ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 143/10

    В И Р О К

Іменем України

16 березня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько О.В.

    за участю прокурора                     Гринь О.В.

    представника цивільного позивача             ОСОБА_1

             підсудного                             ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

      ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, мешканця АДРЕСА_1, вірменина, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого,  ніде не працює, судимого

    30 вересня 2005 р. Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на один рік;

   5 квітня 2006 р. цим же судом за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 190, 70 КК України до позбавлення волі строком на два роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено до відбуття два роки один місяць позбавлення волі, звільненого 5 жовтня 2006 р. умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 10 днів

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Е п і з о д № 1. 5 червня 2009 р., приблизно о 19 год., підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в магазині кондитерських виробів ПП «ОСОБА_8», що на ринку «Мотель» в м. Полтаві, повторно, таємно з прилавку викрав мобільний телефон «Nokia 5300» вартістю 999 грн. та коштами на рахунку в сумі 30 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_3, якій він належить, збитку на загальну суму 1029 грн.

Е п і з о д № 2. 13 липня 2009 р., в вечірній час, він же, перебуваючи навпроти будинку № 3 по вулиці Калініна в м. Полтаві та допомагаючи потерпілому ОСОБА_4 вийти із автомобіля «Джелі», який потрапив в ДТП, повторно, таємно, шляхом вільного доступу з заднього пасажирського сидіння викрав мобільний телефон «Samsung D 600» вартістю 760 грн., який йому належить, завдавши останньому збитку на вказану суму.

Е п і з о д № 3. 17 липня 2009 р., приблизно о 20 год. 20 хв., він же, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Торговий центр», що по вулиці Калініна в м. Полтаві,  повторно,  таємно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон «Motorolla L 2» вартістю 240 грн., який належить потерпілому ОСОБА_5, завдавши йому збитку на вказану суму.

Е п і з о д № 4. 28 вересня 2009 р., приблизно о 16 год. 30 хв., він же, шляхом вільного доступу із автомобіля «Део-Ланос» д. н. з. НОМЕР_1, який знаходився неподалік від зупинки громадського транспорту «Мотель» в м. Полтаві, повторно, таємно викрав мобільний телефон «Nokia 1202» вартістю 272 грн. з картою оператора мобільного зв’язку МТС вартістю 10 грн. та коштами на рахунку в сумі 30 грн., а також мобільний телефон «Nokia 1202» вартістю 308 грн. з картою оператора мобільного зв’язку «Білайн» вартістю 10 грн. та коштами на рахунку в сумі 30 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_6, якому вони належать збитку на загальну суму 630 грн.

Е п і з о д № 5. 16 листопада 2009 р., приблизно о 16 год., він же, перебуваючи в приміщенні гіпермаркету «Епіцентр К», що по вулиці Київське Шосе в м. Полтаві, шляхом вільного доступу намагався таємно викрасти 3 очисники інжекторних ефективних № 2 вартістю 66,50 грн. кожний, гель для гоління  «Зволожуючий» вартістю 27,55 грн. в кількості 3 штуки, дезодорант «Невидимий» вартістю 18,98 грн. та інше майно на загальну суму 326,21 грн., але злочин не довів до кінця по причинах незалежних від його волі, оскільки при спробі вийти з території гіпермаркету був затриманий працівниками служби безпеки.

Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтвердивши факти їх скоєння за обставин, викладених вище.

Потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, показання яких були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 27-28, т. 2 а. с. 15, 31, 51), підтвердили факти викрадення у них майна підсудним за вказаних вище обставин та заподіяння їм збитків на вказані суми. Претензій матеріального характеру до підсудного ніхто із них не має.

Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_2 по епізодах № 1-4 як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто за ч. 2 ст. 185 КК України, а по епізоду № 5 як замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, оскільки злочин ним не було доведено до кінця по причинах, незалежних від його волі, так як він був затриманий, тобто за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого.      

          Обставин, які  обтяжують покарання  підсудного, суд не знаходить.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд враховує, що вчинені підсудним злочини являються злочинами середньої тяжкості.

          Суд також враховує особу підсудного, який раніше неодноразово засуджувався за вчинення, в тому числі, і аналогічних злочинів та має непогашену судимість за попереднім вироком, визнав свою вину у вчиненні злочинів і щиро розкаявся у цьому, характеристику його особи, наявність обставин, що пом’якшують і відсутність тих, які обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді арешту, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

    Цивільний позов по справі не заявлений.

          Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

    Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

  ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України і засудити його:

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на три місяці;

за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на чотири місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді арешту строком на чотири місяці.    

Строк відбування покарання рахувати з 16 лютого 2010 р., зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв’язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі.  

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 у виді  взяття під варту залишити без змін.

    Речові докази, які передані на зберігання потерпілим, повернути їм же.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя                                                                                                    А.Г.Савченко