ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 2/249 | 17.08.07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кансалтингова палата"
до Управління освіти Шевченківської районної держадміністрації м. Києва
про стягнення 75432,00 грн.
Суддя
Представники:
Від позивача Гайдаржийська М.М.
Від відповідача Чепурна І.В.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова палата», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації збитків у сумі 75 432 грн.
Ухвалою від 26.06.2007р. Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі та розгляд справи призначив на 17.07.2007 року.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, витребувані в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.06.2007р. документи не подав та не надіслав.
Через канцелярію суду відповідач подав заяву про відкладання розгляду справи, в зв’язку з тим, що представник знаходиться у відпустці.
Відповідно до ст.77 ГПК України, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.07.2007р.
31.07.2007р. у судовому засіданні за усним клопотанням відповідача була оголошена перерва на 08.08.2007р.
Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволені позову відмовити.
В судових засіданнях оголошувались перерви на 10.08.2007р. та на 17.08.2007р.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2006р. по справі №2/152 були повністю задоволені позовні вимоги ТОВ «Українська консалтингова палата»до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов’язання укласти договір оренди.
Вищезазначеним рішенням суд зобов’язав відповідачів укласти з ТОВ «Українська консалтингова палата»договір оренди нежитлової будівлі загальною площею 530,9 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Лук’янівська 29-а, терміном до 01.02.2006р. на умовах визначених у проекті договору від 01.02.2006р.
17.04.2006р. Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.
30.05.2006р. між ТОВ «Українська консалтингова палата»та Управлінням освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації було укладено договір оренди № 232 нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва.
Згідно з умов договору, позивач повинен був прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 530,9 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лук’янівська 29-а, згідно з актом-прийому передачі майна.
Позивач вказує на те, що він почав сплачувати оренду плату з дати підписання договору, таким чином він перерахував на рахунок відповідача 75 432 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 36 від 26.06.2006р, № 46 від 26.07.2006р, № 52 від 29.08.2006р. та № 66 від 25.09.2006р.
Отже, позивач виконав взяті на себе за договором оренди зобов’язання та оренду плату сплатив вчасно та у повному обсязі.
Проте, у своїй позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач, в свою чергу, не передав йому за актом приймання-передачі об’єкт оренди.
16.05.2007р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому повідомив відповідача про розірвання договору оренди № 232 від 30.05.2006р. та вимагав повернути грошову суму в розмірі - 75 432 грн.
Відповідач, як зазначає позивач, відповіді на лист не надав та кошти не повернув.
Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за договором зобов’язання, об’єкт оренди позивачу не передав та отриманні кошти не повернув.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та представленими суду доказами спростував вищезазначені доводи позивача.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України та п. 1.1 договору об’єкт оренди передається орендарю згідно акту прийому-передачі, що є невід’ємною частиною договору.
Нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лук’янівська 29-а закріплене за Спеціальною школою-інтернат № 8, тому воно передало спірне приміщення позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного директором Спеціальної школи-інтернат № 8 Чайко В. та директором ТОВ «Українська консалтингова палата»Ковальовим Ю.Ю., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Спеціальна школа-інтернат №8 входить до складу Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
Відповідач, також зазначає, що надходження від орендної плати розподіляються таким чином: 50% перераховується в доход бюджету району, 20/% сплачується ПДВ (до податкової інспекції) та 30% від орендних платежів залишається в управлінні совіти району та використовується відповідно до кошторису та утримання закладів освіти.
Таким чином, з суми 75 432 грн. отриманої від позивача в доход бюджету було перераховано 37716 грн., 15086,40 –ПДВ та 22629, 60 грн. залишилось в управлінні освіти району.
Отримавши від позивача претензію, відповідач листом № 786 від 01.06.2007р. надав обґрунтовану відповідь, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Позивачем не доведено порушення його права.
Враховуючи відсутність порушеного права позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, які є юридично не обґрунтованими.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.О.Домнічева