Справа 11 - 497 - 2006 р.                                Головуючий І інстанції: Триголова В.М.

Категорія-ч.5 ст. 185 КК України                    Доповідач:                   Гром Л.М.

УХВАЛА ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

2006 р. липня „27" дня  колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого Навозенко Л.С.

суддів Гром Л.М., Акуленко С.О.

за участю прокурора Надточій О.О.

адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_3

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну

справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1  та

адвоката  ОСОБА_4   на   вирок   Ніжинського   міськрайонного   суду

Чернігівської області від 12 квітня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_4 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

1996 року по ст.ст. 215-5 ч. 1, 140 ч.2 КК України (в ред. 1960 року) до 2 років позбавлення волі;

1998 році по ст.ст. 140 ч.2, 208 КК України до 3 років позбавлення волі,

засуджений по ч. 5 ст. 185 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

По ст. 304 КК України - до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженка АДРЕСА_2, з незакінченою середньою освітою, не працююча, розлучена, має на утриманні неповнолітню дитину, мешканка АДРЕСА_3, раніше не судима, засуджена за ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженка м. Чернігова, українка,

громадянка України, з незакінченою

середньою освітою, не працює та не

навчається, мешканкаАДРЕСА_4

 раніше не судима, засуджена за ч.5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України

до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.  ст.  75,   104 ЮС України звільнена від відбування

покарання з випробуванням із установленням іспитового строку 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3,   1 061 грн. 88 коп.Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_3,    39 002 грн. 12 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Судом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за те, що вони, вночі 17 вересня 2004 року, перебуваючи в нетверезому стані, за пропозицією ОСОБА_1 з метою крадіжки прибули до АДРЕСА_5. Побачивши, що в квартирі потерпілої ОСОБА_3  не світиться, вони розподілили ролі, згідно з якими ОСОБА_2 і ОСОБА_7 повинні були стояти біля будинку і в разі небезпеки повідомити    про це ОСОБА_1, а ОСОБА_1 через квартирку вікна на  другому поверсі проник в квартиру ОСОБА_3  і викрав там золоті сережки - 470 грн., чоловічу каблучку з діамантом - 2000 грн., жіночий браслет - 550 грн., кулон - 180 грн., ланцюжок довжиною 45 см - 150 грн., ланцюжок довжиною 55 см. - 200 грн., каблучку з аметистом - 300 грн., механічний годинник - 200 грн., 5 ключів від квартири, 250 грн., 1512 грн. грошей і 6200 доларів США, 2 каблучки - печатки - 270 грн. і 150 грн., каблучку „Чалма" - 610 грн., сережки-дуги - 300 грн., на загальну суму 40064 грн..

З викраденого ОСОБА_1  дав 200 доларів США ОСОБА_2, а з іншими грошима і викраденими речами він зібравши з собою неповнолітню ОСОБА_7 поїхав до Києва, де вони приблизно 2 місяці жили на невстановленій слідством квартирі.   В апеляціях  Засуджена ОСОБА_2 ставить питання про зміну кваліфікації її дій з ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 4 ст. 185 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що суд невірно кваліфікував її дії по ч. 5 ст. 185 КК України як крадіжку, вчинену в особливо великому розмірі, не прийнявши до уваги Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2004 року, яким рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для визначення шкоди заподіяної злочином чи правопорушенням встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, яка на момент вчинення нею злочину дорівнювала 71 грн. 10 коп.. Крім того, вважає, що призначене їй покарання явно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та її особі. Вказує, що із загальної суми викраденого майна вона отримала лише 1061 грн., раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності та має на вихованні неповнолітню дитину.

В своїх апеляціях засуджена ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_4  просять вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та виправдати ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Вказують, що злочину ОСОБА_7 не скоювала, ніякого відношення до дій ОСОБА_1 не мала, в злочинний зговір з ним не вступала, крадіжки не планувала та ніякої частки викраденого не отримувала. Не погоджуються з вирішенням у вироку питання про цивільний позов, оскільки вважають, що потерпіла не надала жодного матеріального доказу відносно вартості викрадених речей та доказів того, чи взагалі ці речі в неї були.

