Справа № 2 - 18/2010р.

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І   М   Е   Н   Е   М     У   К   Р   А   Ї   Н   И

 15 червня 2010 року                                                             Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого  -  судді Березової І.О.

                                               при секретарі              Стецюк   Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки

цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про визнання  права власності на частину житлового  будинку та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3

про визнання права власності на домоволодіння, визнання заповіту недійсним,

третя особа – виконавчий комітет Шепетівської міської ради,

В С Т А Н О В И В :

        Позивач в поданій до суду позовній заяві просить  визнати за ним право власності на частину в будинковолодінні, яке розташоване в АДРЕСА_1, розділити спадкове майно в натурі між ним та відповідачем ОСОБА_2, виділити йому кухню площею 7,9 кв.м, коридор площею 6,4 кв.м, кімнату площею 10,2 кв.м. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що його батько ОСОБА_4 та відповідач  ОСОБА_2 проживали за вищевказаною адресою у побудованому ОСОБА_5, яка була матір’ю останніх, житловому будинку. ОСОБА_5 в свій час не оформила правовстановлюючих документів на будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Його батько та відповідач продовжували проживати у спірному будинку, тим самим фактично вступили у фактичне володіння спадковим будинком. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_4 помер, заповівши все належне йому майно своєму синові – позивачу, в тому числі і жилий будинок по АДРЕСА_1. В установлений законом строк позивач звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. Однак оформити право на спадщину в нотаріальному порядку шляхом одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину він не може у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на зазначений будинок, оскільки його бабуся ОСОБА_5 при житті не оформила належним чином право власності на будинок за собою та не зареєструвала це право в бюро технічної інветарізації. В 2007 році йому стало відомо про те, що  відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно, на спірний будинок, приховавши в нотаріальній конторі інформацію про те, що крім неї, спадкоємцем є позивач. Ухвалене Шепетівським міськрайонним судом рішення від 13 листопада 2007 року про визнання за відповідачем права власності на спірний будинок було скасоване ухвалою цього самого суду за заявою Шепетівської міської ради  про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Враховуючи вищевказані обставини, звернувся до суду за захистом своїх прав.

        Не погодившись з вимогами позивача, відповідач по справі ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спірне домоволодіння, посилаючись на те, що після смерті її матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина не недобудований ними будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1. Будинок в експлуатацію не прийнятий, свідоцтво про право власності на нього оформлено не було. Крім неї, спадкоємцями були її брати – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкоємцем останнього є його син ОСОБА_1 Після смерті матері вона добудувала будинок, побудувала прибудову та цегляний сарай, ввела їх в експлуатацію та отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Оскільки на день смерті її матері будинок був не добудований, то, вважає, ОСОБА_1 можна визнати як спадкоємця лише 1/3 частини матеріалів, витрачених на будівництво недобудованого будинку. Після здачі в експлуатацію домоволодіння, відповідно до довідки Шепетівського БТІ станом на 12 жовтня 2007 року його вартість становить 42 283 грн., тобто вона витратила на добудову 33 287 грн., оскільки  вартість домоволодіння на день смерті спадкодавці становила 8 996 грн. Її брат ОСОБА_4 залишив заповіт на свого сина ОСОБА_1, яким заповідав останньому жилий будинок. Вважає, що частка останнього в спадковому майні має складати 2 998 грн. ( 8 996 : 3), що відповідає його частці у вартості спадкового домоволодіння, а за нею визнати право власності на спірне домоволодіння.

    В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, посилаючись на обставини, вказані у його позовній заяві, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав, пояснив, що претендує на частину спадкового майна. На даний момент позивач за вказаних обставин не має належних підстав для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, а тому змушений звернутися до суду.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пред’явлений до неї позов визнала частково, вказавши, що позивач має право на 1/3 частину в спадщині після смерті свого батька ОСОБА_4, яка складає 2 998 грн., яку вона згодна сплатити позивачу, оскільки обоє в будинку не проживали, і не будували його. Свій зустрічний позов підтримала.

    Співвідповідач ОСОБА_3 зазначив, що покладається на розсуд суду.

    Представник третьої особи виконкому Шепетівської міської ради Біскупська Ю.В. вважає вимоги позивача ОСОБА_1 обґрунтованими.

        Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 в частині визнання права власності на домоволодіння підлягає задоволенню частково, в частині визнання заповіту недійсним – не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконкому Шепетівської міськради від 29.03.1967 року за № 109 ОСОБА_5 було надано право індивідуальної забудови на земельній ділянці  під АДРЕСА_1 розміром 600 кв.м і укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 12.04.1967 року житловою площею 45,3 кв.м з кількістю приміщень: 3-х кімнат, 2-х коридорів, 2-х кладових.

