Справа № 2а-04-10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2010 року         Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі головуючого судді Ходоровського Б.В. при секретарі Алексюк О.О. розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нетішинської міської ради  про визнання нечинною відмову у внесенні змін до сертифіката у зв’язку з передачею права на земельну частку (пай), зобов’язання внести такі зміни, співвідповідач Нетішинська міська рада,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви та усних пояснень позивача в судовому засіданні ОСОБА_2 є тіткою позивача, мешкала в АДРЕСА_1.

26 квітня 1998 року ОСОБА_2, маючи сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селянських господарств «Нове життя» розміром 3,2  в умовних кадастрових гектарах, подарувала його йому, оскільки її діти не бажали власності на цей сертифікат і з того часу сертифікат знаходиться у нього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

На його неодноразові звернення до виконавчого комітету Нетішинської міської ради, починаючи з 2000 року, про внесення змін до сертифіката – зазначення його прізвища, ім’я по батькові як нового власника відмовлено, з посиланням на те, що договір дарування сертифіката підлягав нотаріальному посвідчення.

Такі дії вважає протиправними, оскільки договір дарування сертифіката оформлено правильно - в простій письмовій формі, ОСОБА_2 предмет договору оцінила в сумі менше 500 карбованців, що відповідало на час укладення договору вимогам  ст. 244 ЦК України 1963 року, а тому просить визнати відмову у внесенні змін до сертифіката у зв’язку з передачею права на земельну частку (пай) неправомірною, зобов’язати внести зміни, зазначивши його як власника сертифіката.

Представники відповідачів  в судове засідання не з’явилися.    

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно  змісту ст. 244 ЦК України 1963 року договір дарування на суму понад 500 карбованців, повинен бути нотаріально посвідчений. До договорів дарування нерухомого майна застосуються правила статті 227 цього Кодексу.

Згідно ст. 227 ЦК України «Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен були нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.»

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 105 означеного Закону адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Так, доводи позивача спростовуються наступними доказами:

- ксерокопією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 076813 від 07 жовтня 1996 року, який  видано   члену спілки селянських господарств «Нове життя» м. Нетішин Хмельницьокої області ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_1, на підставі рішення Нетішинського міськвиконкому від 19 вересня 1996 року № 247 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селянських господарств «Нове життя» розміром 3,2  в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Вартість земельної частки (паю) становить сім тисяч шістсот тридцять гривень.

Сертифікат зареєстровано 10 жовтня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 177.

Право на земельну частку (пай) може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

При видачі громадянину державного акта на право приватної власності на земельну ділянку цей сертифікат повертається до Нетішинського міськвиконкому (а.с.4);

- письмовим договором дарування від 26 квітня 1998 року сертифікату  на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 076813, згідно якого ОСОБА_2, що проживає в АДРЕСА_1 в якості тітки-боржника та ОСОБА_1, що мешкає в м. Стрий Львівської області в якості багаторічного кредитора уклали договір дарування про те, що ОСОБА_2 з власної ініціативи запропонувала своєму племіннику компенсувати борги в формі дарування даного Сертифікату, керуючись статтею 244 Цивільного кодексу України, визначивши ціну сертифікату, що не перевищує 500 карбованців бувшого СРСР, а ОСОБА_1 враховуючи обставини і матеріальний стан рідної тьоті змушений погодитись на такі умови  і прийняти в дар сертифікат серії ХМ № 076813, маючи на меті повернутись на рідну землю прабатьків в скорому майбутньому (а.с.5);

- листом першого заступника міського голови м. Нетішин від 29 листопада 2000 року на ім’я ОСОБА_1, згідно якого для того, щоб провести зміну власника сертифікату, необхідно надати у міський відділ земельних ресурсів нотаріально посвідчений договір дарування земельної частки (паю) для внесення змін до сертифіката, який завіряється міським головою (а.с.6);

- листом першого заступника міського голови м. Нетішин на ім’я ОСОБА_1 від 04 липня 2001 року, згідно якого пропонується оформити своє право власності на сертифікат у державній нотаріальній конторі, подати завірений нотаріально договір дарування сертифікату в міську раду для внесення у нього відповідних змін.

Зазначається також, що в газеті «Нетішинський вісник» від 20 січня 2001 року № 5-6 мало місце оголошення, що сертифікат ХМ № 076813 на ім’я ОСОБА_2 є загублений і його вважати недійсним (а.с.7);

- постановою державного нотаріуса м. Нетішин від 20 липня 2001 року про відмову у вчинення нотаріальної дії, згідно якої у вимозі ОСОБА_1 посвідчити договір дарування права на земельну частку (пай) на його ім’я від імені померлої ОСОБА_2,  на  підставі вже складеного між ними в простій письмовій формі договору дарування сертифікату на право на земельну частку (пай) відмовлено, оскільки вчинення такої нотаріальної дії суперечить вимогам ст. ст. 9-11 Цивільного кодексу України, Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю) від 18 січня 2001 року (а.с. 8);

- рішенням Нетішинського міського суду від 30 травня 2003 року, згідно якого в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову від 20 липня 2001 року завідуючої Нетішинської державної нотаріальної контори про відмову ОСОБА_1 в посвідчені договору дарування права на земельну частку (пай) відмовлено (а.с.9-10);

- листом міського голови м. Нетішин від 14 квітня 2004 року на ім’я ОСОБА_1 згідно якого відмовлено у внесенні змін до сертифікату про право на земельну частку (пай), оскільки чинним законодавством передбачено, що договір про відчуження права на земельну частку (пай) підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченні (а.с.11);

- листом міського голови  м. Нетішин від 08 квітня 2008 року на ім’я ОСОБА_1, згідно якого Нетішинська міська рада не має змоги внести зміни у сертифікат на право на земельну частку (пай), виданого ОСОБА_2, оскільки договір дарування земельного сертифікату укладеного з ОСОБА_2 підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню (а.с.21).

Таким чином, суд вважає, що для внесення змін до сертифіката у зв’язку з передачею права на земельну частку (пай)  позивач повинен був наданий для Нетішинського міського  голови нотаріально посвідчений договір дарування сертифіката і оскільки такий відсутній, позивачу правомірно було відмовлено у внесенні змін до сертифіката у зв’язку з передачею права на земельну частку (пай).

На підставі викладеного та керуючись ст. 161, 162 КАС України, ст. 244 ЦК України 1963 року,

ПОСТАНОВИВ:

В  позові ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання нечинною відмову у внесенні змін до сертифіката у зв’язку з передачею права на земельну частку (пай), зобов’язання внести такі зміни, відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Нетішинський міський суд.

    Суддя                             Ходоровський Б.В.