ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007р. | м.Київ | № 48/13-А |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№48/13-А | м. Київ | 04.04.07 |
15 год. 45 хв.
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «КК Рантьє» |
До | Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку |
Про | Визнання нечинними постанов |
Головуючий суддя | Сулім В.В. |
Судді Сташків Р.Б. Якименко М.М. Секретар судового засідання Салтан В.В. |
Представники: |
Від позивача: | Бойко К.В. –пред за довір. |
Від відповідача: | Васильківська В.Є. –пред. за довір. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про визнання нечинними постанов Відповідача № 432-УМ від 07.10.2005 та № 433-УМ від 07.10.2005 про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів. Позов мотивовано тим, що накладення санкцій відбулося незаконно і необґрунтовано, оскільки Позивач отримав ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів у ІІІ кварталі 2005 року, до цього часу він не мав права здійснювати і не здійснював професійної діяльності на ринку цінних паперів, тому він не зобов’язаний був подавати Відповідачу адміністративні дані.
26.12.2006 Ухвалою Господарського суду м. Києва було відкрито провадження у справі та призначено попереднє засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2007 було призначено колегіальний розгляд справи.
25.01.2007 Господарським судом м. Києва від було винесено Ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду на 22.03.2007.
29.01.2007 В.о. Голови Господарського суду м. Києва було видано Розпорядження, яким визначено склад суду для колегіального розгляду справи.
30.01.2007 Ухвалою Господарського суду м. Києва було призначено розгляд справи на 27.02.2007 у складі судової колегії.
27.02.2007 Ухвалою господарського суду м. Києва було задоволено клопотання Позивача та зупинено провадження по справі до 22.03.2007.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до п.1.5 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку № 60 від 14.03.2001, учасник ринку цінних паперів має право здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі отриманої ліцензії лише за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації, що й було зроблено Позивачем 11.07.2005.
Позивач вважає, що підстави, передбачені Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених Наказом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 09.01.1997 №2 у редакції Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 13.02.2001 №27, для порушення Відповідачем справи та винесення оскаржуваних постанов № 432-УМ від 07.10.2005 та № 433-УМ від 07.10.2005 відсутні.
У зв’язку з цим Позивач просить суд визнати нечинними прийняті Відповідачем постанови № 432-УМ від 07.10.2005 та № 433-УМ від 07.10.2005 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів та закрити провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні торговця цінними паперами Товариства з обмеженою відповідальністю «КК Рантьє».
04.04.2007 Позивач подав до суду заяву, в якій уточнив свої позовні вимоги у зв’язку з тим, що Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.11.2005 № 654 скасовано постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 07.10.2005 №433-УМ та закрито справу у відношенні до Позивача з цього приводу.
З урахуванням такого, Позивач, уточнивши свої позовні вимоги, виклав їх в такому вигляді:
- визнати нечинною постанову № 432-УМ від 07.10.2005 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
З огляду на це, суд задовольнив клопотання Позивача, у зв’язку з чим на підставі п.2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України закрив провадження по справі в частині визнання нечинною постанови Відповідача № 433-УМ від 07.10.2005.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити Позивачу в задоволенні позову з таких підстав.
Моментом видачі ліцензії є дата її видачі, яка зазначена у самій ліцензії, в даному випадку –25.06.2005. Таким чином першим звітним кварталом для Позивача є ІІ квартал 2005 року. Оскільки Позивачем не було виконано вимоги затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 08.06.2004 №279, яким затверджено Положення про порядок складання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами та подання відповідних документів до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в частині необхідності подання щоквартальних даних за ІІ квартал 2005 року, то застосування Відповідачем до Позивача адміністративно-фінансових санкцій є цілком правомірним та обґрунтованим.
Крім того, Позивачем пропущено встановлений ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України строк на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом 18.12.2006, про що свідчить відмітка штемпеля на позовній заяві.