Із оглянутих матеріалів інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 вбачається, що станом на 12.11.1985 року житловий будинок складався з коридору площею 6,4 кв.м, трьох жилих кімнат площею 10,4 кв., 23,1 кв.м та 14,1 кв.м та кухни площею 10,2 кв.м, а всього загальна площа складала 64,2 кв.м, а житлова – 41,5 кв.м.

Відповідно до складеного 11.12.2007 року  Шепетівським бюро технічної інвентаризації технічного паспорту житловий будинок складається із житлового будинку загальною площею приміщень 92,4 кв.м, житловою 58,1 кв.м, сараю та прибудови. Згідно оцінювальних актів будинку, які є в матеріалах   інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1, рік забудови будинку значиться  - 1985 рік, сараю також – 1985 рік, прибудови – рік забудови не зазначений. Разом з тим, відповідно до внесених змін до експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку станом на 23.07.2002 року була зазначена прибудова.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка була матір’ю відповідачів по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та бабкою позивача ОСОБА_1

Відповідно до довідки управління містобудування та архітектури № 64  від 26.10.2007 року житловий будинок по АДРЕСА_1 побудовано ОСОБА_5 відповідно до  діючих  будівельних, санітарних та протипожежних норм і не порушує права інших осіб.

Таким чином, з наявних матеріалів вбачається, що за життя власника будинку ОСОБА_5 були здійснені добудови до житлового будинку останньої.

Відповідно до п.п. 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. В даному випадку застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто, таким, що фактично вступили в управління спадковим майном, чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.   За нормами ст.ст. 529, 530 ЦК УРСР спадкоємцями за законом є діти, дружина і батьки померлого (перша черга), брати і сестри, дід та бабка (друга черга).  

Відповідно до змісту розділу VII ЦК УРСР, який був чинним на час смерті особи (аналогічні положення ст. 1218 ЦК 2003 року), до складу спадщини входять лише ті права та обов’язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як спадкоємці за законом першої черги, прийняли спадщину після смерті їх матері ОСОБА_5, оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В установлений ЦК УРСР шестимісячний строк, а саме 12.11.1993 року ОСОБА_4 подав до Шепетівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті матері. ОСОБА_7 17.12.1993 року подала до Шепетівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті матері. В заяві вказала, що крім неї спадкоємцями є сини ОСОБА_5: ОСОБА_4 та ОСОБА_3.  Останній, ОСОБА_3, відмовився від спадщини на її користь - своєї сестри. З копій наданих нотаріусом ОСОБА_8 матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від своєї частки в спадщині на користь ОСОБА_7 Оскільки ОСОБА_3 відмовився від своєї частки на користь сестри, то її частка складає 2/3 частини, а ОСОБА_4 – 1/3 частини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4. За своє життя останній залишив заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 10.01.1997 року за № 94, згідно якого він заповів своєму синові ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1, та все своє майно. В межах шестимісячного строку ОСОБА_1, 8 квітня 2002 року, подав заяву про прийняття спадщини. Однак після сплину шестимісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 не зміг оформити свої спадкові права у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, оскільки будівля не була введена в експлуатацію. Відповідно до ст.ст. 548,549 ЦК УРСР ОСОБА_1 вважається таким, який прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 Відповідно до ст. 551 в порядку спадкової трансміссії  до ОСОБА_1 перейшла частка спадщини, яка належала його батькові ОСОБА_4

Разом з тим, як вбачається з оглянутих матеріалів цивільної справи № 2-2019/2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Шепетівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, позивач ОСОБА_2 вказує, що її мати при житті побудувала будинок загальною площею 92,4 кв.м з прибудовою та сараєм. Оскільки вона проживала разом з матір’ю, то спадщину після її смерті прийняла і фактично вступила в розпорядження спадковим майном.  Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 13 листопада 2007 року за ОСОБА_2 визнано право власності на будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1, що складається із будинку з прибудовою загальною площею 92,4 кв.м, житловою площею 58,1 кв.м та цегляного сараю загальною вартістю 42 283 грн. після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За заявою Шепетівської міської ради від 5.11.2008 року про перегляд вищезазначеного рішення у зв’язку із нововиявленими обставинами, якими були порушення прав третіх осіб, а саме, права на прийняття спадщини сином спадкодавця ОСОБА_1 на його частку в спадщини після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 28 листопада 2008 року скасовано рішення  суду від 13.12.2007 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Шепетівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно. Однак при розгляді заяви Шепетівської міської ради за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_7 про залишення позову без розгляду ухвалою суду від 23.12.2008 року позов останньої про визнання права власності на спадкове майно був залишений без розгляду.