Засуджений ОСОБА_1 просить вирок щодо нього скасувати а справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що суд однобічно підійшов до вирішення справи, прийняв до уваги тільки покази потерпілої та засудженої ОСОБА_7, не взяв до уваги та не перевірив його покази, які свідчать про непричетність його до скоєння злочинів. Не погоджується з

показами засудженої ОСОБА_7 в частині того, що він проникав до будинку потерпілої, а також про перебування його з ОСОБА_7 після скоєння злочину в м. Києві. Також не погоджується з показами потерпілої в частині знаходження його 16.09.2004 року на Ніжинському вокзалі, оскільки стверджує, що на даний час перебував в іншому місці. Вказує, що потерпіла в суді не надала жодних доказів, які б підтверджували наявність у неї грошей та речей, які начебто були у неї викрадені. Також заперечує скоєння ним злочину, передбаченого ст. 304 КК України, оскільки стверджує, що нікого в злочинну діяльність не втягував та ні з ким ні про що не домовлявся.  Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 , який надаючи пояснення по поданій апеляції фактично визнав свою вину. Підтвердив проникнення до квартири потерпілої та викрадення доларів США та золотих виробів, але не згоден з сумою викрадено та відповідно з кваліфікацію злочину за ч. 5 ст. 185 КК України , також вважає , що суд безпідставно визнав скоєння злочину за змовою з ОСОБА_2 , оскільки останні до цього не причетні, просить звернути уваги на його доводи та пом"якшити призначене покарання , засуджену ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_5 , які підтримали доводи апеляції , адвоката ОСОБА_4 , що просив задовольнити апеляції відносно засудженої ОСОБА_7 так як вважає не доведена її участь у скоєні злочину , адвоката ОСОБА_6 та потерпілу ОСОБА_3, які вважали вирок правильним , а апеляції задоволенню не підлягають, думку прокурора , що вважала вирок суду правильним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи в повному обсязі , судова колегія вважає , що апеляція засудженої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню , інші подані апеляції задоволенню не підлягають.

Винність засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7  у вчиненні інкримінованого їм злочину при обставинах наведених у вироку , підтверджується зібраними по справі доказами , які досліджені в судовому засіданні.   В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 вину свою не визнав та показав , що він 16 вересня 2004 р. він з ОСОБА_2   та неповнолітньою ОСОБА_7  пили пиво біля будинку АДРЕСА_6  а потім поїхав в м. Чернігів і був там 2 місяці.  Засуджена ОСОБА_2 в судовому засіданні вину свою не визнала надавши аналогічні пояснення ОСОБА_1 , та підтвердила , що ОСОБА_1   в ніч з 16 на 17 вересня 2004 р. дав їй 200 доларів США , а сам разом з ОСОБА_7 поїхав зранку до м. Києва. З отриманих грошей вона віддала борг ОСОБА_9.

Засуджена ОСОБА_7 в судовому засіданні вину свою не визнала та показала , що участі в скоєні крадіжки не приймала , але ввечері 16 вересня 2004 р. вона , ОСОБА_2 та ОСОБА_1  пили горілку. Приблизно о 22 годині вийшли на вулицю і сиділи   біля будинкуАДРЕСА_5.

Вона бачила як ОСОБА_1  заліз на козирок над ґанками біля одного з під'їздів , а потім у відкриту квартирку вікна проник всередину . ОСОБА_1 не було хвилин 20 , потім він повернувся і першою електричкою вранці вони разом з ОСОБА_1 поїхали до м. Києва де жили та гуляли на гроші, які були у ОСОБА_1. Не зважаючи на не визнання своєї вини , винність засуджених знайшла своє підтвердження в доказах, що перевірені в судовому засіданні.  Так , потерпіла ОСОБА_3  показала, що вона мешкає в будинку  АДРЕСА_5  а другому поверсі. Незадовго до крадіжки вона бачила засуджених біля свого дому. 16 вересня 2004 р. вона поїхала до м. Києва , та від'їжджаючи побачила там засуджених. Але вона тепер зрозуміла, що останні за нею слідкували , щоб пересвідчитись у її від'їзді. 17 вересня 2004 р. вона повернула додому і побачила , що в квартирі все розкрито , кватирка на кухні відкрита , а з квартири зникли золоті вироби , годинник , ключі ,1512 грн. та 6200 доларів США.  Згідно протоколу огляду місця події на підвіконні віна , що на кухні виявлені сліди взуття.