У судовому засіданні Позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи своє клопотання про поновлення пропущеного строку, Позивач зазначив, що Відповідачем не було належним чином та вчасно відправлено йому постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 07.10.2005 № 433-УМ та № 432-УМ, а також Рішення від 23.11.2005 № 654 про перегляд постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 07.10.2005 № 433-УМ у порядку нагляду, яким було скасовано постанову № 433-УМ від 07.10.2005, а справу про правопорушення на ринку цінних паперів відношенні ТОВ «АК «Рантьє»закрито.
Обґрунтування Позивача підтверджуються відсутністю доказів про відправку йому Відповідачем оскаржуваних Постанов, а також Рішення від 23.11.2005.
Відповідно до ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.
Зважаючи на поважність причин пропуску Позивачем строку на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом та обґрунтованість заявленого клопотання, суд, керуючись ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, поновлює строк на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
04.04.2007 в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі № 48/13-А.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 45, 46 Кодексу адміністративного судочинства України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України до початку судового розгляду Судом було роз’яснено права та обов’язки сторін, які беруть участь у справі, передбачені статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
23.09.2005 Відповідачем було складено постанову №13/01/13829 про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні Позивача з приводу неподання адміністративних даних за ІІ квартал 2005 року.
28.09.2005 Відповідачем складено акт № 93-УМ про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зазначалося, що Позивач порушив вимоги п.3.5.3 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджених Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.03.2001 №49/60 (із змінами і доповненнями) та розділом 2 Положення про порядок складання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами та подання відповідних документів до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.06.2004 №279 (із змінами та доповненнями), в частині неподання адміністративних даних за ІІ квартали 2005 року.
29.09.2005 Відповідачем було винесено постанову № 13/01/14207 про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів призначено на 07.10.2005 та зазначено про те, що її розгляд здійснюється у присутності керівника та/або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності.
07.10.2005 Відповідачем було винесено постанови № 432-УМ, відповідно до якої за неподання інформації вирішено застосовувати до Позивача –ТОВ «КК Рантьє»санкцію у вигляді штрафу розміром 8 500 (вісім тисяч п’ятсот гривень), яка була направлена Позивачеві супровідним листом № 13/01/15939, що датований 11.10.2005.
07.10.2005 Відповідачем було прийнято Розпорядження № 295-УМ, яким постановлено у термін до 24.10.2005 усунути порушення чинного законодавства про цінні папери, а саме надати до центрального апарату Відповідача адміністративні дані за ІІ квартали 2005 року та письмово проінформувати уповноважену особу Відповідача про виконання цього розпорядження. Зазначені Розпорядження було направлені Позивачу супровідним листом № 13/01/15940, датованим 11.10.2005.
17.10.2005 Позивачем було направлено Відповідачу лист № 10 щодо припинення розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів ТОВ «КК Рантьє».
В даному листі Позивач зазначив, що рішення Відповідача про видачу ліцензії Позивачу було прийнято лише 25.06.2005 (ліцензія ДКЦПФР серії АБ № 177024 від 25.06.2005), фактична видача ліцензії Позивачу відбулася у першій декаді липня, про що свідчить запис в журналі обліку виданих ліцензій. З наявного в матеріалах справи витягу з журналу обліку виданих ліцензій вбачається, що представник Позивача отримав ліцензію 05.07.2005(запис № 238).
Крім того, Позивач зазначає про те, що відповідно до п.1.5 Ліцензійних умов професійний учасник ринку цінних паперів має право здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів на всій території України, після отримання відповідної ліцензії за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації. Позивач же вступив до однієї саморегулівної організації –ВАТ «Київська міжнародна фондова біржа»11.07.2005. Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи, виданим Київською міжнародною фондовою біржею Свідоцтвом № 160 від 11.07.2005, яке засвідчує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія «Рантьє»є учасником саморегулівної організації «Відкрите акціонерне товариство «Київська міжнародна фондова біржа».