Під час судового розгляду даної справи за позовом ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 пред’явила зустрічний позов про визнання за нею права власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 і визнання заповіту її брата ОСОБА_4 недійсним. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати  ОСОБА_5, яка весь час проживала з нею. Після її смерті відкрилась спадщина на спірний будинок загальною площею 92,4 кв.м, житловою площею 58,1 кв.м з прибудовою та цегляним сараєм, які вона побудувала на земельній ділянці, наданій матері у безстрокове користування рішенням Шепетівської міської ради № 109 від 29.03.1967 року. За життя матері будинковолодіння не було прийнято в експлуатацію, так як не було добудовано. За власні кошти вона добудувала будинок з прибудовою та сарай і ввела їх в експлуатацію, отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Так як на день смерті матері будинок був недобудований, то, вважає, її брата ОСОБА_4, який вселився у будинок за життя матері, можливо було в судовому порядку визнати власником лише 1/3 частини матеріалів, витрачених на будівництво. Посилаючись на довідки Шепетівського МБТІ від 12 жовтня 2007 року про вартість  спірного домоволодіння, яка становила 42 283 грн на вказану дату, та на довідку від 18 жовтня 2007 року № 924, відповідно до якої на день смерті матері вартість всього домоволодіння складала 8 996 грн, стверджує, що вона понесла витрати на добудову в сумі 33 287 грн ( 42 283-8 996 грн). Крім того, просила визнати заповіт її брата ОСОБА_4, яким останній заповідав жилий будинок і все своє майно синові, позивачу по справі ОСОБА_1, недійсним, оскільки на день складання заповіту правовстановлюючих документів на спірний будинок не існувало.

Після смерті матері та брата ОСОБА_4 вона із сім’єю проживає у спірному будинку, вважає його своєю власністю. Племінник ОСОБА_1 ніколи не проживав у спірному будинку, і до батька при житті останнього не навідувався.

Брат відповідачки ОСОБА_2 та співвідповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 проживав у спірному будинку постійно, що підтверджується записами у домовій книзі.

Відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що вона за домовленістю з матір’ю ОСОБА_5 за власні кошти здійснила будівництво прибудови та сараю. Свідки вказали на те, що ОСОБА_2 разом із чоловіком будували для своєї сім’ї частину будинку. Так, сідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що всі сусіди допомагали ОСОБА_2 робити добудову у спірному будинку, в якому, крім неї, проживала її мати ОСОБА_5 та її син ОСОБА_4 В одній кімнаті жили власниця будинку ОСОБА_5 з сином ОСОБА_4, а в другій кімнаті – ОСОБА_2 із сім’єю. Наведене підтверджено показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_12

 Другий брат ОСОБА_3 в даному будинку з часу, коли досяг повноліття, не проживав, що було підтверджено сторонами та свідками по справі.

Суд не приймає покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_12 щодо здійснення прибудови саме ОСОБА_2, адже цим особам достовірно невідомо ким саме здійснювалися витрати на будівництво, оскільки інших доказів ОСОБА_2 не надала.

Відповідно до цивільно-процесуального законодавства кожна сторона на власний розсуд розпоряджається своїми правами. При цьому суд розглядає вимоги в межах заявлених ними вимог на підставі наданих сторонами доказів. Сторони категорично відмовилися від проведення будь-яких судових експертиз по справі, зіславшись на наявність та достатність доказів в матеріалах справи, не надали інших доказів по справі, тому суд ухвалює рішення на підставі наявних доказів у справі.

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги  усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. За таких обставин  ОСОБА_4 разом з сестрою ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 прийняли спадщину за законом в рівних частках.

Ст.1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1261 ЦК України  у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

У відповідності до ч. 5 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до прийняття даного закону, визнаються державою.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що спірний житовий будинок наділений ознаками нерухомої неспоживної речі та майна, як це вбачається зі  змісту ст.ст. 179, 181, 185, 190 ЦК України і в силу цього є  об’єктом  цивільних прав.

    Оскільки вказаний житловий будинок до часу відкриття спадщини належав померлій ОСОБА_5 на праві власності, він входить до складу спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законними спадкоємцями житлового будинку і набули це право правомірно.