Наведені обставини підтверджують пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_7  про проникнення ОСОБА_1 до квартири.  Під час попереднього слідства ОСОБА_2 надавала пояснення , при допиті в якості обвинуваченою , що ОСОБА_1запропонував їй та ОСОБА_7  скоїти крадіжку з квартири і вони на це погодились . Вони прийшли до будинку АДРЕСА_5 , вона та ОСОБА_7 сиділи біля будинку , щоб попередити уразі необхідності , а ОСОБА_1  через козирок над ґанками , а далі через вікно ,проник в квартиру на другому поверсі. Через хвилин 20   ОСОБА_1  вийшов та дав їй 200 доларів США , а сам з ОСОБА_7 поїхав першою електричкою до Києва де були 2 місяці.

Доводи ОСОБА_2 про те , що вищенаведені пояснення вона надавала під тиском працівників міліції були перевірені та не знайшли свого підтвердження про що в матеріалах справи є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи ( а.с. 296-301 т. 1 )  Свідок ОСОБА_9  показав , що в 2004 р. ОСОБА_2 брала у нього гроші в борг та тривалий час не повертала, у вересні 2004 р. попросила його зайти до неї .Коли він прийшов , то ОСОБА_2 віддала йому 200 доларів . попросила обміняти на гривні, забрати борг .

Свідок ОСОБА_10  показав , що він є сусідом потерпілої і чув у неї в квартирі пізно ввечері, якийсь гуркіт. Коли він спитав у неї що то було , вона відповіла, що її обікрали та викрали гроші та золоті вироби.

Крім того , засуджений ОСОБА_1 , в апеляційному засіданні підтвердив свою причетність до крадіжки з квартири потерпілої заперечуючи тільки суму викрадених грошей та співучасть у злочині ОСОБА_2. Також в своїх поясненнях , розповів де шукав гроші та цінності, що також знайшло своє підтвердження в доказах по справі.  Доводи ОСОБА_1 що він викрав значно меншу суму спростовуються поясненнями потерпілої ,що кошти збирала для оплати навчання сина , зберігала їх в різних місцях в квартирі і коли після крадіжки , перевірила всі місця сховищ , виявила , що всі гроші та золоті вироби викрадені. Крім того на даний час ніхто з винних осіб їй викрадене не відшкодував .Вартість викраденого підтверджується довідками, а в частині співучасті у скоєні злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_7, підтверджуються поясненнями ОСОБА_2 .  Також ствердження засудженої ОСОБА_2 , що її дії підлягають кваліфікації за ст. 185 ч. 4 КК України , оскільки для розрахунку заподіяної шкоди підлягає застосуванню соціальна пільга у розмірі 71,1 грн. є надуманими , оскільки на 2004 р. мало місце дії соціальної пільги у розмірі 61 ,5 грн.  Тому суд правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 5 , 304 КК України та ОСОБА_2 і ОСОБА_7 - за ст. 185 ч.5 КК України.  Рішення суду про стягнення сум у відшкодування заподіяної шкоди з винних осіб на користь потерпілої є обґрунтованим.  При обранні міри покарання засудженому ОСОБА_1, суд врахував обставини справи , дані про його особу, ступінь та характер суспільної небезпеки скоєного.  При обранні міри покарання засудженій ОСОБА_7 судом також враховані обставини справи , скоєння злочину вперше та в неповнолітньому віці та обрав покарання із застосуванням ст. 69 КК , остаточно визначивши його за вимогами ст. 75 , 104 КК України.        В той же час судова колегія враховуючи ,що засуджена ОСОБА_2  має на утриманні неповнолітню дитину ,раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності , під час досудового слідства сприяла розкриттю злочину , вважає можливим пом"якшити призначене судом першої інстанції покарання , обравши його на підставі ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 365 , 366 КПК України судова колегія ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення , апеляцію засудженої ОСОБА_2 - задовольнити частково.  Вирок Ніжинського міськрайсуду від 12 квітня 2006 р. щодо ОСОБА_2   змінити.

Вважати ОСОБА_2  засудженою за ст. 185 ч. 5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання призначеного судом.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2   від відбування покарання з випробуванням строком на З роки.

На підставі 76 КК України покласти обов'язки на засуджену ОСОБА_2 - не змінювати місце проживання та роботи без дозволу органів кримінально-виконавчої системи ; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В іншій частині вирок щодо неї залишити без змін.

Вирок Ніжинського міськрайсуду від 12 квітня 2006 р. щодо ОСОБА_1, ОСОБА_7  залишити без змін.