У зв’язку з цим, Позивач зазначає, що до дня вступу до саморегулівної організації він не мав права здійснювати професійної діяльності на ринку цінних паперів, а тому будь-яких зобов’язань щодо складання адміністративних даних за ІІ квартал 2005 року та подання їх Відповідачу не було. Таким чином, Позивач просить припинити розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, порушеної за постановою № 13/01/140207 від 29.09.2005.
Крім того, Позивачем було направлено Відповідачу лист № 14 від 17.10.2005, в якому він просив притягнути до відповідальності головного спеціаліста відділу звітності та моніторингу професійних учасників та інститутів спільного інвестування департаменту моніторингу та стратегії розвитку фондового ринку Іщенко Л.В., за те, що остання у жодній з постанов про розгляд справи про порушення на ринку цінних паперів не зазначила дату видачі ліцензії, а лише її номер та серію.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази з урахуванням вимог, передбачених ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність достатніх правових підстав для їх задоволення в повному обсязі, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 357 Господарського кодексу України здійснення посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів допускається на основі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.
Суб'єкти виключної посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів можуть здійснювати окремі види діяльності, пов'язані з обігом цінних паперів (надання консультацій власникам цінних паперів тощо).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
Порядок отримання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів детально врегульований Ліцензійними умовами провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затвердженими Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.03.2001 № 60.
Згідно з п.1.4 Ліцензійних умов органом ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - орган ліцензування).
Професійний учасник ринку цінних паперів, як визначено п.1.5 Ліцензійних умов, має право здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів на всій території України після отримання відповідної ліцензії в органі ліцензування за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації.
Відповідно до п.п.3.5.1 п.3.5 Ліцензійних умов торговець цінними паперами може здійснювати свою професійну діяльність тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації, про що він повинен повідомити орган ліцензування не пізніше трьох місяців, після отримання ліцензії (з доданням копії відповідного документа) та включення протягом зазначеного терміну до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, відповідно до Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 14.07.2004 № 296 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.08.2004 за № 957/9556.
Таким чином, як встановлено вище, до 11.07.2005 Позивач не мав права здійснювати професійної діяльності на ринку цінних паперів, не зважаючи на те, що йому було видано Ліцензію, датовану 25.06.2005, але отриману Позивачем 05.07.2005.
Згідно з вимогами, закріпленими у п.п.3.5.3 п.3.5 Ліцензійних умов, торговець цінними паперами, який отримав ліцензію, зобов'язаний надавати до органу ліцензування адміністративні дані відповідно до рішення Комісії від 08.06.2004 № 279 "Про затвердження Положення про порядок складання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами та подання відповідних документів до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку", зареєстрованого Міністерством юстиції України 09.09.2004 за № 1122/9721.
Згідно з вищезазначеним Положення про порядок складання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами та подання відповідних документів до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначено перелік документів, які повинен надати торговець цінними паперами під час подання щоквартальних звітів, до яких, зокрема, титульний аркуш; довідку про укладені та виконані договори з цінними паперами торговцем цінними паперами за звітний період; довідку про обсяг укладених та виконаних договорів за видами діяльності торговцем цінними паперами за звітний період; довідку про рух (зарахування-списання) цінних паперів (крім цінних паперів власних випусків) за звітний період; довідку про цінні папери, які перебувають у власності торговця цінними паперами, за станом на останній день кварталу (крім цінних паперів власних випусків); довідку про місце здійснення договорів з цінними паперами торговцем цінними паперами за звітний період; довідку про відкриті позиції за станом на перший день першого місяця звітного кварталу (за станом на…); довідку про дотримання вимог статті 30 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (крім банків) за звітний період; довідку про показники фінансового стану торговця цінними паперами (крім банків) у відповідності до розділу 6 цього Положення; довідку про обсяг укладених та виконаних договорів з нерезидентами торговцем цінними паперами за звітний період; довідку про місце здійснення договорів з нерезидентами за цінними паперами торговцем цінними паперами за звітний період; довідку про подання нерегулярної інформації до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за звітний період.
Отже, подання зазначених документів може бути реалізовано лише у випадку фактичного здійснення професійним учасником діяльності на ринку цінних паперів, відповідно з вимогами, встановленими чинним законодавством України.
