ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 280/10

    В И Р О К

Іменем України

19 березня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                             Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       ЗагорулькоО.С.

            за участю прокурора                     Попка О.В.

    захисника                             ОСОБА_1

    потерпілого                             ОСОБА_2

    законного представника потерпілого             ОСОБА_3

             підсудного                             ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню  

                               ОСОБА_4,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зеленківка Чутівського району Полтавської області, мешканця  АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, вдівця, пенсіонера, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

в с т а н о в и в :

28 березня 2009 р., приблизно о 20-й год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з своєю померлою дружиною ОСОБА_5 за місцем їх проживання в квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязненних стосунків, які раптово виникли, наніс їй більше 8 ударів кулаками по тулубу та один удар кулаком в область голови, після яких потерпіла встала та направилась до спальні. Направляючись туди, вона впала на підлогу, вдарившись при цьому головою об неї, внаслідок чого спричинила собі крововиливи в м’які покрови голови в лівій лобно-тім’яно-височній області, крововиливи під м’яку мозкову оболонку лобних і тім’яних долей правої і лівої півкуль мозку, лівої височної долі і обох міндалин мозжечки, які згідно висновку експерта № 305-в від 24 квітня 2009 року утворились не менш ніж від однократної дії тупих предметів, які діяли з достатньою силою прикладення, стосовно живої особи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку таких, що потягли за собою смерть потерпілої. Інші тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої, відносяться до легких і до причини її смерті відношення не мають.

Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав, що дійсно в той день він спільно з дружиною протягом дня розпивав спиртні напої та між ними виникала сварка із-за того, що остання, яка значно молодша від нього за віком, вела аморальний спосіб життя, допускала подружню зраду, днями, не являючись додому, проводила час невідомо де. Востаннє ввечері після 20-ї години між ними знову виникла сварка із-за цього, в ході якої він лежачій на дивані потерпілій наніс декілька ударів рукою по голові. Після цього в квартирі задзвонив телефон і син покликав потерпілу підійти, так як телефонували саме їй. Прямуючи до телефону, потерпіла впала в коридорі, вдарилась головою об підлогу та знепритомніла. Син зразу ж викликав карету швидкої медичної допомоги, якою  та й була доставлена до лікарні, де померла. Умислу причинити їй тяжкі тілесні ушкодження або смерть він не мав і сталося це з необережності. Щиро кається у вчиненому та просить його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2, син підсудного та загиблої, в ході судового слідства показав, що в той вечір знаходився разом з батьками вдома і працював з комп’ютером. Батько і мати знаходились в одній кімнаті. Сварки, крику і бійки між ними він не чув і не бачив. Коли зателефонував його дідусь і попросив до телефону матір, він покликав її і вона, вставши з дивану, почала йти до телефону. В цей час він почув шум падіння та удару. Коли вийшов з своєї кімнати, то побачив, що на підлозі лежала мати, а батько знаходився на певній відстані від неї. Підсудний попросив зразу ж викликати карету швидкої медичної допомоги і коли він це зробив, то той пішов зустрічати лікарів. Мати до їх приїзду прийшла до свідомості і каретою швидкої медичної допомоги була госпіталізована в лікарню, де й померла.  

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 суду пояснила, що потерпіла останні роки досить хворіла. Підсудного охарактеризувала як досить спокійну, добру, врівноважену людину, яка спокійно реагувала на самі неприємні для нього події.

    Свідок ОСОБА_6, лікар швидкої медичної допомоги, яка на виклик підсудного виїжджала на місце скоєння злочину, в ході судового слідства не виключила отримання потерпілою тілесних ушкоджень за обставин, викладених вище. Вона також зазначила, що потерпіла була в стані алкогольного сп’яніння і в неї була черепно-мозкова травма. Дані про травму повідомив її син, який сказав, що почув шум падіння і побачив матір лежачою на підлозі. Травма була тупою і по розмірах свідчила, що могла виникнути внаслідок як удару твердим предметом, так і при ударі об нього.

    Судово-медичний експерт ОСОБА_7 суду пояснив, що об’єктивних судово-медичних даних, які б давали підстави стверджувати про характер предмету, яким були нанесені ушкодження, немає. Він не виключив утворення тяжких тілесних ушкоджень у потерпілої як від удару її по голові, так і при падінні з висоти власного росту або ударі об твердий предмет з виступаючою поверхнею.

Згідно висновку  судово-медичного експерта № 305-в від 24 квітня 2009 року (а. с. 70-71) у потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження, які можна умовно розділити на дві групи:

Перша група: крововиливи в м’які покриви голови в лівій лобно-тім’яно-скроневої області; крововиливи під м’яку мозкову оболонку лобних і тім’яних долей правої і лівої півкуль мозку, лівої скроневої долі і обох мигдалин мозжечки. Ці тілесні ушкодження носять характер прижиттєвих, утворилися від не менш, ніж однократної дії тупих предметів, що діяли з достатньою силою прикладення, стосовно живої особи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку потягли за собою смерть потерпілої.

Друга група: садна по передній поверхні лівого колінного суглобу; синці: по передньо-зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча; по передньо-зовнішній поверхні верхньої третини лівого передпліччя; по задньо-зовнішній поверхні нижньої третини лівого ліктьового суглобу; по тильній поверхні лівої кисті з переходом на нижню третину лівого передпліччя; по передньо-зовнішній поверхні верхньої третини правого плеча; по задньо-зовнішній поверхні середньої третини правого передпліччя; по передньо-зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя; по тильній поверхні правої кисті у основи 2-5 пальців; по передньо-внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна. Вищезазначені тілесні ушкодження носять характер прижиттєвості, утворилися не менш, ніж восьмикратної дії тупих предметів, стосовно живої особи відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи підсудний як на момент вчинення злочину, так і на час її проведення не страждав і не страждає яким-небудь психічним захворюванням та тимчасовим розладом психічної діяльності (а. с. 77-83).

Аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину. Зважаючи на те, що показання підсудного в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі і їм не суперечать, суд розцінює їх як правдиві та разом з іншими доказами покладає їх в основу його обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_4 як вбивство, вчинене через необережність, тобто за ч. 1 ст. 119 КК України.

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.      

          Обставин, які  обтяжують покарання  підсудного, суд не знаходить.  

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд враховує, що вчинений підсудним злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

          Суд також враховує особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину у вчиненні злочину і щиро розкаявся в цьому, характеристику його особи, наявність обставин, що пом’якшують і відсутність тих, які обтяжують покарання, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням наведеного суд вважає за можливе звільнити підсудного від відбування покарання в порядку, визначеному ч. 1 ст. 75 КК України, з випробуванням. При визначенні виду і розміру покарання суд враховує думку потерпілого та законного представника потерпілого, які не наполягають на суворому покаранні підсудного та просять не позбавляти його волі.

    Цивільний позов по справі не заявлено.

          Речових доказів по справі немає.    

    Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

 ОСОБА_4  за ч. 1 ст. 119 КК України на три роки позбавлення волі.    

На підставі  ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

          Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

        Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_4 у виді  підписки про невиїзд залишити без змін.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

          Суддя                                                                                                    А.Г.Савченко