АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-969/2010 Головуючий у 1-й інстанції - Мумига І.М.
Категорія – 57 Доповідач – Дуковський О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
Головуючого - судді - Вербицького В.С.
Суддів - Єгорової С.М., Дуковського О.Л.
при секретарі - Донець А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області на постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2008 - 2009 роки.
Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав неправомірною бездіяльність відповідача в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року щодо нарахування коштів позивачу, як дитині війни, зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці кошти, передбачені ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня по 31 грудня 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка є громадянкою України, якій до 02 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог статті 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є протиправною.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст..ст.303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області відхилити, а постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: