Справа № 2-3229/10 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючої судді     Зуб І.Ю.,

при секретарі     Шевченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

встановив:

Позивач  ОСОБА_1  звернувся  до  суду  із  вказаним позовом, посилаючись на те, що в результаті ДТП загинула його мати, просить стягнути з відповідачів, як власників транспортного засобу матеріальну та моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Відповідачі, представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнали просили залишити його без задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи № 1-143/10, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула ОСОБА_4 - мати позивача. Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 22.03.2010 року визнано винним та засуджено ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, вказаний вирок набрав чинності. Зазначеним вироком суду було встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .біля 17-00 год., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_1, не маючи водійського посвідчення та навичок управління транспортним засобом, керуючи транспортним засобом ДЄУ СЕНС д.н. НОМЕР_1, в порушення Правил Дорожнього руху, під час руху заднім ходом, здійснив виїзд на зелену зону, де здійснив наїзд на ОСОБА_4, яка знаходилась на лавочці, заподіяв ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких наступила смерть потерпілої.

Згідно довіреності, оформленої 12.09.2006 року, власник транспортного засобу марки ДЕУ д.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 надала право керувати вказаним автомобілем ОСОБА_2

Постановою слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Херсонській області від 02.09.2009 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 287 ч. 1 КК України відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 подано позовну заяву до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Зазначеним вище вироком суду від 22.03.2010 року вказану позовну заяву задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 8596 грн. 32 коп. (а саме: за проведення судово медичної експертизи - 163 грн. 00 коп., витрати на поховання - 3880 грн., поминальний обід в день поховання - 3053 грн. 32 коп., витрати на правову допомогу - 1500 грн.), оскільки ці витрати підтверджені наданими доказами та  моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 1201 ЦК України, де зазначено, що особа, яка завдала шкоду смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати, присуджено зазначеним вище вироком до стягнення на користь позивача з винної в скоєнні ДТП особи матеріальної шкоди.

Відповідно  до  ч.  2  ст.  1167  ЦК  України,  моральна  шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної  влади,  органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоджу завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вироком суду від 22.03.2010 року стягнуто моральну шкоду з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, таким чином встановлено, що моральну шкоду яка завдана смертю ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5

З пояснень представника позивача вбачається, що в теперішній час позов пред'явлено до власника транспортного засобу - ОСОБА_3 та до ОСОБА_2, на якого оформлено доручення на керування транспортним засобом, як до власників джерела підвищеної небезпеки, вважає, що з них солідарно необхідно також стягнути матеріальну шкоду, яку вже присуджено до стягнення з ОСОБА_5, в сумі 8596 грн. 32 коп., також витрати на правову допомогу у сумі 2351 грн., моральну шкоду в сумі 70000 грн., посилаючись на ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вказана норма закону не передбачає повторне відшкодування шкоди з власників джерела підвищеної небезпеки, яка вже стягнута вироком суду з винної особи в скоєнні ДТП.

На підставі викладеного, враховуючи, що вироком суду стягнуто з винної в скоєнні ДТП особи матеріальну та моральну шкоду на користь позивача, беручи до уваги, що законом не передбачено повторне відшкодування шкоди, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1167, 1187, 1201 ЦК України, ст.ст.88, 214, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                     І.Ю. Зуб