Крім того, Ліцензійними умовами чітко передбачено момент, з якого у ліцензіата виникає обов’язок подавати адміністративні дані. Цей момент визначається моментом отримання ліцензії.
Оскільки факт отримання Позивачем ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів підтверджується записом у журналі обліку Відповідача і датується 05.07.2005, тобто початок ІІІ кварталу, а також враховуючи вступ Позивача до саморегулівної організації, який мав місце 11.07.2005, то відповідно до зазначеної дати у Позивача не виникало обов’язку виконувати вимогу, встановлену п.п.3.5.3 п.3.5 Ліцензійних умов.
Таким чином, в діях Позивача відсутній склад правопорушення, а отже у Відповідача не було достатніх правових підстав для накладення на нього санкцій.
Відповідно до п.3.1 п.3 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів в Україні, затверджених Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.1997 № 2 в редакції Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.02.2001 № 27, визначено наступне.
Справа може бути порушена тільки в тому разі, якщо є достатні дані, які вказують на наявність ознак правопорушення.
Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в законному порядку, що свідчать про наявність чи відсутність правопорушення.
Уповноважена особа Комісії розглядає справу про правопорушення та виносить рішення за справою у точній відповідності з чинним законодавством та оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Справу про правопорушення не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю: за відсутності події правопорушення; за відсутності в діянні складу правопорушення; якщо справа не підлягає розгляду Комісією та її територіальними органами; у разі закінчення на дату розгляду справи про правопорушення строків, передбачених у пункті 1.11 цих Правил; якщо є нескасована постанова уповноваженої особи, рішення Комісії, рішення суду або арбітражного суду за тим самим фактом; у разі ліквідації або визнання банкрутом юридичної особи, щодо якої порушено справу про правопорушення; у разі скасування законодавчого акта, який встановлює відповідальність за правопорушення; якщо внаслідок змін законодавства вчинене діяння втратило характер правопорушення; за наявності за даним фактом порушеної кримінальної справи щодо громадянина чи посадової особи, яка притягується до відповідальності; за наявності за даним фактом порушеної справи про правопорушення щодо особи, яка притягується до відповідальності.
Враховуючи вищезазначене, Відповідачем було порушено вимоги зазначених Правил, що потягло за собою безпідставне порушення провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів стосовно Позивача та необґрунтоване застосування до нього господарсько-правової відповідальності у формі адміністративно-фінансових санкцій.
Згідно з п.п.15.10 п.15 Правил постанова за справою про правопорушення, а також рішення Комісії щодо розгляду скарги на постанову можуть бути оскаржені до суду або арбітражної суду в порядку і строки, установлені чинним законодавством.
З огляду на зазначене вище, всебічно і повно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оскаржувана Постанова Відповідача прийнята з порушенням норм чинного в Україні законодавства, що регулює порядок здійснення діяльності на ринку цінних паперів і є такою, що порушує права та законні інтереси Позивача.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ч. 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов’язок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Судом встановлено, що Відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржувану Постанову з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: ст.357 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», ст.2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п.п.3.5.3 п.3.5 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.03.2001 № 60, п.3.1 п.3 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів в Україні, затверджених Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.1997 № 2 в редакції Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.02.2001 № 27, Положення про порядок складання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами та подання відповідних документів до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.06.2004 № 279 із змінами та доповненнями та прав Позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувана Постанова –визнанню нечинною.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства, Господарський суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Провадження у справі в частині визнання нечинною постанови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 433-УМ від 07.10.2005 закрити.
2. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія «Рантьє»задовольнити повністю.
3. Визнати нечинною Постанову Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 432-УМ від 07.10.2005 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів
4. Судові витрати присудити на користь Позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія «Рантьє»
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата виготовлення та підписання 04.06. 2007 р.
Головуючий суддя В.В. Сулім
|
|
|
Суддя Р.Б.Сташків
Суддя М.М. Якименко