ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 198/10

    П О С Т А Н О В А

Іменем України

7 квітня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько О.С.

    за участю прокурора                     Ольшанської Н.Д.

             підсудного                             ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

                                    ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, пенсіонера, не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1 і 3 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :  

ОСОБА_1, будучи суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою (приватний підприємець), зареєстрованим відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію 16 липня 1996 року рішенням центрального райвиконкому м. Сімферополя № НОМЕР_1, вчинив умисні злочини за наступних обставин:

В порушення порядку нарахування, складання податкових накладних, передбачених Законом України “Про податок на додану вартість” та  Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, ОСОБА_1 протягом листопада 2004 року – лютого 2005 року вчинив ряд об’єднаних єдиними умислом дій, які полягали в тому, що він забезпечив складення, підписав та видав для використання ТОВ «Крона» офіційні документи, в які були внесені завідомо неправдиві відомості.

Так, в листопаді 2004 року ОСОБА_1, діючи як продавець, при укладенні контракту № 52/11 від 14 листопада 2004 року з поставки металопродукції  з ТОВ «Крона», що діяло як покупець в особі директора ОСОБА_2, умисно вніс до специфікації, яка є додатком № 1 та  невід’ємною частиною контракту, завідомо неправдиві відомості про те, що поставка продукції буде проводитись по ціні, яка включає в себе суми ПДВ, що завірив власним підписом та печаткою, тим самим запевнив, що він є платником податку на додану вартість. В подальшому ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, підписав та завірив власною печаткою податкові накладні: № 40 від 23 листопада2004 року, до якої включено ПДВ на суму 32637,67 грн., № 41 від 30 листопада 2004 року, до якої включено ПДВ на суму 2370,69 грн., № 43 від 5 січня 2005 року, до якої включено ПДВ на суму 28,13 грн., № 44 від 27 січня 2005 року,  до якої включено ПДВ на суму 16349,68 грн.,  № 45 від 1 лютого 2005 року, до якої включено ПДВ 31175, 73 грн. та первинні бухгалтерські документи: накладні № 40/3 від 27 грудня 2004 року, до якої включено ПДВ в сумі 81731,93 грн.,  № 41 від 27 грудня 2004 року,  до якої включено ПДВ в сумі 28, 13 грн.,  № 43 від 1 лютого 2005 року, до якої включено ПДВ в сумі 49988, 62 грн., рахунки № 40 від 23 листопада 2004 року,  до якого включено ПДВ в сумі 32637, 67 грн.,  № 40/2 від 30 листопада 2004 року, до якого включено ПДВ в сумі 59380, 67 грн.,  № 42 від 27 січня 2005 року, до якого включено ПДВ в сумі 16349, 69 грн.,  № 43 від 27 січня 2005 року, до якого включено ПДВ в сумі 31175, 73 грн. В вищевказані відомості на  прохання ОСОБА_1 були вписані ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_1 особисто склав, підписав та завірив власною печаткою податкову накладну № 42 від 30 листопада 2004 року, до якої вніс завідомо неправдиві відомості про те, що операція включає в себе ПДВ в сумі 57009, 98 грн.

В подальшому вищевказані податкові та бухгалтерські документи ОСОБА_1  в процесі господарської діяльності передав директору ТОВ «Крона» ОСОБА_2 для використання в бухгалтерському та податкову обліку вказаного товариства.  

На підставі складених та підписаних документів ПП «ОСОБА_1.», які передані для формування податкової звітності ТОВ «Крона», службовими особами даного товариства, які введені в оману, що ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість, були складені в порушення п.п.7.4.1., 7.4.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкові декларації: № 107701 від 16 грудня 2004 року, № 4505 від 15 лютого 2005 року, № 9494 від 15 березня 2005 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість і підприємство не сплатило даного виду податку на загальну суму 139 572 грн., в тому числі за: листопад 2004 року в сумі 92018 грн., січень 2005 року в сумі 16378 грн., лютий 2005 року в сумі 31176 грн.

    Допитаний в суді  ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.  Зважаючи на те, що минули строки давності на притягнення його до кримінальної відповідальності, просив закрити справу щодо нього з цих підстав.

Підсудний вчинив підроблення документа, який видається чи посвідчується підприємством,  громадянином-підприємцем, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його  як піроблювачем, так і  іншою особою  – злочин, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України, а також використав завідомо пдроблені документи, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України , які відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України являються злочинами невеликої тяжкості.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості i до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно до ст. 11-1 КПК України таке звільнення є обов’язковим.

                Керуючись статтями   11-1 та 282 КПК України, статтею 49 КК України, суд,

п о с т а н о в и в :

             Справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1 і 3 ст. 358  КК України провадженням закрити у зв’язку із закінченням строків давності.

          Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, обраний щодо ОСОБА_1, скасувати.

          Постанову  може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом семи діб з моменту її проголошення.

          Суддя                                                                                                 А.Г.Савченко