П О С Т А Н О В А                           Справа № 4-128/10

   30 червня 2010 року                                                                                                  м. Полтава

         Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Литвиненко І.Ю.,

при секретарі Севідовій Л.Ю.,

за участю скаржника ОСОБА_1, захисника – адвоката ОСОБА_2, прокурора Коритного О.В.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про відмову у порушення кримінальної справи, -

 В С Т А Н О В И В:

         До Октябрського районного суду м. Полтави з письмовою скаргою з проханням скасувати постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, винесену 14 травня 2010 року заступником прокурора Полтавській області Карпінським П.С., за її заявою про порушення кримінальної справи стосовно працівників правоохоронних органів Полтавської області, звернулася ОСОБА_1  

         У скарзі вона прохає скасувати зазначену постанову, як незаконну внаслідок неповноти проведеної за її скаргою дослідчої перевірки. В обґрунтування цьому зазначає, що 17 лютого 2010 року слідчим з ОВС прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 порушено кримінальну справу № 10669010 стосовно її сина ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 386 КК України. Попри відсутність законних для того підстав, 16 лютого 2010 року о 18 годині 30 хвилині її сина було затримано працівниками УСБ України у Полтавській області за підозрою у вчиненні злочину. Затриманням керував слідчий прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 По затриманню сина було доставлено до Миргородської районної прокуратури, де без складення протоколу затримання його утримували до 05 години 30 хвилини 17 лютого 2010 року. Під час перебування сина у приміщенні цієї прокуратури, працівниками УСБ України у Полтавській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, працівниками прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та ОСОБА_10, працівником ВВБ у Полтавській області ГУБОЗ МВС України ОСОБА_11 до сина застосовувалися недозволені методи досудового слідства. Запрошеного нею адвоката ОСОБА_12 у приміщення Миргородської районної прокуратури до її сина не допустили. Після 05 години 30 хвилини 17 лютого 2010 року сина незаконно доставили до прокуратури Полтавської області, де утримували до 13 години 30 хвилини, коли ОСОБА_3 склав протокол про затримання її сина. Внаслідок незаконного затримання сина у період часу з 18 години 30 хвилини 16 лютого до 13 години 30 хвилини 17 лютого 2010 року, зазначені працівники правоохоронних органів вчинили діяння, які підпадають під ознаки складу злочину, передбаченого ст.ст. 364, 365, 371-374 КК України. У своїх письмових поясненнях, опитані за її скаргою, наведені працівники правоохоронних органів підтвердили факт незаконного затримання її сина. Не зважаючи на це, Карпінським П.С. незаконно винесено постанову про відмову у порушенні стосовно них кримінальної справи. При проведенні за її скаргою дослідчої перевірки не були опитані ні вона, ні її син ОСОБА_4, ні адвокат Миргородської міської колегії адвокатів ОСОБА_12, ні заявниця про вимагання коштів ОСОБА_14 та її син ОСОБА_15, що свідчить про проведення перевірки упереджено та неповно. З цих підстав прохає постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, винесену 14 травня 2010 року заступником прокурора Полтавській області Карпінським П.С., скасувати.            

         Вивченням матеріалів про відмову у порушенні кримінальної справи встановлено, що 22 квітня 2010 року ОСОБА_16 звернулася до Генерального прокурора України зі скаргою на неправомірні дії працівників правоохоронних органів Полтавської області з проханням прийняти рішення у порядку ст. 97 КПК України. Підставами вважати дії працівників правоохоронних органів незаконними вказала застосування до її сина ОСОБА_4 фізичного та психічного насильства. Під час перевірки відібрано письмове пояснення у слідчого ОСОБА_3, який пояснив, що після затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_17 16 лютого 2010 року, з 18 години 30 хвилини до 19 години 45 хвилини, він оглядав місце події, а потім до 01 години 17 лютого 2010 року виготовляв протокол огляду. Після цього запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_17 дати пояснення з приводу отримання ними коштів від ОСОБА_14, на що вони погодилися та дали письмові пояснення. Він сам телефонував матері ОСОБА_4 та повідомив про знаходження у прокуратурі. ОСОБА_4 та ОСОБА_17 хотіли побачити рідні -  брат ОСОБА_17, мати та наречена ОСОБА_4, але зробити це було ніяк, так як вони у цей час спілкувалися із працівниками прокуратури. Чоловіка, який представився місцевим адвокатом, він не допустив до ОСОБА_4 та ОСОБА_17, так як той не надав йому документів. які підтверджували б його повноваження.  Далі, після відібрання у ОСОБА_17 та ОСОБА_4 пояснень, вони виявили бажання проїхати до прокуратури Полтавської області, де він повинен був прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_14 З цих підстав, близько 04 години 17 лютого 2010 року усі особи, які брали участь у реалізації заяви ОСОБА_14 поїхали у м. Полтаву. З 06 години 17 лютого 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_17 знаходилися у приміщенні прокуратури області, очікуючи його рішення, де вільно пересувалися, харчувалися. 0 13 годині 17 лютого 2010 року він прийняв рішення про порушення кримінальної справи і затримав ОСОБА_4 у порядку ст. 115 КПК України о 13 годині 35 хвилині. Порушень вимог КПК України не допускав.          

         Опитані при вирішенні скарги ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_9,  ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали пояснення, які в цілому співпадають із поясненнями ОСОБА_3 Підставами для прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи  зазначено, що у ході перевірки факти застосування до  сина ОСОБА_1 незаконних методів дізнання та слідства з боку слідчого ОСОБА_3 та оперативних працівників управління СБ України у Полтавській області, об’єктивного підтвердження не знайшло. У порушенні кримінальної справи стосовно  слідчого ОСОБА_3, прокурора-криміналіста ОСОБА_10, оперативних працівників управління СБ України у Полтавській області ОСОБА_9,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також працівника ВВБ  у Полтавській області ГУБОЗ МВС України ОСОБА_11 відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності у їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 371-374 КК України.

         У судовому засіданні ОСОБА_1 свою скаргу підтримала, прохала задовольнити. Пояснення надала аналогічні тексту скарги. Додатково пояснила, що працівниками правоохоронних органів, які затримували сина, до нього застосовувалося фізичне насильство – синові га голову вдягали шапку і били по голові. Сам син про це їй не казав, але про це балакав увесь Миргород. Після того, як сина не арештували, він скаржився на головні болі в області потилиці і від цього лікувався. Разом з нею 16 лютого 2010 року під прокуратурою чекав на ОСОБА_17 його батько, дівчина, на якій її син збирався одружитися на ім’я ОСОБА_20 та її подруга на ім’я ОСОБА_21, які можуть повідомити факти порушення вимог законодавства.  

         Адвокат ОСОБА_2 заяву ОСОБА_1 підтримав, пояснення надав аналогічні тим, які надані скаржницею. Пояснив, що наявність склад злочину у діях працівників правоохоронних органів вбачає насамперед тому, що ОСОБА_4, без затримання у порядку ст.ст. 106, 115 КПК України, тримали у приміщенні Миргородської та прокуратури області з 18 години 30 хвилини 16 лютого до 13 години 30 хвилини 17 лютого 2010 року. У постанові про відмову у порушенні кримінальної справи проігноровано фактичні обставини справи.

         Прокурор вважав постанову про відмову у порушенні кримінальної справи законною та обґрунтованою, не вбачаючи у діях працівників правоохоронних органів ознак жодного складу злочину з підстав, викладених у цій постанові. Пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_17 надали власноручно пояснення, у який нічого не писали ні про застосування до них з боку слідчого та працівників оперативної групи насильства, ні про бажання мати захисників.  

         Заслухавши пояснення скаржниці та адвоката, з’ясувавши думку прокурора, дослідивши матеріали скарги та матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи, вважаю, що скарга підлягає задоволенню внаслідок неповноти проведеної дослідчої перевірки.

         Так, для того, щоб пересвідчитися у добровільному знаходженні ОСОБА_4 та ОСОБА_17 у приміщенні Миргородської міжрайонної прокуратури та у приміщенні прокуратури Полтавської області з 18 години 30 хвилини 16 лютого до 13 години 30 хвилини 17 лютого 2010 року, у ході дослідчої перевірки слід відібрати пояснення у них самих. Крім того, для того, щоб підтвердити чи спростувати наведені у скарзі ОСОБА_1 факти порушення вимог чинного КПК України, слід відібрати пояснення у адвоката ОСОБА_12, брата ОСОБА_17, знайомої ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_20, її подруги на ім’я ОСОБА_21, а також самої ОСОБА_19 Також, для підтвердження чи спростування факту застосування фізичного насильства, враховуючи перебування затриманих у порядку ст. 115 КПК України ОСОБА_4 та ОСОБА_17 у приміщенні ІТТ, слід отримати та приєднати до матеріалів перевірки документальне підтвердження наявності чи відсутності у них тілесних ушкоджень при вміщенні їх до цього закладу. Не обмежуючись наведеним переліком, виконати і інші дії, у яких може виникнути необхідність під час перевірки.      

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-1, 236-2 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

         Постанову заступника прокурора Полтавської області Карпінського П.С. від 14 травня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно старшого слідчого з ОВС прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, прокурора-криміналіста прокуратури Полтавської області ОСОБА_10, оперативних працівників управління СБ України у Полтавській області ОСОБА_9,  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та працівника ВВБ  у Полтавській області ГУБОЗ МВС України ОСОБА_11, за відсутністю у їх діях ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 371-374 КК України, – скасувати.

         Матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи повернути прокурору Полтавської області для організації додаткової перевірки.

         Постанову може бути оскаржено прокурором або скаржником протягом семи діб з моменту її винесення, шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Полтавської області.

         Суддя                                                                                                      І.Ю. Литвиненко