Відповідно до абзацу другого підпункту „д” пункту 3.2. розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за № 582/5773 виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі( прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі підлягають  технічній інвентаризації з включенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорту     і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

    Як вбачається з копій технічного паспорту на спірний будинок, складеного 11.12.2007 року Державним підприємством „Шепетівське бюро технічної інвентаризації”, в ньому відсутній штамп встановленого зразка щодо самочинного будівництва.

    З довідки Державного підприємства „Шепетівське бюро технічної інвентаризації” від 18.10.2007 року № 924 вбачається, що ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва  жилого будинку, посвідченого Шепетіською  держнотконторою 28.06.1967 року за № 1960 був побудований житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1. Будинок в експлуатацію не прийнятий, свідоцтво про право власності на будинковолодіння не оформлено і в Шепетівському БТІ не зареєстровано. Загальна площа будинку 92,4 кв.м, житлова – 58,1 кв. Крім будинку з прибудовою на земельній ділянці знаходиться цегляний сарай. З даної довідки вбачається, що самочинно збудованих об’єктів нерухомого майна станом на 18.10.2007 року не виявлено, що спростовує доводи відповідача ОСОБА_2  

Суд виходить з того, що із позовами про визнання права власності на спадщину можуть звертатися спадкоємці особи, яка здійснила самочинне будівництво. Підставою для цього є ст.1216 ЦК України, згідно з якою спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець особи, яка здійснила самочинне будівництво, спадкує права зазначеної особи, зокрема щодо володіння ним, що надає йому право на вчинення дій з оформлення права власності на самочинне будівництво.  Оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обов’язків( за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини), то спадкуванню підлягають права та обв’язки щодо об’єкта самочинного будівництва, який знаходився у фактичному володінні спадкодавця або був розташований на його земельній ділянці. Самочинне будівництво,як певне майно (Річ), яке має економічну вартість, залишається об’єктом цивільних прав та обв’язків, передбачених ст.376 ЦК України, які заінтересовані особи можуть здійснювати відповідно до вказаної норми. Атому відповідно до ст.1218 ЦК України такі права та обв’язки можуть успадковуватись, бо вони не припиняються внаслідок смерті спадкодавця.

    Суд не вбачає підстав для визнання заповіту ОСОБА_4 недійсним на підставі наступного.  Спадкування за заповітом регулюється нормами гл. 85 ЦК України та статтями 534, 541, 542–547 ЦК УРСР щодо заповітів, складених до набрання чинності ЦК України. За загальними вимогами ЦК України до форми заповіту він складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо він не може особисто підписати, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, зазначеними у статтях 1251–1252 ЦК (ст. 1247). Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його нотаріального посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 1 і ч. 2 ст. 1257 ЦК). Правило абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК про те, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, нікчемних заповітів не стосується, оскільки щодо них такої можливості не передбачено. Так само до заповіту не можуть застосовуватися і загальні правила ст. 219 ЦК, якою передбачається, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочин є нікчемним, але може бути визнаний судом дійсним, якщо він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

    Таким чином, будинок побудований у межах земельної ділянки виділеної під забудову, забудова відповідає будівельним нормам та правилам та не може порушувати права інших осіб, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 26.1.2007 року  № 2209-А .

        ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями, прийняли в передбаченому законом порядку спадщину, до складу якої входить жилий будинок з прибудовою та надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а тому суд приходить до висновку, що слід визнати за ними право власності на спадкове майно, а саме: за ОСОБА_1 право власності на 1/3 його частину, а за ОСОБА_2 на  2/3 його частини.

На підставі ст.керуючись ст.ст. 10, 11, 213-215, 218, 223  ЦПК України,

суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_17 про визнання  права власності на частину житлового  будинку – задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину  житлового будинку і з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

    В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння, визнання заповіту недійсним –відмовити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частин житлового будинку і з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

        Анулювати правовстановлюючі документи на жилий будинок  АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2 і  оформити на ім’я ОСОБА_2 право власності на  2/3 частках в праві власності на жилий будинок і з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 та на ім’я ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину в праві власності на жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1.

         Зобов’язати Шепетівське бюро технічної інвентаризації провести перереєстрацію правовстановлюючих документів на жилий будинок № 49 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 відповідно до рішення суду.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі  211 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічний розгляд цивільної справи в Шепетівському міськрайонному суді в розмірі 30 грн., а всього 241 грн.42коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області  через Шепетівський міськрайонний суд  шляхом подачі  в 10-денний  строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК  України.

                                                                    Суддя: