вона в Москві за рахунок ОСОБА_4, за що, як і за одяг, який він купував для них, вони повинні були відпрацювати. Сексуальні послуги вони надавали за бажанням ОСОБА_4 В м. Полтаві в правоохоронні органи вона не зверталась, так як боялась помсти з боку ОСОБА_4, який говорив, що в нього є знайомі і там. З часу її повернення в м. Полтаву з ОСОБА_4 вона більше не спілкувалась. Коли ОСОБА_4 пропонував роботу, то вона не припускала, що це може бути робота, пов’язана з наданням сексуальних послуг або з сексуальною експлуатацією. Він говорив, що прийдеться працювати і займатись в сфері ресторанного бізнесу. Маючи молодий на той час вік, вона не замислювалась над тим, що там може бути конкуренція чи щось подібне. Вона йому довіряла, оскільки він був інтелегентною з виду людиною, вихованою і справляв приємне враження.

    Незважаючи на невизнання підсудною вини у вчиненні інкримінованих їй злочинів, її винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.

    Потерпіла ОСОБА_5, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 49-50), показала, що в січні 2003 року вона познайомилась з підсудною і почала спілкуватись з нею. В січні вона ж запропонувала їй роботу в Москві диспетчером таксі. З цього приводу вона приїжджала до неї тричі. Останній раз вона приїхала з двома чоловіками і жінкою, яких представила як тих, хто допоможе в працевлаштуванні. Вона погодилась їхати працювати в Росію. Підсудна купила проїзні квитки і разом з нею та потерпілою ОСОБА_2 в кінці січня 2003 року вони поїхали до Москви. Там їх зустрів ОСОБА_4 і привіз їх на квартиру в Мітіно. На квартирі вже проживали ОСОБА_12, жінка на ім’я ОСОБА_5 і ОСОБА_9 Вони поселились в квартиру до них. Через два дні ОСОБА_4, який їх зустрів, сказав їй, що вона буде працювати  не диспетчером, а повією. Після цього вона зателефонувала своїй матері, сказала їй, що була в гостях і повертається додому. Через тиждень вона повернулась. Однак, через три дні невідомий чоловік зателефонував їй і сказав, що вона повинна відпрацювати борг в сумі 4000 російських рублів, які на неї було затрачено.  Оскільки вона певний час не поверталась до Москви, то невідомий знову зателефонував їй і висловив погрози поширити інформацію про її поведінку і справжній характер діяльності, якою вона займалася. Це змусило її знову повернутись в Москву. Після повернення вони почали проживати на АДРЕСА_3, де вже проживала дівчина на ім’я ОСОБА_7 і чоловік ОСОБА_16, якому належала квартира. Зразу ж після повернення ОСОБА_4 сказав, що потрібно йти і працювати, назвавши при цьому адресу. Вона разом з ОСОБА_2 пішла на квартиру, що неподалік. Там вона надавала сексуальні послуги одному чоловікові, хоча їх там знаходилось п’ять. Надавши їх, вона пішла звідти назад на квартиру. ОСОБА_4 на той час вже забрав ті гроші, які вона віддала ОСОБА_2 Після цього вона пропрацювала ще місяць і повернулась додому. Вважає, що підсудна причетна до втягнення її в сексуальне рабство. Остання говорила їй, що їде туди працювати, але як саме, не говорила. Після приїзду в присутності всіх ОСОБА_4 сказав, що вони будуть працювати повіями, а підсудна буде сидіти на телефоні і приймати телефонні дзвінки. Їй невідомо, щоб підсудна працювала так, як вона чи інші повії. Підсудна говорила їй, що вона знайома з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що підсудна за те, що схилила її до поїздки на заробітки отримала від ОСОБА_4 гроші. Останній говорив їм, що підсудна про все це знала тільки їм не говорила.

    Аналогічні показання про обставини залучення до участі в зайняття проституцією дала в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_2, а також ОСОБА_6, показання якої були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 78-80, 90-92), оскільки в судове засідання вона не з’явилася в зв’язку з виїздом для постійного проживання за межі України.

Свідок ОСОБА_13, показання якої були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 23-24, 153-154), показала, що на початку 2004 року вона познайомилась з підсудною на квартирі в м. Полтаві, де крім останньої знаходились також ОСОБА_4, ОСОБА_8 та  ОСОБА_11. Підсудна в ході розмови запропонувала поїхати в Москву працювати. Вона їй сказала, що знає, яка робота може бути в Москві. Тоді підсудна сказала їй, що може запропонувати їй Стамбул, де будуть кращі заробітки. Вона відмовилась і поїхала додому. Через деякий час до неї приїхали ОСОБА_4, підсудна і ОСОБА_8 та знову почали умовляти її їхати в Москву. Оскільки вона не була зареєстрована в Полтаві, то сказала, що через це не може виїхати. ОСОБА_4 запропонував їй свої послуги в прискоренні реєстрації і допоміг в цьому. Вона погодилась їхати. Коли приїхали в Москву, то їй запропонували піти на ринок і роздати візитки арабам і подібним про надання інтимних послуг. Спочатку підсудна їздила працювати як повія, а потім почала працювати диспетчером, приймаючи замовлення на надання інтимних послуг. Вона також надавала інтимні послуги. Днів через десять вона поїхала в Полтаву. Дозвіл на це їй дав ОСОБА_4, який запропонував також привезти дівчат, за що обіцяв винагороду. Так як вона відповіла, що таких немає, то він сказав, що буде відпрацьовувати після повернення борги. Приблизно через тиждень після її приїзду в Полтаву їй зателефонував ОСОБА_4 і зажадав, щоб вона поверталася, так як вона йому заборгувала, пригрозивши, що якщо не повернеться, то він її найде і помститься. Вона повернулася і він почав її інтенсивно використовувати в наданні інтимних послуг, пропонуючи роботи це частіше від інших. Так вона пропрацювала приблизно півроку або трішки менше. Після цього вона повернулась в Полтаву і більше нікуди не їздила. Роль підсудної полягає в тому, що вона переконувала її в необхідності їхати на заробітки в Москву, зазначаючи, що нічого  страшного в цьому немає. Вона не знає, отримувала підсудна за поставку дівчат в Москву чи ні гроші. ОСОБА_4 був сутинером і таксистом.  

Про втягнення в зайняття прости цією осіб жіночої статі та активну роль в цьому підсудної показала під час досудового слідства свідок ОСОБА_11, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 156), яка підтвердила, що підсудна як підшукувала на пропозицію ОСОБА_4 осіб жіночої статі для цього, так і примушувала їх надавати послуги та отримувала винагороду за це. Особисто їй підсудна висловлювала погрози в разі, якщо вона розповість кому б то не було правду про це.

Факт залучення підсудною осіб жіночої статі для зайняття проституцією в м. Москві підтвердила в ході досудового слідства свідок  ОСОБА_8, показання якої були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 155).

    Із показань свідка ОСОБА_14, які були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 152), слідує, що вона влітку 2004 року протягом двох місяців проживала на одній із квартир в м. Москві разом з потерпілими та підсудною. Вона бачила, що ті займаються наданням інтимних послуг, але їй нічого невідомо про протиправну діяльність підсудної, пов’язану з торгівлею людьми або втягненням потерпілих в зайняття проституцією, оскільки остання як і потерпілі надавала інтимні послуги.

    Аналогічно про причетність підсудної до вчинення інкримінованих їй діянь показала в ході досудового слідства свідок ОСОБА_15, показання якої були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 196). З них слідує, що вона під час затримання підсудної знаходилась з нею в одній камері ІТТ і та розповідала їй про те, що займалась вербуванням осіб жіночої статі для заняття проституцією в РФ.

    Вина підсудної також підтверджується:

заявою ОСОБА_5 (т. 1 а.с.12);

    її явками з повинною   від 31 березня 2009 року (т. 1 а.с.137, 141, 145);

    протоколом огляду від 16 жовтня 2008 року під час якого ОСОБА_5 видала працівникам міліції 2 фотокартки, на яких вона сфотографована під час перебування в м. Москві (т. 1 а.с.16-17);

протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 від 30 березня 2009 року, під час якого було вилучено записники та проїзні квитки (т. 1 а.с.103-104);

речовими доказами по справі: фотокартками, квитками та записником і блокнотом (т. 1 а.с.19, 107-109);

    протоколом огляду від 16 березня 2009 року 2 фотокарток та квитка на потяг, які надала ОСОБА_6 (т. 1 а.с.81-82);

    речовими доказами по справі: фотокартками та квитком на потяг (т. 1 а.с.84-87) та іншими доказами в їх сукупності.

    Аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку про їх повну узгодженість та відповідність між собою в частині, що стосується дій підсудної по втягненню підсудною разом з іншими особами в зайняття проституцією осіб жіночої статі та отримання винагороди за це. Показання вказаних осіб як в ході досудового слідства, так і судового розгляду являються послідовними, логічно обґрунтованими, вони в повній мірі узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами, а тому суд приймає їх до уваги як правдиві та покладає в основу обвинувачення підсудної у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

    Виходячи з цього, суд критично оцінює показання підсудної, вважаючи їх способом захисту останньої від пред’явленого обвинувачення та розцінюючи як намір її уникнути покарання за скоєне. При цьому суд враховує, що в ході досудового слідства підсудна вину визнавала частково та зверталась із зізнаннями до правоохоронних органів, в яких повідомляла про скоєні нею злочини. Тому її твердження в суді про те, що вона обмовила себе у причетності до скоєння їй інкримінованого, суд розцінює як надумане та до уваги не приймає, оскільки воно спростовується іншими доказами по справі.

  Отже, виходячи з цього, суд вважає доведеною її вину у вчиненні інкримінованих їй діянь і кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 149 КК України, оскільки вона вчинила дії, які виразилися у торгівлі людьми, здійсненні іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, вербуванні, переміщенні, передачі людини, вчиненими з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану особи, вчиненими щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 2 ст. 303 КК України, оскільки вона вчинила дії, які виразилися у втягненні особи в заняття проституцією з використанням обману та уразливого стану особи, щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

          Обставин,  які пом’якшують або обтяжують покарання підсудної, суд не знаходить.      

                Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної та обставини, що впливають на призначення покарання.

                Суд враховує, що підсудна вперше вчинила злочин та притягується до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику її особи, відсутність обставин, які обтяжують покарання, явки з повинною, з якими вона зверталась в правоохоронні органи на досудовому слідстві, повідомляючи про скоєні злочини, і вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням наведеного суд вважає за можливе звільнити підсудну від відбування покарання в порядку, визначеному ч. 1 ст. 75 КК України, з випробуванням. При визначенні виду і розміру покарання суд враховує думку потерпілих, які не наполягають на її суворому покаранні та ізоляції її від суспільства.

    Цивільний позов по справі не заявлено.

          Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.    

    Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

 ОСОБА_3  визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149 та ч. 2 ст. 303 КК України і засудити її:

за ч. 2 ст. 149 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна;    

за ч. 2 ст. 303 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі  ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

          Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

        Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженої ОСОБА_3 у виді  підписки про невиїзд залишити без змін.

    Речові докази (т. 1 а. с. 107-110), - зберігати при матеріалах справи.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

          Суддя                                                                                                    А.Г.Савченко