УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

Іменем України

    Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Скавроніка В.М., при секретареві Гарібян К.Е., за участі     ОСОБА_3 -   особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, його захисника, розглянув 12 травня  2010 року у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою   на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянська Донецької області, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого  124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності  у виді  штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

    Як вказано в постанові, 03.02.2010 року, приблизно о 12 год., на вул. Дубініна 14, в м. Києві, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_1, при заїзді в гараж не витримав безпечний боковий інтервал руху, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду – металевий гараж, що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, а відтак – вчинив правопорушення, передбачене  124 КпАП України, визнавши свою вину в судовому засіданні.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив постанову судді скасувати та допустити поворот виконання постанови і повернути сплачений ним за даним рішенням штраф в сумі 340 грн.

    В своєму письмовому клопотанні ОСОБА_3 просив апеляційний суд поновити пропущений ним строк на подання апеляційної скарги, пояснивши його пропуск станом здоров’я та літнім віком, що заслуговує на увагу.

      В своїх поясненнях апеляційному суду   ОСОБА_3 повідомив, що він,   усвідомивши свою  вину у вчиненні вказаного правопорушення, повністю її визнає, вказавши при цьому, що подав апеляційну скаргу на рішення судді не з жадібності, а помилково вважаючи, що пошкодивши належний йому автомобіль з необережності при заїзді у власний гараж, він не скоїв ту чи іншу протиправну дію, хоча тепер розуміє, що за вказаних в постанові обставин він порушив вимоги Правил дорожнього руху, оскільки не дотримався безпечного бокового інтервалу.

    Крім того, ОСОБА_3 пояснив суду, що пошкоджений ним автомобіль відремонтовано за рахунок страхової кампанії на суму приблизно 5000 грн.

    Заслухавши пояснення ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши ними доводи апелянта, апеляційний суд вважає рішення судді суду першої інстанції законним та мотивованим і з урахуванням позиції ОСОБА_3, який по суті відмовився від своїх апеляційних вимог, проте не зробив це до початку судового розгляду справи, вважає за необхідне залишити постанову судді без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

    Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд

постановив:

     Клопотання ОСОБА_3 задовольнити.

    Поновити пропущений ним строк на подання апеляційної скарги.

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого  124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності  у виді  штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. – без зміни.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва В.М. Скавронік